
- •Культура фахового мовлення
- •Погляди на природу мови та її функції
- •Правовий статус української мови. Поняття “державна” і “офіційна” мова
- •Стилі, типи і форми мовлення
- •Поняття літературної мови та мовної норми
- •"Культура мови" й "культура мовлення". Основні комунікативні ознаки культури мовлення
- •Культура мовлення під час дискусії
- •Мова і професія
- •Публічний виступ. Композиція мовлення
- •Тема Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики Розумова діяльність людини
- •Форми розумової діяльності
- •Особливості розумової діяльності людини з точки зору безпеки життєдіяльності
- •Поняття про риторику. Основні закони риторики
- •Техніка підготовки ораторського монологу
- •Культура проголошення промови перед аудиторією
- •Прийоми встановлення контакту з аудиторією
- •Етика ділового спілкування тема Поняття етики ділового спілкування, її предмет та задачі Поняття етики ділового спілкування
- •Предмет та завдання етики ділового спілкування
- •Візитна картка як атрибут усного ділового мовлення
- •Використання візитних карток
- •Різновиди візитних карток
- •Етикет обміну візитками
- •Структура ділового спілкування
- •Техніка ділового спілкування
- •Мовленнєвий етикет
- •Форми і види діловою спілкування та фактори впливу
- •Загальні правила здійснення ділового спілкування
- •Ділові зустрічі, правила їх проведення
- •Поняття про переговори. Три основні стратегії переговорів
- •Підготовка до переговорів
- •Стратегічні підходи до проведення переговорів
- •Тактика і принципи переговорів
- •Рекомендації щодо ведення переговорів
- •Правила спілкування під час прийомів
- •Правила ведення ділової телефонної розмови
- •Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •Терміни за ступенем спеціалізації
- •Способи творення термінів
- •Професіоналізми, їх відмінність від термінів
- •Складноскорочені слова, абревіатури, графічні скорочення
- •Доречність мовлення
- •Точність мовлення
- •Пароніми в діловому мовленні
- •Омоніми в діловому мовленні
- •Синоніми в діловому мовленні
- •Складні випадки української орфографії у текстах ділових паперів Поняття орфографії, її значення
- •Основні правила вживання великої літери у текстах офіційно-ділового стилю
- •Написання слів через дефіс у текстах ділових паперів
- •Написання слів з апострофом
- •Тема Морфологічні норми сучасної української літературної мови,
- •Вимоги офіційно-ділового стилю до морфологічних форм у діловому мовленні
- •Морфологічні норми вживання іменників
- •Морфологічні норми вживання прикметників у діловому мовленні
- •Морфологічні норми вживання числівників у діловому мовленні
- •Морфологічні норми вживання займенників у діловому мовленні
- •Морфологічні норми вживання дієслів у діловому мовленні
- •Особливості вживання простих і складних речень у діловому мовленні
- •Дієслівні форми на -но, -то
- •Невластиві українській мові пасивні конструкції
- •Орудний відмінок діяча в дієприкметникових зворотах
- •Узгодження підмета з присудком
- •Складні випадки керування
- •Складання професійних документів
- •Класифікація документів
- •Формуляр документа
- •Основні правила оформлення реквізитів
- •Вимоги до тексту документа
- •Оформлення сторінки
- •Характеристика
- •Автобіографія
- •Службові листи
- •Реквізити листа та їх оформлення
- •Вимоги до тексту листа
- •Оформлення листа
- •Службові записки (доповідна, пояснювальна)
- •Оголошення
- •Запрошення
- •Протокол, витяг з протоколу
- •Телеграма
- •Тема Особливості складання розпорядчих та організаційних документів Організаційні й розпорядчі документи
- •Інструкція
- •Положення
- •Постанова
- •5.4.6 Розпорядження
- •5.4.7 Статут
Дієслівні форми на -но, -то
Особливе місце у фахових текстах посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, і об’єктом – прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад: застосовано (що?) метод; прочитано (що?) курс лекцій. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася або відбудеться. Ці конструкції зазвичай розглядають як різновид безособового речення.
Конструкції з дієслівною формою на -но, -то є завершальною ланкою ланцюжка пасивних конструкцій у процесі нейтралізації суб’єкта – виконавця дії: Верховна Рада прийняла закон → Закон прийнятий Верховною Радою → Закон прийнятий → Закон прийнято. Через походження, а також те, що зазначені конструкції є основним засобом перекладання іншомовних пасивних конструкцій, їх часто класифікують як пасивні. Проте, виходячи з поданих вище дефініцій активна конструкція і пасивна конструкція, речення з формою на -но, -то треба віднести до активних, оскільки вони описують подію з об’єктом, що в реченні є додатком.
Форми на -но, -то надають реченню певного відтінку результативності й минулості: вони виражають недавно завершену дію. У зв’язку з цим їх зазвичай уживають без допоміжного дієслова було. Конструкції зі словом було використовують зрідка, щоб підкреслити те, що одна минула дія відбулася перед іншою дією в минулому часі, наприклад: деталь було нагріто в печі, а потім занурено у воду. У вислові це буде зроблено підкреслено, що дія обов’язково відбудеться та завершиться в майбутньому.
Конструкції з дієслівною формою на -но, -то семантично відрізняються від означено-особових речень. Наприклад, вислів якість гарантовано інформує, що вже хтось ужив заходів, щоб забезпечити якість. А у вислові якість гарантуємо підкреслено, що саме ми продовжуємо вживати потрібних заходів, але вони ще не пройшли випробування часом.
Підкреслимо поняттєву відмінність між безпідметовими конструкціями з формами на -но, -то (книжку написано українською мовою, матеріали зібрано докупи) і підметовими конструкціями з пасивними дієприкметниками (книжка написана українською мовою, матеріали зібрані докупи). Обидві конструкції не суперечать нормам української мови, однак безпідметові доречні, коли є потреба наголосити на присудкові, тобто на дії. Підметові ж речення треба вживати, якщо потрібно відтінити не дію, а ознаки, набуті підметом унаслідок дії. Наприклад, у реченні Ухвалу прийнято одноголосно наголошено на події (прийнятті), а не на ознаках ухвали. Натомість у реченні Колеса були пошкоджені після далекої дороги не можна заміняти дієприкметник безособовою формою, бо тут указано саме властивість (пошкодженість) коліс.
Узагалі, коли з логічних причин не може бути діяча, то й не можна вживати безособову дієслівну форму на -но, -то. Наприклад, неправильно: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ. Правильно: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ.
Поширеною стилістичною помилкою фахових текстів є введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною радою. Орудний відмінок діяча тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. По-перше, ці конструкції передають поняття «хтось зробив». По-друге, дієслівні форми на -но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-виконавця. Тому речення з ними граматично безпідметові, бо в них узагалі не може бути діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна рада затвердила Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но, -то. Наприклад: Закон затверджено.
Усе викладене вище стосується особи-діяча, коли додаток відповідає на питання ким? В орудному відмінку може стояти іменник (займенник), що означає знаряддя (тобто відповідає на питання чим?) Порівняймо два речення:
Неправильно: Наказ підписано сьогодні (ким?) директором.
Правильно: Наказ підписано (чим?) ручкою.
Відмінність між цими реченнями полягає в тому, що ручка – це знаряддя, а директор – діяч. У цьому можна додатково пересвідчитися, перебудувавши обидва речення в активні. Речення Директор підписав сьогодні наказ – природне і заміняє помилкову конструкцію. А речення Ручка підписала наказ – неприродне, бо ручка не може сама підписувати, вона – знаряддя писання. Хоча в реченні Ця ручка дозволяє проводити лінії різної товщини слово ручка – підмет. Така ситуація зі словами, що позначають знаряддя у фахових текстах, є типовою: в одних реченнях вони є додатком в орудному відмінку, в інших – підметом у називному. Порівняймо: Дерево розрізано (чим?) новою пилкою. та Нова пилка (що?) розрізає дерево вдвічі швидше, ніж стара. У першому реченні пилка – додаток, у другому – підмет.
Помилкові конструкції типу Указ підписано Президентом можна виправити, замінивши додаток на неузгоджене означення: Указ Президента підписано.
Отже, безособову дієслівну форму на -но, -то можна вживати лише в реченнях, де не вказано особу-діяча. Тому правильно писати: його змінено (здеформовано, нагріто) десь (за певних умов, чимось), але його змінив (здеформував, нагрів) хтось.