1. Важливо усвідомити етапи побудови графіка беззбитковості

1. Побудова графіка осей (X - обсяг діяльності у грн, натуральних одиницях, або як відсоток використання виробничих потужностей; У - витрати та дохід, грн).

2. Нанесення лінії постійних витрат,

3. Обчислення та нанесення на графік сукупних витрат для двох обсягів діяльності.

4. Наприклад для 4 000 од. вони дорівнюють 140 х 4 000 + 360 000 = -920000 грн.

5. Нанесення лінії змінних витрат (з точки постійних витрат через точки обчислених загальних витрат).

6. Розрахунок і нанесення доходу для двох обсягів діяльності.

7. Нанесення лінії сукупного доходу (через нанесені за п. 5).

2. Графік взаємозв'язку "прибуток-обсяг".

Такий графік ілюструє залежність прибутку від обсягу продажу у натуральних, або грошових одиницях. При відсутності доходу є збитки, що дорівнюють постійним витратам.

Величина збитків зменшується зі збільшенням обсягу і дорівнює нулю, коли він становить 1200 000 грн.

3. Графік маржинального доходу.

Він ілюструє залежність маржинального доходу від обсягу продажу і витрат.

Спочатку проводять лінію змінних витрат, до яких додають постійні. Це робить можливим ілюстрацію маржинального доходу, зона якого розташована між лінією виручки (доходу) та змінних витрат.

При обсязі продажу у 1 200 000 грн маржинальний дохід дорівнює сумі постійних витрат (МД - С), а при збільшенні обсягу на графіку відслідковується прибуток.

Все вищевикладене стосується моновиробництві.

13. Аналіз чутливості прибутку (коефіцієнт маржинального доходу; запас міцності; операційний важіль).

Аналіз чутливості прибутку – визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни та обсягу продажу. АЧП характеризується показниками: коефіцієнт маржинального доходу; запас міцності; операційний важель. Коеф. марж. Доходу – зміна обсягу прибутку. Зміна прибутку= зміна обсягу*коеф. м.д. Запас міцності- величина на яку фактичний обсяг продажу перевищує безбитковий обсяг продажу. Запас міцності= Продаж – Точка беззбитковості. Показник запас міцності можна використовувати для визначення суми операційного прибутку. Операційний прибуток=Запас міцності*Коеф. мар. дох. Коефіцієнт запасу міцності- співвідношення запасу міцності та фактичного або запланованого обсягу продажу. Коеф.зап.міц.= Запас міцності/продаж. Операційний важіль- співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший % зростання прибутку ніж % зростання обсягу продаж. Кількісним показником операційного важеля є його фактор, що обчислюється: Фактор опер.важе.= Марж.дохід/прибуток. Структура витрат –це співвідношення змінних і постійних витрат.

14. Аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» за умов асортименту.

На практиці існує багато підприємств, що виробляють не один, а кілька видів продукції та послуг. У таких випадках аналіз ускладнюється і ґрунтується на комбінації продажу.

Комбінація продажу – співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі продажу. Це співвідношення виражається у відсотках або пропорції виробів.

Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції необхідно визначити величину маржинального доходу на одну умовну одиницю.

Середньозважений маржинальний дохід – це сума величин маржинального доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації продажу їх. Однак існує інший спосіб розрахунку, при якому середньозважений маржинальний дохід дорівнює частці від ділення загального маржинального доходу на загальну кількість продукції. Знаючи середньозважений маржинальний дохід та загальні постійні витрати, можна обчислити точку беззбитковості(де точка беззбитковості рівна частці від ділення постійних витрат на маржинальний дохід на одиницю продукції). Така методика аналізу залежить від точної та фіксованої комбінації продажу. Якщо змінюється комбінація продажу, то змінюються і результати аналізу.

Такий підхід до аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток» за умов асортименту передбачає, що всі постійні витрати є непрямими щодо конкретних видів продукції. на практиці більшість постійних витрат мають саме такий характер.

Але якщо окремі види постійних витрат пов’язані з виробництвом певного виду продукції, то слід застосувати аналіз щодо кожної окремої виробничої лінії, а не для виробництва загалом.