Види калькуляцій
Види калькуляції класифікують:
1. За характером виробництва: -періодичні калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку середньої собівартості, групи однорідної продукції або певного виду з періодичністю місяць, квартал, період, рік. – індивідуальні калькуляції на окремі замовлення групи однорідних замовлень. – проміжні калькуляції на етапи робіт за об’єктами з тривалим циклом виробництва.
2. За часом складання: - планова(нормативна) застосовується для оцінки готової продукції, незавершеного виробництва, браку, а також для визначення очікуваної економічної ефективності виробництва. – кошторисні застосовуються в буд. орг., науково- технічних установах, - звітні на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати. Планові та звітні мають бути співставлені.
3. За рівнем охоплення: - галузеві показують рівень собівартості однойменної продукції у конкретній галузі. –повні відображають витрати що пов’язані з виробництвом та збутом продукції (повної собівартості); -виробничі для розрахунку виробництва продукції; -внутрішньо-господарські для окремих цехів основного і допоміжного виробництва; -калькуляційно змінних витрат задовольняють вимоги системи калькулювання «директ-кост», застосовуються для визначення маржинального доходу та операційного прибутку; -технологічні включають виробничі витрати, що пов’язані з виробництвом продукції на під-ві без робіт та послуг стороніх під-в та організацій.
4. За властивостями калькуляційного об’єкту: -загальні показують собівартість продукції по під-ву (якщо планові кошторис); -параметричні дають уявлення про собівартість продукції в розрахунку на од. певного параметра; -за центрами витрат показують собівартість продукції за центрами відповідальності встановленими керівництвом.
Склад та види собівартості за етапами формування витрат.
О
сновні
витрати –
це сукупність прямих витрат на виробництво
продукції. Основні та виробничі накладні
витрати формують виробничу собівартість
продукції, п.11 П(С)БО 16 “Витрати”, що
наведено на малюнку 2.4.
Мал. 2.4. Формування виробничої собівартості продукції.
Вони поділяються на виробничі та невиробничі. Витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкту витрат економічно можливим шляхом називаються накладними.
Накладні виробничі витрати, пов’язані безпосередньо з процесом виробництва обліковуються на рахунку №91 “Загальновиробничі витрати” і розподіляються на рахунок №23 “Виробництво” та в частині нерозподілених постійних загальновиробничих витрат на рахунок №90 “Собівартість реалізації”.
Собівартість реалізованої продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду згідно П(С)БО 16 „Витрати” складається з виробничої собівартості продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат, що наочно показано на малюнку 2.5.
Мал. 2.5. Формування собівартості реалізованої продукції.
Накладні невиробничі витрати - це витрати на управління підприємством та витрати на збут. В управлінському обліку ці витрати розподіляються між виробництвами та видами продукції з метою визначення повної собівартості продукції, ціни та рентабельності реалізованої продукції. Методи розподілу адміністративних витрат та витрат на збут між виробництвами та видами продукції визначаються галузевими методичними рекомендаціями. Формування повної собівартості реалізованої продукції показано на малюнку 2.6.