17. Позамовний метод обліку витрат

Позамовний метод обліку витрат використовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництвах, а саме в суднобудуванні, літакобудуванні, деяких галузях важкого машинобудування і металообробки, в ремонтних цехах тощо.

При позамовному методі обліку об’єктом обліку та калькулювання собівартості є окреме виробниче замовлення, що відкривається на один чи кілька однорідних виробів, які передбачається виробляти протягом місяця (на вироби серійного і масового виробництва), або на кожний виріб виготовлений у порядку індивідуального (разового) замовлення.

Всі витрати на виробництво враховуються за окремими замовленнями з поділом на витрати за нормами і відхиленнями від них.

В бухгалтерії на кожне замовлення відкриваються карти аналітичного обліку за встановленою номенклатурою витрат, де зазначається найменування, тип і якість виробу, замовник, виконавець і строк виконання замовлення, планова собівартість.

Фактичні прямі витрати, відображені у цій карті, повинні повністю збігатися з даними первинних документів і відображатися на рахунку “Виробництво” до закінчення робіт за цим замовленням. Відхилення фактичних витрат від витрат за діючими нормами розкривається в аналітичних картах витрат на виробництво, пояснюються причини відхилень.

Облік загальновиробничих накладних витрат ведуть в окремій карті (відомості) за визначеною номенклатурою статей витрат.

Для розподілу загальновиробничих витрат між окремими замовленнями застосовується попередньо розрахована величина загальновиробничих витрат. Між окремими замовленнями розрахована величина загальновиробничих витрат розподіляється з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо).

Фактична собівартість кожного замовлення складається з суми прямих витрат та частки розподілених загальновиробничих витрат. Фактична собівартість одиниці виробів або робіт визначається після виконання замовлення шляхом ділення суми виробничих витрат на кількість виготовленої за цим замовленням продукції.

Незавершене виробництво визначається шляхом сумування фактичних витрат за кожним незакінченим замовленням.

В умовах ринкової економіки в Україні, як і в США, Англії та інших промислово розвинених країнах світу сфера позамовного методу розширяється внаслідок орієнтації підприємства на задоволення потреб окремого споживача.

18. Попередільний (попроцесний) метод обліку витрат

Попередільний метод обліку витрат – це метод калькулювання собівартості продукції, що базується на принципі групування витрат в межах окремих переділів (процесів) або стадій виробництва. Застосовується на виробництвах з однорідною вихідною сировиною, матеріалами і характером вироблення масовою продукцією, де технологічний процес чітко поділяється на самостійні переділи (фази, стадії).

Переділ – це певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких одержують продукт праці, який готовий для використання або продажу. В залежності від технології виробництва розрізняють однопередільний та багатопередільний методи обліку витрат. Попередільний метод обліку використовують в галузях промисловості у виробництвах з комплексним використанням сировини та серійним випуском продукції, коли вироби до повної готовності проходять декілька етапів виробництва, що називаються переділами (хімічній, нафтохімічній, лісовій, металургійній, текстильній, харчовій промисловостях тощо).

В залежності від технологій виробництва застосовують напівфабрикатний та безнапівфабрикатний варіанти обліку витрат.

Напівфабрикатний варіант обліку витрат накопичує дані обліку витрат за місцями їх виникнення, що сприяє ефективності управління витратами. В бухгалтерському обліку рух напівфабрикатів показується на рахунках синтетичного облуку та в аналітичному обліку.

Безнапівфабрикатний варіант обліку витрат здійснюється без бухгалтерського оформлення собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються із цеху в цех. Рух напівфабрикатів показується тільки в аналітичному обліку.

Обліковою політикою підприємства визначається перелік калькуляційних статтей витрат за видами продукції окремих переділів.

В ході виробничого процесу готова продукція (напівфабрикат) попереднього переділу переходить на подальшу обробку до наступного переділу, що відповідно потребує додаткових виробничих витрат.

Використовуються елементи нормативного методу. Виявляються відхилення фактичних витрат від діючих норм, здійснюється контроль і аналіз витрат на виробництво. Понаднормативні виробничі витрати відносяться на собівартість реалізованої продукції.

Підприємства, у яких відсутнє незавершене виробництво або його величина незначна (наприклад, при виробництві електроенергії, добутку нафти, газу, вугілля, у хлібопекарській та макаронній промисловості тощо), облік витрат можуть вести в цілому по підприємству, застосовують однопередільний, або так званий простий метод.

За наявності значних обсягів незавершеного виробництва процес калькулювання ускладнюється, тому що собівартість визначається за кожним видом продукції (групою однорідних видів продукції) з врахуванням незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду

Залишки незавершеного виробництва в кількісному виразі визначаються шляхом проведення інвентаризації, або на підставі даних оперативного обліку.