
- •Лекція № «Методика проведення уроків фізичної культури з переважним використанням розділу «Легка атлетика» План
- •1. Розділ «Легка атлетика» в програмі для початкової школи.
- •2. Характеристика легкоатлетичних вправ.
- •3. Зміст фізичної підготовки молодших школярів.
- •Розвиток швидкостей
- •Розвиток гнучкості
- •Розвиток спритності
- •4. Побудова, зміст і планування уроків з переважним використанням розділу «Легка атлетика».
- •Підготовча частинауроків
- •Основна частина занять
- •Заключна частина занять
- •Навантаження під час занять
- •Короткий аналіз техніки естафетного бігу
- •Короткий аналіз техніки стрибків у довжину
- •Стрибок в довжину з розбігу «зігнувши ноги»
- •Серії навчальних завдань для оволодіння технікою виконання стрибка в довжину з розбігу «зігнувши ноги»
Розвиток гнучкості
Гнучкість потрібна людині для виконання рухів з великою амплітудою. Гнучкість школяра залежить від форми суглобів, рухливості хребетного стовпа, еластичності зв'язок, сухожиль і м'язів, а також від тонусу м'язів. Максимальна амплітуда легкоатлетичних вправ залежить головним чином від еластичності зв'язок і м'язів. Це насамперед стосується м'язів, що беруть участь у згинанні та розгинанні тазостегнового суглоба. Чим краще м'язи-антагоністи здатні розтягуватися, тим менший опір вони роблять рухам і тим легше їх виконувати. За допомогою спеціальних вправ легкоатлет досягає більшої гнучкості, ніж потрібно при виконанні обраного виду легкоатлетичних вправ. У такий спосіб створюється запас гнучкості. Якщо запасу немає і гнучкість використовується до межі, то не можна досягти максимальної швидкості та сили рухів, їх ефективності й легкості.
Гнучкість легкоатлета змінюється залежно від різних зовнішніх умов і стану організму. Приміром, рухливість у суглобах менша після сну та прийняття їжі, при охолодженні мускулатури і стомленні школяра тощо. Вона більша після розминки, при розігріванні м'язів. Впливає на гнучкість і зміну стану центральна нервова система (ЦНС). Для поліпшення еластичності зв'язок і м'язів рекомендуються вправи активні й пасивні, які виконуються за допомогою партнера та з обтяжувачами. Активні вправи виконуються без вантажу обтяжувачів, зі снарядами: гантелями, набивним м'ячем, грифом від штанги та ін. Вправи на гнучкість виконуються у вигляді пружинних згинань-розгинань, махів, статичних напруг, а також із партнером. Вправи проводять серіями: 3—5 ритмічних повторень, поступово, з амплітудою, що збільшується. Щоб не ушкодити м'язи, амплітуду рухів слід збільшувати поступово.
Дозування визначається кількістю серій (повторень), необхідних для того, щоб у даному занятті спортсменом була досягнута гранична амплітуда рухів. Межа рухів «сьогоднішнього дня» в міру тренованості підвищуватиметься. Межу в амплітуді руху школяр легко відчуває за виникненням больових відчуттів і розтягнення м'язів, особливо в області, де м'язи переходять у сухожилля. Перше больове відчуття — сигнал до припинення вправи. У міру розвитку гнучкості кількість повторень вправ збільшується. Щоб школярам досягти більшої гнучкості, потрібно виконувати вправи щодня і навіть двічі на день. Для кожного школяра підбирається група вправ на гнучкість. Вправи кожної групи виконуються одна за одною потоково або з невеликими перервами ( 2-3 хв ). Вправи на гнучкість школярам можна робити протягом 15-20 хв. і вдома. Зручніше за все включати ці вправи до ранкової зарядки.
Розвиток спритності
Спритність — вищий ступінь координації рухів, вона потрібна при руховому завданні, яке зненацька виникає, і вимагає швидкості орієнтування та невідкладного виконання. Спритність знадобиться школяреві, щоб уберегтися при падінні під час бігу, невдалому приземленні в стрибках тощо. У поданих прикладах спритність безпосередньо пов'язана з упевненістю, яка дуже необхідна в будь-якому виді спорту.
У процесі тренування й у змаганні багато зовнішніх факторів можуть порушити правильність техніки. Якщо в атлета добре розвинена спритність, то він зможе виправити неправильне положення або рух і не погіршить свого спортивного результату. Корисні вправи, у яких спортсмен змушений проявляти спритність у ситуаціях, що склалися зненацька, швидкими й ефективними рухами. Для розвитку спритності школярам рекомендується займатися баскетболом, хокеєм, грою в ручний м'яч та інші ігри (наприклад, «Боротьба за м'яч»). Можна також використати гірськолижний спорт (слалом), прогулянки по пересіченій місцевості, стрибки на лижах, а також вільні гімнастичні вправи та вправи на гімнастичних снарядах. Дуже корисні для розвитку спритності легкоатлета акробатичні вправи, особливо стрибки, які крім спритності розвивають силу, швидкість, стрибучість, гнучкість і сміливість.
Заняття багатьма видами легкої атлетики, естафетним бігом із подоланням різних перешкод сприяють не тільки розвитку швидкості, витривалості та інших спеціальних якостей, але й спритності. Треба більше уваги приділяти розвитку спеціальної спритності (наприклад, привчати школяра при стрибку орієнтуватися в повітрі-й уміти вносити виправлення у рухи польотної фази). Своєрідна спеціальна спритність у метаннях, її розвитку сприяють різноманітні вправи, близькі за характером до рухової структури обраного виду легкої атлетики. Це насамперед знайомі атлетові вправи, що виконуються у незвичайних умовах. Наприклад, змінюючи довжину розбігу і його швидкість у метанні
м'яча, в стрибках у довжину, підвищуючи на 50 см над рівнем землі майданчик та сектор для метань, атлет створює нові, менш звичні умови, до яких він має пристосуватися, змінити рух, а отже, і застосувати спритність.
Для розвитку спеціальної спритності в стрибках у висоту слід змінювати положення стійок із планкою відносно точки відштовхування. Це привчає стрибунів до різних обставин, які можуть скластися під час змагання. В стрибках у довжину та висоту важливо й точно попадати поштовховою ногою на місце підштовхування. Це не виключає зорового контролю, який дозволяє відповідно змінювати довжину кроків. Ще важливіше це для подолання природних перешкод. Аби поліпшити окомірний розрахунок, стрибунові під час тренування варто іноді робити стрибки з розбігу різної довжини, намагаючись точно попадати поштовховою ногою на місце відштовхування. Можна зменшувати або збільшувати вагу снаряда, внаслідок чого при метанні перебудовуються рухи. Отже, застосування снарядів різної ваги І прияє розвитку не тільки швидкості та сили, але й спритності.
Особливо корисно на уроках зі стрибків, метання та бігу викопувати стрибки при різному напрямку відносно вітру.