
- •Лекція № «Методика проведення уроків фізичної культури з переважним використанням розділу «Легка атлетика» План
- •1. Розділ «Легка атлетика» в програмі для початкової школи.
- •2. Характеристика легкоатлетичних вправ.
- •3. Зміст фізичної підготовки молодших школярів.
- •Розвиток швидкостей
- •Розвиток гнучкості
- •Розвиток спритності
- •4. Побудова, зміст і планування уроків з переважним використанням розділу «Легка атлетика».
- •Підготовча частинауроків
- •Основна частина занять
- •Заключна частина занять
- •Навантаження під час занять
- •Короткий аналіз техніки естафетного бігу
- •Короткий аналіз техніки стрибків у довжину
- •Стрибок в довжину з розбігу «зігнувши ноги»
- •Серії навчальних завдань для оволодіння технікою виконання стрибка в довжину з розбігу «зігнувши ноги»
Короткий аналіз техніки стрибків у довжину
Рухи спортсмена в стрибках у довжину прийнято поділяти м;І чотири основні фази: розбіг, відштовхування, політ і приземлення. Розбіг. У цей час провідні стрибуни використовують розбіг довжиною від 39 до 50 м (33—45 м у жінок), що дозволяє виконати 19—24 бігових кроки (18—23 — у жінок). Довжина розбігу визначається низкою факторів: показниками зросту, ступенем підготовленості в стрибках і рівнем швидкісних можливостей спортсмена.
Наприкінці розбігу (останні 6 бігових кроків) довжина і темп кроків досягають граничних величин. Саме на цій ділянці роз* бігу можна одержати об'єктивний показник ритмової структури стрибка, виходячи з відстані й часу виконання останніх 6 бігових кроків. Не менш важливим показником ритмової структури; слід вважати різницю між довжиною останнього та передостан нього кроків, що не повинна перевищувати 3/4 довжини стопи. Це свідчить про розвинення спортсменом найбільшої швидкості: руху перед відштовхуванням.
Відштовхування. Характер постановки поштовхової ноги на брусок багато в чому визначає ступінь прояву реакції опори. Приміром, далека постановка поштовхової ноги при невеликій амортизації викликає зростання зусиль, спрямованих проти век-1 тора руху тіла вперед і часу їх виконання. Тим самим створюються умови для збільшення кута вильоту й високої траєкторії польоту, однак зі значним зниженням горизонтальної швидкості. У випадку близької постановки поштовхової ноги розгинання ЇЇ запізнюється, скорочується час опори і знижуються зусилля,] що негативно впливає на траєкторію польоту стрибуна.
Політ. Рухові дії стрибуна в польоті мають забезпечити рівновага тіла й далеке викидання ніг при приземленні. У спортивній, практиці відомі такі способи стрибка: «ножиці» (2,5 і 3,5 кроки), і «прогнувшись» і «зігнувши ноги».
Найраціональніший спосіб стрибка у довжину — «ножиці» — дозволяє учню скоротити підготовку до відштовхування й зберегти рівновагу в польоті.
Цей варіант характеризується виконанням рухів у польотній І фазі, близьких до рухів при бігу (рис. 8).
Спосіб
«прогнувшись» можна рекомендувати
спортсменам, які
не володіють сильним відштовхуванням.
Для цього способу характерне
опускання в польоті махової ноги назад
із подальшим
прогинанням тулуба. Це положення тіла
дозволяє розтягти м'язи
передньої поверхні тулуба і тим самим
створити передумові
І для хорошого групування спортсмена
й далекого викидання ніг
уперед (рис. 9).
Стрибок у довжину, який виконується із сильно зігнутими ногами в колінних і тазостегнових суглобах, називається «зігнувши ноги» (рис. 10). Цей стрибок і вивчається у шкільній навчальні програмі.
Приземлення. Ефективність приземлення в стрибках у довжину багато в чому визначається характером виконання групування в повітрі. Високе піднімання колін угору до нахиленого тулуба при злегка зігнутих руках, які рухаються назад, дає можливість спортсменові витрачати менше зусиль для втримання ніг при далекому викиданні їх уперед.
Після групування стрибун виводить стопи уперед, випрямляє тулуб і подає вперед таз. Перед торканням піску ноги практично випрямлені в колінних суглобах, а носки «узяті на себе».
НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ СТРИБКІВ У ДОВЖИНУ З РОЗГОНУ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРА
На початковому етапі навчання техніки стрибка із загальної кількості запропонованих учням вправ 80 % складають підвідні або спеціальні вправи і лише 20 % безпосередньо стрибки.
Після вирішення першочергового завдання — формування у дітей чіткого уявлення про стрибок, що вивчається, ставиться наступне: навчити дітей відштовхування, а потім польоту в .кроці з 3 — 5 кроків розгону. Під час навчання цього елемента техніки треба звертати увагу на те, щоб махова нога під час виконання відштовхування рухалася синхронно з відштовхувальною. Діти ж, як правило, спочатку піднімають стегно махової ноги, а тільки потім виконують відштовхування.
Найбільш простою вправою для досягнення цієї мети є стрибки «в кроці» через дві лінії або через плоскі перешкоди з наступним приземленням на махову ногу й пробігом. При цьому учні поділяються на декілька груп за силою й кожна долає в стрибку максимально доступну для неї відстань. Тут найголовніше подолати перешкоду різким стрибком. Потім треба без зупинки бігти далі. Якщо учням це вдається, перед ними ставиться завдання — подолати одну за одною декілька таких перешкод.
Завдання для учнів можуть бути такими:
І. Стрибки з мата на мат. Після швидкого розгону учні перестрибують з мата на мат, не наступаючи на підлогу. Відстань між ними має бути такою, щоб учні робили на кожному маті тільки один проміжній! крок (мал.) І).
2
.
Стрибки з острова па острів. Це
спрощена форма першої вправи. На землі
малюють чи позначають декілька рядів
островів з
різною відстанню між ними. Учням
пропонується стрибати по тому ряду, де
вони ще в змозі долати воду
(мал. 2).
3
.
Стрибки в кроці через
невеликі перешкоди (набивні
м'ячі, лавочки). Найбільш широка
перешкода — в кінні (мал.
3).
4. Для закріплення нього навчального матеріалу можна використовувати рухливу гру «Вовк у рові». Під час виконання цих вправ треба звергати увагу на технічні деталі:
а) кожній серії стрибків має передувати швидкий розгін;
б) під час відштовхування треба швидко ставити відштовхувальну ногу на ґрунт чи підлогу і намагатися якомога швидше подолати перешкоду;
в) стегно махової ноги має бути підняте до горизонтального стану, тулуб перебуває у вертикальному стані;
г) під час приземлення махова нога швидко, пружно випрямляється, щоб можна було відразу ж продовжити біг.
Потім доцільно переходити до найдоступнішого способу стрибка, зігнувши ноги.
Після того, як діти навчилися вильоту в кроці з 3 — 5 кроків розгону, їх треба вчити групуванню після вильоту в кроці.
Для вирішення цього завдання потрібно після вильоту в кроці підтягнути відштовхувальну ногу до махової. Щоб діти зрозуміли цей рух, їм рекомендується після вильоту в кропі підтягнути коліна до грудей.
Для освоєння цієї дії учням пропонують такі вправи:
1. Стрибки, зігнувши ноги
через резинку, натягнуту на висоті
ЗО — 40 см з розгону 5 — 6 кроків. Відстань
від місця відштовхування до резинки
дорівнює приблизно половині довжини
стрибка. . Звертається увага на утримання
колін біля грудей до кінця польоту.
Приземлення виконується на обидві ноги
(мал. 4)
Заплигування на підвищення висотою 50 — 60 см з розгону 5 — 6 кроків. Звертається увага на швидкий мах і швидке підтягування відштовхувальної ноги до махової. При правильному виконанні приземлення відбувається одночасно на обидві ноги. У міру засвоєння вправи відстань від місця відштовхування до підвищення збільшується.
3. Стрибки з подоланням двох
перешкод. Перша перешкода висотою
50 — 60 см установлюється на відстані
1/3 всієї довжини стрибка, а друга перешкода
(висотою 20 — 30 см) — за 1 м до приземлення
(мал. 5).
Услід за освоєнням групування переходимо до одного з найголовніших завдань — навчання розгону в поєднанні з відштовхуванням.
Довжина розгону в різних вікових групах різна: 9— 10 років— 12 —14 м, 12 — 13 років — 16-20 м, 14-15 років - 22-25м, 16-17 років-- 25-27 м.
Як правило, дітям важко зберігати постійну довжину бігового кроку, навіть якщо вони мають достатню бігову підготовку. Особливо це стосується дівчат. Тому, вирішуючи це завдання, треба застосовувати якомога більше методичних прийомів для усунення недоліків.
Першою вправою є біг доріжкою дія розгону з відштовхуванням чи без нього. Потім можна використати пробіг доріжкою розгону по позначках, але без потрапляння на брусок для відштовхування, І біг через кубики чи набивні м'ячі.
Коли учні навчилися виконувати розгін кроками постійної довжини, треба навчити їх виконувати відштовхування на великій швидкості, тобто з повного розгону. Під час освоєння цього елемента стрибка треба якомога більше застосовувати спеціальні й підвідні вправи (особливу увагу слід приділяти зміцненню гомілковостопних суглобів).
Для цього на уроках застосовуються такі вправи:
Прискорення на відтинках 30 - 40 м.
Біг стрибками з махом зігнутою в колінному суглобі ногою (відштовхуючись кожного разу відштовхувальною ногою й приземлюючись на махову).
Стрибки з ноги на ногу.
4. У бігу на кожні 3 кроки
відштовхування вгору з опусканням
махової ноги (малі. 6).
5. Для вироблення психологічного настрою в дітей на швидкий розгін можна застосувати таку ігрову вправу: клас поділити на дві команди, які шикуються на доріжці для розгону в колони обличчям до стрибкової ями. Перед стрибковою ямою позначається зона відштовхування завширшки 50 — 60 см.
Перед направляючими накреслюється лінія на відстані від зони відштовхування, що дорівнює довжині розгону. За сигналом учителя по одному учню від кожної команди розпочинають розгін і-намагаються відштовхнутися в зоні відштовхування раніше за суперника. Той, кому це вдається, приносить команді бал. У кожній наступній спробі учні змінюють суперників. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість балів.
Довжина розгону в учнів не постійна. Вона залежить від певних чинників: фізичного стану учнів, напрямку й сили вітру, стану доріжки для розгону тощо. Тому В кожному випадку перед виконанням стрибків з повного розгону її треба уточнювати. Для цього застосовують таку методику. Учень робить позначку на доріжці на відстані віл бруска, що дорівнює приблизно довжині розгону. Потім виконує розгін від позначки і відштовхується від того місця в районі бруска, куди потрапила відштовхувальна нога. Залежно від того, звідки відштовхнувся учень, уразі потреби змінюється місце початку розгону: якщо стрибун заступив за контрольну лінію, на цю відстань він відходить назад: якщо відштовхування відбулося значно ближче за контрольну лінію, місце початку розгону переноситься вперед. Місце відштовхування визначає вчитель ЧИ один із учнів, який стоїть біля бруска для відштовхування.
Часто учні помилково починають розгін від чужої позначки або гублять свою, що призводить до невдалої спроби.
Під час виконання стрибків з повного розгону на уроках можна застосувати пристрій, то складається з двох планок завдовжки близько 2 м, на які нанесені сантиметрові поділки за принципом числової осі. Причому цифри по різні боки від нуля написані різними кольорами (наприклад, червоним і зеленим). Одна планка розташовується біля бруска так, щоб нульова позначка була навпроти контрольної лінії. Цифри червоного кольору (якій символізує заборона) розташовуються в сторону стрибкової ями в зоні «заступу».
Друга планка розташовується збоку від доріжки для розгону. Відстань від її нульової позначки до бруска залежить від віку учнів. Кольори цифр на цій планці розташовуються в протилежному напрямку. Розгін у першій пробній спробі всі учні розпочинають від нульової позначки другої планки. Помічник називає колір І цифру, навпроти якої відштовхнувся, учень. Розгін у наступних спробах він повинен розпочинати від такої ж цифри такого самого кольору. Це значно полегшує завдання учня знаходити місце початку свого розгону (мал. 7).
Після того як чергове завдання освоєно, можна переходити до подальшого вдосконалення навички стрибка в довжину способом зігнувши ноги. На даний момент учні вже навчилися відповідно до своїх фізичних даних виконувати розгін, робити відштовхування, підтягувати коліна до грудей у фазі польоту. Тепер черговим завданням буде навчити дітей перед приземленням викидати ноги якомога далі вперед.
Насамперед треба створити в учнів рухове уявлення про цей рух. Для цього під час стрибка в довжину з місця перед учнями ставиться завдання викинути ноги якомога далі вперед за визначену позначку в ямі приземлення. Потім вони виконують таку вправу: з трьох кроків розгону, відштовхнувшись як у стрибку в довжину, під час приземлення, нахиливши тулуб уперед і відвівши руки назад, сісти на купку з трьох гімнастичних матів (мал. 8).
Метання — це складна вправа. Адже під час кидка треба співвідносити напрям, амплітуду, силу й швидкість руху руки з моментом випускання снаряда, застосувати найбільш раціональну структуру рухів, починаючи від прийняття певного вихідною положення й закінчуючи збереженням рівноваги після кидка.
Зоровий контроль за польотом снаряда й результативності кидка (його дальність чи точність попадання) дають змогу отримати негайну»інформацію і оперативно звірити свої м'язові відчуття й сигнали інших органів чуття, щоб внести погрібні корективи під час подальших кидків.
До програми загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров'я і фізична культура» різні види метань включено з 1 класу. Це метання тенісних і гумових м'ячів, гранат різної ваги, а також кубиків, мішечків, набивних м'ячів, м'ячів різного діаметра.
Метання здійснюють як у ціль, так і на дальність, з місця, з розгону.
Уже в класах 1 ступеня учні повинні оволодіти основами метання способом «з-за голови через плече» — складною за технікою руховою дією. Навчання ЇЇ
вимагає глибоко продуманої послідовної підготовки, чіткої постановки завдань на кожен навчальний рік. Головними складовими основ техніки є правильне виконання хлистоподібного руху рукою і послідовність роботи лапок тіла, що дають змогу використовувати зусилля всього опорно-рухового апарату.
Навчання метання малого м'яча починається з І класу. Загальна структура рухів метання м'яча зберігається в дітей до 4 класу, але одночасно вдосконалюється сама система рухів внаслідок збільшення шляху впливу на снаряд під час його розгону, поліпшення узгодженості рухів частин тіла.
Певні трудноті виникають зазвичай у 1 класі під час навчання метання у зв'язку з різною підготовленістю дітей. Це треба враховувати під час планування роботи з класом.
З перших уроків слід звергати увагу на чітку організацію занять, домагаючись дисципліни. Учні 1 класу, як правило, дуже емоційні і, відчуваючи бажання краще, швидше, дальше кинути м'яч, не помічають нічого навкруги, вибігають зі своїх місць, заважають однокласникам. Правильна організація занять виховує у дітей сумлінність, дисциплінованість, увагу, наполегливість, уміння володіти своїми почуттями.
Навчання техніки метання малого м'яча потрібно починати з освоєння правильного й вільного хвату, коли вказівний і середній пальці розташовуються позаду м'яча, а великий і безіменний підтримують його збоку (мал І). Вказівний і середній пальці здійснюють остаточне фінальне зусилля кидка, посилаючи м'яч у потрібному напрямку після вільного хлистоподібного руху метальної руки.
Під час навчання правильного хвату треба стежити, щоб діти не тримали м'яч надто мінно чи, навпаки, надто слабко. На початку навчання вони припускаються двох типових помилок: м'яч лежить на долоні, усі пальці охоплюють його, що призводить до надто мінною хвату, або ж м'яч утримують тільки великий і вказівний пальці — і тоді м'яч утримується надто слабко. В обох випадках утруднюється своєчасний випуск м'яча, він летить надто низько чи надто високо.
Для усунення них помилок треба постійно вправлятися у виконанні правильного хвату.
Наступним етапом є навчання техніки метання малого м'яча в піль. На початку навчання треба створити правильне уявлення про вихідне положення: учень стоїть у стійці обличчям до цілі, ноги на ширині плечей чи трохи ширше, ліва попереду, права на передній часі пні стоїш, м'яч у правій, дещо зігнутій руці, кисть на рівні обличчя, ліва рука вперед-униз (мал. 2).
П
Мал.
2
Потім можна переходити до навчання правильного руху для кидка. Для цього треба, відводячи прану руку вправо-назад і злегка згинаючи праву ногу, нахилити (злегка) тулуб вправо, упираючись стопою прямої лівої ноги (носок громі розвернений всередину) в майданчик. Із цього положення, швидко розгинаючи праву ногу й переносячи масу тіла на ліву, виконати кидок, проносячи кисть правої руки над плечем (мал. 3).
П
ослідовність
навчання метання малого м'яча в ціль
може бути такою. Стоячи обличчям у бік
метання, ліва попереду, права позаду
на передній частині стопи, м'яч у правій
зігнутій у лікті руці. Підняти м'яч
над правим плечем і метнути у горизонтальну
ціль, розташовану на відстані 3
— 4 м.
Як горизонтальну піль можна використати
набивний м'яч, гімнастичний обруч чи
інші предмети, що лежать на підлозі.
Стоячи обличчям до стіни на відстані 3 — 4 кроків, виконані кидок у вертикальну мішень, намальовану чи підвішену на рівні голови й вище, упіймати м'яч після відскоку. Зробивши 3 — 4 вдалих кидки. упіймати м'яч, виконані крок назад і продовжити виконання вправи. Відстань до стіни поступово збільшувати. Одночасно піднімається й мішень на висоту до 2 м від підлоги.
В міру засвоєння цих вправ можна проводити змагання між окремими учнями чи командами на кількість попадань у ціль.
Метання малого м'яча в горизонтальну і вертикальну цілі бажано виконувати як правою, так і лівою рукою.
Під час занять треба забезпечити багаторазове виконання вправ підряд у декількох серіях, щоб з урахуванням попадання можна було коригувати зусилля, «запам'ятовувати» правильні відчуття. Учням слід засвоїти правильне вихідне положення" під час метання, сам процес метання і положення, в якому повинен перебувати метальник після випускання снаряда.
Треба частіше контролювати дії учнів під час метання, формуючи в них певну установку для самоконтролю за правильністю виконання кидка.
Під час метання малого м'яча із-за голови (виконуючи замах) потрібно домогтися ненапруженого тримання м'яча. Для цього слід зробити декілька кидків, виконуючи рухи випускання снаряда внаслідок розгинання руки в ліктьовому іі згинання в променезап'ясному суглобах. Вправи виконують із положення стоячи обличчям у напрямку метання, ліва нога попереду, права — на передній частині стопи, рука з м'ячем угорі на рівні голови. Особливу увагу треба приділити підхлистуванню, яке учні імітують повторенням жесту «до побачення, що виконується передпліччям і кистю.
Під час навчання метання малого м'яча на дальність у 2 класі у коридор завширшки 10 м учні повинні пам'ятати, що: 1) м'яч треба тримати ненапружено; 2) важливим моментом підчас виконання метання є взаємодія метальника і опорою. Виконуючи замах у фронтальній стійці підчас присідання, треба стояти на всій стопі. Відривання в цей момент від опори п'яток чи носків часто призводить до втрати рівноваги п неправильного спрямування зусиль у момент метання; 3) метальний рух треба розпочинати з включення в роботу м'язів ніг і тулуба, а закінчувати хлистоподібним ривком кистю метальної руки.
У процесі вивчення техніки метання малого м'яча з місця способом «з-за голови через плече» учні повинні отримати конкретне уявлення про техніку виучуваного виду метання. Розповідь учителя з аналізом техніки метання повинна бути короткою й образною з фіксацією уваги учнів на головних елементах. Сприйняття і осмислення техніки метання забезпечує показ вправи вчителем. При цьому кидок виконується з двох положень: стоячи боком і спиною до учнів у повільному й швидкому темпі. Не рекомендується перевантажувати увагу дітей надмірними подробицями виучуваної техніки.
Учні повинні відчути особливості вправи під час виконання пробних спроб, які лають змогу їм підключити до процесу свідомого сприйняття м'язову чутливість, а вчителеві — перевірити здібності учнів, рівень їхніх ко-орди на пі й і її їх можливостей.
З метою подальшого оволодіння технікою метання слід закріпити вміння правильно тримати м'яч, навчання правильного вихідного положення метальної руки й ніг під час кидка, стоячи обличчям уперед, ноги на ширині плечей.
Особливу увагу вчитель зосереджує па контролі правильного тримання м'яча в кисті. Дуже важливо також навчити правильною положення метальної руки перед кидком і положення ноги у вихідному положенні, стоячи обличчям у напрямку метання. Засвоюється це положення фронтальним методом чи позмінно, двома шеренгами (одна виконує, інша спостерігає).
Під час навчання вчитель постійно нагадує, щоб рука була ненапруженою і знаходилася над плечем біля голови в напівзігнутому стані, лікоть на рівні лоба, а м'яч вище від голови на 10 — 15 см. Ноги мають бути поставлені на ширину таза, носки на одному рівні. Учитель повинен перевірити кожного учня й внести відповідні корективи.
Правильне метання м'яча вперед і вперед — угору із указаного вихідного положення з акцентом на тістоподібному русі кистю досягається завдяки таким вправам:
1. Кидок м'яча однією рукою вперед з вихідного положення, ноги на ширині таза, м'яч над плечем трохи вище від голови, рука ледь зігнута й ліктьовому суглобі й розігнута в променезап'ясному, лікоть На рівні вуха, ліва рука трохи піднята вперед. Акцептувати увагу учнів на хлистоподібному русі кисті.
2. Те саме, але кидок м'яча вперед — угору. Акцентувати увагу на прискореному згинанні кисті п момент останнього зусилля.
3. Те саме, але після попереднього замаху — відведення руки з м'ячем угору — назад (лий. 4).
У
сі
ці вправи слід повторювати по 3 — 4
рази, позмінно шеренгами по 8— 10 осіб.
Треба стежити, щоб під час кидка
лікоть руки з м'ячем був близько до
голови й не опускався нижче від вуха,
щоб фінальний рух кистю був прискорений.
Далі треба переходити до освоєння техніки метання м'яча з вихідного положення стоячи, ліва нога вперед з акцептом на послідовному включенні в роботу м'язів правої ноги, тулуба, лівої ноги й метальної руки після попереднього замаху. Для цього виконують такі вправи:
І. Метання м'яча вперед — угору з вихідного положення ліва нога вперед, тулуб нахилений назад, вага тіла зміщена на трохи зігнуту праву ногу, рука з м'ячем відведена вгору — назад, ліва — піднята вперед — угору (мал. 5).
Звертати увагу на послідовне включення в роботу правої ноги, тулуба, лівої ноги й метальної руки. Стежити за повним випрямленням ніг, просуванням грудьми вперед — угору, за тим, щоб тулуб не нахилявся ні в сторони, ні вперед; а також за хлистоподібним рухом руки в момент останнього зусилля.
2. Метання м'яча з того самого вихідного положення, але після попереднього замаху (мал. 6). Стежити за правильною послідовністю всіх рухів під час кидка.
Вправи повторювати по 4 — 5 разів, але після кожних двох спроб, які викопує вся шеренга одночасно, запропонувати виконати двом — трьом учням, а решті уважно спостерігати за їхніми рухами іі відзначати помилки. Таким чином протягом декількох уроків самі учні проаналізують техніку кидка учнів усього класу.
Т ільки після освоєння метання м'яча на дальність з вихідного положення ліва нога попереду рекомендується переходити до вивчення останньої фази техніки метання малого м'яча з місця способом «з-за голови через плече» — перехід в положення «натягнений лук» з наступним кидком м'яча.
У кидку малого м'яча з місця способом «з-за голови через плече» на дальність повинні брати участь послідовно м'язи ніг, тулуба й руки. Підключення м'язів ніг збільшує силу кидка. Є навіть образний вислів: «Метальник метає ногами». Найбільш ефективне підключення м'язів ніг у момент переходу того, хто метає, у положення «натягнений лук» і фінального кидка з цього положення.
Ознайомлюючи учнів з положенням «натягнений лук», треба пояснити, що напружені й розтягнені м'язи в цьому положенні створюють умови для сильного кидка (мал. 7).
Вправа І під час вивчення переходу в положення «натягнений лук» — імітація переходу в це положення. Вихідне положення — стоячи лівим боком в напрямку метання, ноги на ширині плечей, вага тіла на правій нозі, стопа назовні (під кутом 25 —45°). Стежити, щоб під таким же кутом був повернений і таз
(мал. 8). Ліве плече розвернене в напрямку метання, ліва нога ставиться з п'ятки, носок повернений трохи всередину, м'яч у правій прямій руці відведений убік-назад на рівні голови, ліва рука (зігнута) на висоті плечей.
Перехід у положення «натягнений лук» розпочинається розгинанням правої ноги вперед-угору з поворотом п'яткою назовні. У результаті таз виводиться вгору-вперед з випередженням руху плечей (створюється так званий обгін снаряда). Одночасно ліва нога опускається на всю ступню, тулуб повертається вліво грудьми вперед, права рука відведена назад-угору, долоня вгору. Метальник опиняється в положенні «натягнений лук», причому ноги, тулуб і рука знаходяться в напрузі для здійснення кидка.
Вправа виконується повільно з одночасним показом. Учитель у цей час повинен розташуватися так, щоб було видно рухи ніг.
Для м'язового відчуття напруженості й правильного виконання положення «натягнений лук» можна використовувати такі вправи:
В . п. ніг і тулуба ті самі, але руки за спиною (мал. 9).
Спочатку повільне, а при засвоєнні швидке розгинання праної ноги з поворотом уліво. Вправа виконується тільки за рахунок стегна.
2. В. п. — стоячи правим боком біля гімнастичної стінки (ноги в тому самому положенні), правою рукою хват знизу за рейку на рівні голови. Випрямляючи праву ногу, таз уперед-угору, повернутися вліво (мал. 10).
3
.
В. п. — те саме, що у вправі «натягнений
лук» (виконується в парах). Партнер,
стоячи збо-ку-ззаду, тримає за кисть
метальної руки хватом згори. Рух
починається з повороту правої ноги
п'яткою назовні вгору, з наступним її
розгинанням, виведенням таза вперед
і рухом грудьми вперед-угору з
одночасним повним розгинанням лівої
ноги. Партнер, який підгримує метальника
за руку, допомагає зігнути її так. щоб
лікоть виявився біля голови (й на рівні
вуха, а кисть — далеко за головою (мал.
1І). Стежити
за правильним положенням ніг (прана
п'ятка і лівий носок на лінії в напрямку
кидка), за тим, щоб ліве плече не
відводилося назад і не опускалося,
щоб рух починався з правої ноги.
Після освоєння переходу в положення «натягнений лук» можна давати завдання виконати всі рухи фінального кидка повністю.
В права 2. Вихідне положення — те саме.
1— перехід у положення «натягнений лук»; 2 — опора на ліву ногу з рухом грудьми вперед, права рука відстає й згинається в ліктьовому суглобі; 3 — швидким рухом права рука проходить поряд з головою, завершуючи вправу енергійним рухом правим плечем і рукою з випрямленням передпліччя, кисть уперед-угору (мал. 12).
В права 3. Вихідне положення й виконання рухів кидка ті самі, що й у вправі 2. але з гумовою грубкою завдовжки 40 — 50 см у правій руні, стоячи за крок до стіни. Закінчити рух (на рахунок 3) хлистким рухом з випрямленням передпліччя й кисті з ударом гумовою трубкою по СІЧНІ.
Вправа 4. Вихідне положення й виконання рухів ті самі, що й у вправі 2, але з метанням м'яча на дальність його відскоку від стіни чи на дальність кидка.
Перехід метальника в положення «натягнений лук» і фінальний кидок швидкими й послідовними рухами ніг, тулуба, плечового пояса з хлисткими рухами руки, передпліччя й кисті складні, і вимагає наполегливого й послідовного вивчення всіх фаз. Тому треба чітко виконувати правило: тільки після закріплення першої фази техніки руху кидка переходити до вивчення наступної. У результаті мають бути чітко засвоєні всі фази руху. Треба стежити, щоб кидки виконувалися без суттєвих помилок. Основними помилками є пронесення прямої руки до самого кидка (відсутність хлисткого випрямлення передпліччя іі кисті); відведення ліктя в бік від голови; нахил тулуба в бік від метальної руки; опускання лівого плеча в момент кидка; зігнута ліва нога в момент випускання м'яча; згинання тіла вперед з нахилом униз у момент кидка. У разі виявлення них помилок в окремих учнів слід виправляти їх на індивідуальних заняттях.
Після освоєння положення «натягнений лук» і правильних рухів усіх частин гіда під час виконання кидка із нього положення з місця можна переходити до вивчення метальних рухів із кроку. Для цього учням пропонується така вправа: стоячи лівим боком у напрямку метання, права нога навхрест перед лівою, маса тіла розподілена на обидві нош. права рука з м'ячем відведена назад і знаходиться на рінні плеча, ліва рука напівзігнута перед грудьми. Зробивши крок лівою ногою зап'ятки, повернутися грудьми в бік метання, прийняти положення «натягнений лук», активно випрямляючи праву ногу, закінчити метання хлистоподібним рухом метальної руки.
У 5 класі розпочинається вивчення метання малих м'ячів на дальність з 3 — 5 кроків розгону. Використовуючи навички, які вже є в дітей, треба розпочинати вивчення виконання кидка з розгону з таких вправ:
1. В, п. — стоячи лівим боком у напрямку метання, ліва нога попереду з опорою на внутрішню частішу стопи, прана рука з м'ячем відведена назад на висоті плеча. Маса тіла переважно на правій позі, зігнутій у колінному суглобі, ліва рука напівзігнута й винесена перед грудьми;
а) виконати перехресне винесення правої ноги перед лівою й повернутися у вихідне положення;
б) те саме, але після перехресного кроку ліва нота ставиться в положення кроку для кидка. Спочатку без повороту, а потім і поворотом тулуба в бік кидка іі виконанням положення «натягнений лук»;
в) те саме, але в поєднанні з кидком. Акцент на виведення таза, поворот грудьми в бік метання, повне випрямлення правої ноги іі хлист метальною рукою.
2. В. п. — стоячи обличчям у бік метання, права нога попереду, маса тіла переважно на правій, прана рука з м'ячем напівзігнута над плечем, ліва рука внизу;
а) крок лівою ногою, поворот лівим боком у напрямку метання, відведення руки з м'ячем, ліву руку в бік, повернутися у в. п.;
б) те саме, але після кроку лівою перехресний крок правою, обгін тазом і ногами снаряда, ліву руку зігнути перед грудьми;
в) те саме, але з постановкою лівої ноги з внутрішньої частини стопи розвернути ліве плече всередину разом з лівою рукою, прийняти положення «натягненні! лук»;
г
)
те саме, але в поєднанні з кидком. Акцент
на узгоджений і послідовний рух ніг,
тулуба, рук, активний останній рух
метальної руки, збереження стійкого
положення після випускання снаряда.
Одночасно з ознайомленням із рухом ніг під час виконання останніх кроків розгону доцільно відпрацьовувати навичку відведення м'яча на чотири кроки від контрольної позначки. На початку навчання треба намагатися, щоб учні засвоїли таке: на початку відведення з кроком праної ноги слід повернути плечі вправо на 70 — 80° і на крок лівою ногою майже повністю відвести руку з м'ячем у бік —- назад. не опускаючи м'яч нижче від вуха; ступні ніг на перших двох кроках майже не повертаються направо, а ставляться під кутом 10 — 20°, положення голови залишається гак. як спершу (дивитися вперед); третій (навхрест) і четвертий кроки виконуються значно швидше попередніх, обідняючи верхні ланки метальника при повному відведенні руки з м'ячем. Усі ці дії потрібні для підготовки м'язових груп до найбільш ефективного фінального зусилля. Кидок розпочинається з обертально-розгинального руху правої ноги й виконується з наростаючою швидкістю при активній участі тулуба й плечового пояса. Усі рухи від початку відведення до моменту вильоту снаряда виконуються зв'язано й з наростаючою швидкістю і без пауз (мал. 13).