МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

кафедра менеджменту , економічної теорії

та фінансів

Реферат:

Ліга арабських держав

Виконав:

студент 2 курсу ; групи 23 УЕ

Ткачук А.І.

Науковий керівник:

доцент кафедри , кандидат економічних наук

Ковальчук В.В.

Хмельницький

2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Історія створення організації

2. Членство

3. Структура

4. Напрями діяльності

5. Сучасний стан та проблеми трансформації

6. Україна та ЛАД

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Яскравим прикладом міжурядової організації, що представляє Близькосхідній регіон, є Ліга Арабських Держав (ЛАД). Площа членів Ліги Арабських Держав становить близько 14 млн. км² і охоплює вона два континенти: Захід Азії, а також Північ і Північний схід Африки.

Ліга арабських держав багата величезними ресурсами нафти і природного газу. Окрім цього, вона має велику площу родючих земель на півдні Судану, яку зазвичай іменують як «житницю» Арабського світу.

Нестабільність регіону не позначається на її туристичній галузі, яка є провідною і має динамічний розвиток в Єгипті, ОАЕ, Лівані, Тунісі і Йорданії. Економічні успіхи ініційовані Арабською лігою між державами-членами менш вражаючі, ніж ті, що досягнуті іншими невеликими арабськими організаціями, такими, як Рада співпраці країн Затоки (РСЗ). Але цікавим і дуже актуальним на даний час є аналіз її політичної діяльності. Події початку 2011 року – революції у цілому арабському світі, відбуваються саме у державах-членах Ліги.

Об’єктом роботи я вивчення діяльності Ліги Арабських Держав.

Метою роботи є: прослідкувати історію створення організації, проаналізувати членство в організації і її структуру, визначити основні напрями діяльності, дослідити сучасний стан та проблеми трансформації, а також оцінити співпрацю України та Ліги Арабських Держав.

1. Історія створення організації

Можна вважати, що свій початок ЛАД бере з підписання договору "Про дружбу та союз" між Саудівською Аравією та Іраком 2 квітня 1936 року. В преамбулі договору сказано: "Обидві високі договірні сторони працюватимуть у напрямку об'єднання ісламської та арабської культур, а також військових організацій їхніх країн шляхом обміну науковими та військовими місіями". Цей договір був відкритий до підписання для інших арабських країн. 29 квітня 1937 року до нього приєдналась Народно-демократична Республіка Ємен.

Наступним кроком на шляху до зближення арабських країн було підписання 7 травня 1936 року "Договору про дружбу" між Єгиптом і Саудівською Аравією, яким було вперше встановлено дипломатичні відносини між цими двома країнами.

Початок другого етапу утворення арабського союзу пов'язаний з виступом британського міністра закордонних справ Ентоні Ідена в Палаті громад 29 травня 1941 року. У своїй промові він висловив підтримку арабським країнам у створенні такої організації, яка б об'єднала їхні інтереси. Через рік після цього ініціативу створення арабського об'єднання взяв у свої руки єгипетський прем'єр-міністр Мустафа Паша Нахас. "Його Величність запросила сирійського прем'єр-міністра ЖаміляМірідіна і президента Ліванського національного пакту відвідати Каїр з метою проведення тристоронніх переговорів під назвою "Створення Арабської ліги з метою розширення співпраці арабських країн"

Це стало першим обговоренням ідеї створення Арабської ліги. Після цього була проведена серія двосторонніх переговорів між Єгиптом з однієї сторони і представниками Іраку, Сирії, Лівану, Саудівської Аравії, Йорданії та Ємену - з другої. Результатом переговорів стали два основні проекти арабського утворення:

— майбутнє об'єднання могло мати назву "Субрегіональне об'єднання" під опікунством "Великої Сирії";

— другий проект мав загальніший характер об'єднання, яке охопило всі незалежні арабські країни.

З 2 серпня до 7 жовтня 1944 року підготовча комісія проводила зустріч між представниками Сирії, Лівану, Йорданії, Іраку, Єгипту та Ємену. І саме тоді комісія вирішила назвати майбутнє об'єднання "Лігою Арабських Держав".

У результаті переговорів між арабськими країнами на підготовчій конференції, яка проходила з 25 серпня до 7 жовтня 1944 року в замку Антонядес у м. Александрія (Єгипет) під головуванням Паші Нахас, єгипетська, сирійська, йорданська, іракська та ліванська делегації підписали Александрійський протокол. Основні його тези:

• Створення ЛАД, до складу якої входили б усі незалежні арабські держави. Водночас повинна бути створена Рада Ліги, в якій були б представлені всі держави-члени на рівних умовах (ст. І).

• Рада ЛАД повинна слідкувати за дотриманням попередньо укладених договорів між країнами-членами, очолювати періодичні зібрання, сприяти зміцненню зв'язків між країнами-членами, координувати їхні політичні дії, захищати їхню незалежність і суверенітет проти будь-якої агресії і будь-якими політичними методами (ст. І).

• Резолюції, прийняті Радою Ліги, є обов'язковими для тих країн-членів, що їх прийняли. Якщо дві країни-члени звернулись до Ради за допомогою по вирішенню конфлікту між ними, тоді резолюція, схвалена Радою, буде обов'язковою лише для тих двох країн-членів (ст. І).

• Не дозволено використовувати силу як засіб вирішення конфлікту (ст. І).

• Визнання суверенітету і незалежності всіх країн-членів ЛАД, повага їхньої територіальної цілісності (ст. І).

• Для тіснішої співпраці з економічних, культурних, національних, соціальних, а також з питань комунікації та охорони здоров'я повинні бути створені постійні комітети.

До протоколу додано дві резолюції:

• Країни зобов'язуються поважати кордони, суверенітет і незалежність Лівану.

• Країни-члени стверджували права палестинського народу на самовизначення, висловили побажання, щоб Велика Британія дотримувалась своїх зобов'язань і сприяла припиненню єврейської імміграції і продажу землі євреям. Вони пропонували створити "Національний арабський фонд" для купівлі земель у Палестині.

У заключній частині протоколу підкреслено необхідність створення перехідного комітету для підготовки плану дій Ради Ліги і обговорення всіх політичних питань, які б сприяли швидкому підписанню договору між арабськими країнами про створення ЛАД.

7 жовтня 1944 року був підписаний Александрійський протокол головами делегацій, які брали участь у роботі підготовчої комісії, за винятком Саудівської Аравії та Ємену, які згодом приєдналися до нього, відповідно 3 січня 1944 року і 5 лютого 1945 року.

Після 16-ти зустрічей, проведених з 17 лютого до 3 березня 1945 року представниками Єгипту, Лівану, Сирії, Ємену, Іраку, Йорданії і Саудівської Аравії на чолі з міністром закордонних справ Єгипту в Каїрі в палаці Ал-Заафарам був підписаний Статут ЛАД. При його ратифікації був присутній і представник Палестини. Представники Ємену не зразу підписали статут ЛАД, вони зробили це лише 10 травня 1945 року.