- •Зародження та розвиток виробничого та управлінського обліку. Визначення суті управлінського обліку.
- •Види обліку та їх зміст. Взаємозв’язок фінансового і управлінського обліку.
- •Порівняльна характеристика фінансового
- •Складові частини управлінського обліку.
- •Функції управлінського обліку.
- •Предмет, метод, мета та основні завдання управлінського обліку.
- •Основні принципи управлінського обліку.
- •Характеристика систем обліку.
- •Класифікація витрат у фінансовому обліку
- •Класифікація витрат в управлінському обліку
- •Мета і методи аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» (математичні методи - (метод рівнянь; маржинальний метод);
- •Мета і методи аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» (графічні методи (графік беззбитковості; графік взаємозвіязку «обсяг – прибуток»; графік маржинального доходу).
- •Важливо усвідомити етапи побудови графіка беззбитковості
- •Графік взаємозв'язку "прибуток-обсяг".
- •Графік маржинального доходу.
- •Аналіз чутливості прибутку (коефіцієнт маржинального доходу; запас міцності; операційний важіль).
- •Аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» за умов асортименту.
- •Мета і сутність калькулювання витрат
- •Методи калькулювання фактичної собівартості
- •Позамовний метод обліку витрат
- •Попередільний (попроцесний) метод обліку витрат
- •Нормативний метод обліку витрат. Система калькулювання «стандарт-кост» - зарубіжний аналог нормативного методу
- •Способи калькуляції
- •Види калькуляцій
- •Склад та види собівартості за етапами формування витрат.
- •Організація системи калькулювання виробничого підприємства
- •Концепція центрів і обліку відповідальності
- •Оцінювання діяльності центрів відповідальності.
- •Трансфертне ціноутворення.
- •Фінансове планування і бюджетування
- •Управління бюджетуванням
- •Бюджетний комітет
- •Класифікація статичних бюджетів
- •Складання і взаємоузгодження бюджетів
- •Бюджетний контроль і аналіз відхилень
- •Система калькулювання абзорпшен-костинг.
- •Система калькулювання директ-костинг.
- •Процес прийняття рішення і релевантність облікової інформації.
- •Рішення стосовно ціноутворення (розрахунок націнки на основі: змінних виробничих витрат; повної виробничої собівартості; загальних змінних витрат;повних витрат).
- •Принципи та вимоги до формування управлінської звітності
- •Класифікація управлінської звітності
- •Аналіз типових варіантів альтернативних рішень: виробляти або купувати, прийняття або відмова від спеціального замовлення, припинення діяльності неприбуткового сегмента тощо.
- •Застосування аналізу " витрати – обсяг – прибуток " в умовах багатопродуктового виробництва.
Оцінювання діяльності центрів відповідальності.
Обовязково повина проводитись оцінка роботи центрів відповідальності і бажано у грошовому вимірнику. Оцінювання проводиться на підставі фінансових показників, що містяться в бюджетних підрозділах, а також на підставі не фінансових показників ( використання робочого часу, кількість рекламацій у не грошовому вимірнику, кількість клієнтів). За центрами відповідальності складається звітність за встановленими показниками та у встановлені терміни за встановленими показниками. Внутрішня звітність центрів відповідальності подається у відповідності з ієрархічною підпорядкованістю управляння підприємством. Звіт центру відповідальності- це звіт, що містить показники діяльності контрольовані пероналом відповідного центру.
Трансфертне ціноутворення.
трансфертне ціноутворення - процес встановлення внутрішніх розрахункових цін між сегментами діяльності одного під-ва. Трансфертна ціна(ТЦ) – це умовна ціна, яка використовується для визначення вартості продукції чи послуг, що надаються одним центром відповідальності ін центрам всередині п-ва.
Основними методами розрах трансфертних цін є:
1. Договірні ТЦ
2. Ринковий метод.
3.Витратні методи: повної фактичної с/в, нормативних витрат, змінної с/в.
Договірний метод засновується на досягненні консенсусу між підрозділом-продавцем і підрозділом-покупцем відносно ціни продукту або послуги на підставі договірної ціни. Ринкові ТЦ встановлюють тоді, коли на продукцію існує ринкова ціна. Витратні методи базуються на обчисленні ТЦ на основі с/в: повної, нормативної або змінної. ТЦ розраховується згідно з алгоритмом «с/в плюс», тобто в ТЦ входить показник с/в і фіксований у вигляді % норматив прибутку цього центру відповідальності. Виходячи з цього розрізняють три варіанти витратного методу: повних витрат, нормо-витрат і змінних витрат.
Головна умова застосування методу повних витрат – наявність інформації про витрати за центрами відповідальності. Будь-які непродуктивні витрати центру-продавця передаються покупцю.
Метод нормативних витрат передбачає порівняння фактичної ТЦ з нормативною.
Переваги: 1.Дозволяє оцінити ефективність роботи центру відповідальності. 2.Формування необхідної інформаційної бази для аналізу й контролю затрат. 3.Наочність у відображенні відхилень від плану в процесі формування затрат. 4.Мінімізація облікової роботи, пов'язаної з калькулюванням собівартості
Недоліки: 1.Неприйнятний у індивідуальному і дрібносерійному ви-тві. 2.Застосування для періодично повторюваних затрат. 3.Неможливість встановити норми щодо окремих видів затрат.
В умовах значного недовантаження виробничих потужностей для вітчизняних промисл під-тв оптимальним є метод змінної с/в, інформація якої акумулюється в системі «директ-костінг».
Цей метод ТЦ має перевагу перед методом на основі повних витрат: він спрямований на забезпечення ефективного використання ресурсів під-тва. Проте з використанням даної концепції трансфертного ціноутворення виникає декілька проблем: 1.норма прибутковості встановлюється на рівні підприємства;
трансфертна ціна не покриває постійні витрати і не відображає прибуток; 2.керівник центру витрат позбавлений стимулу контролювати витрати, оскільки витрати повністю покриваються і передаються іншим центрам відповідальності; 3.розподіл змінних і постійних витрат є трудомісткою процедурою.