Морфологічні норми вживання займенників у діловому мовленні

Серед займенників найпримітнішою зміною можна вважати активізацію присвійної форми їхній. За спостереженнями мовознавців, нині простежується її поширення практично в усіх позиціях, інколи навіть у родовому відмінку об’єктному: їхні пропозиції, зумовлені їхніми відмовами і їхнім захопленням (для передачі інформації – їх захопили).

Морфологічні норми вживання дієслів у діловому мовленні

Хоч офіційно-діловий стиль за своєю суттю належить до іменникових, але це не означає, що в текстах документів, в усному діловому мовленні дієслова не вживають: тут їхнє місце й функції визначені, з одного боку, природою офіційно-ділового стилю, з іншого – особливістю самих дієслівних форм.

Основне завдання дієслова в діловому мовленні – разом з іменником організувати чіткий, логічний виклад думок, пов’язаних із професійною, громадською, політичною діяльністю людини, з різноманітними процесами тощо. Розгортання процесуальних понять, які привертають увагу мовця, передається передусім через дієслівні форми. Особливо яскраво це виявляється в доповідях, виступах на виробничих нарадах тощо. Наприклад: Завдання ректора вищого навчального закладу – створити гідні умови для навчальної, наукової праці викладачів і співробітників, забезпечити якість і безперервність навчального процесу для студентів..

Значно ширше відбито практикою офіційного закріплення інформації загальну тенденцію до обмеження вживання форм пасиву. Оскільки в мовленні активні конструкції переважають над пасивними, то в діловодстві саме їм і треба віддавати перевагу. Замість пасивних моделей пропонують вживати особові дієслова активного стану та безособові предикативні форми на -но, -то: отож, помилки враховуємо, а не помилки враховуються: зауваження врахували...(враховано), а не зауваження враховані. Такі дієслова є природними і для різноманітних резолюцій: погоджено, затверджено, розглянуто.

Що ж до особливостей вживання в офіційно-діловому мовленні особливої дієслівної форми – дієприкметника, то треба зважати на такі правила:

- активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській літературній мові трапляються обмежено (працюючий копіювальний апарат), але під впливом російської мови часто проникають у мовлення. Зазвичай російським дієприкметникам теперішнього часу в українській мові відповідають різні синтаксичні й морфологічні моделі: підрядні означальні частини складного речення: рос. говорящий громко автоответчик – укр. автовідповідач, який говорить голосно; прикметники з суфіксами –альн-ий (-яльн-ий), -ильн-ий, -увальн-ий (- ювальн-ий), -н-ий: рос. обучающая программа, решающий момент, колеблющийся контур, меняющаяся погода, режущий инструмент – укр. навчальна програма, вирішальний момент, коливний контур, мінлива погода, різальний інструмент; іменники на позначення об’єктів і суб’єктів дії: рос. заведующий кафедрой, начинающий поэт, командующий фронтом – укр. завідувач кафедри , поет-початківець, командувач фронту; прикметники на –уч-ий, -ач-ий:

волнующее выступление – хвилюючий виступ. Російським активним дієприкметникам минулого часу доконаного виду звичайно відповідають українські утворення на –л-ий: замерзший, засохший – замерзлий, засохлий, а недоконаного виду – описові конструкції: рисовавший, читавший – який малював, який читав.

Разом з тим при перекладі термінозворотів треба використовувати українські нормативні утворення дієприкметникового й прикметникового типу: рос. бегущий фронт волны, выдерживаемый процесс – укр. рухомий фронт хвилі, витримуваний процес. Тут на допомогу прийдуть словники термінологічних відповідників, які на сьогодні не є рідкістю. Звертання до понятійного апарату російської чи англійської мов змушують підбирати адекватні відповідники з української мови, творити власні терміни. Це властиво для всіх сфер діяльності: і наукової, і виробничої, й офіційно-ділової.

Певною мірою відбито в текстах ОДС і зміни у вживанні прислівників, слів службових частин мови. Так, в усних різновидах ділового мовлення натрапляємо на вирази: відтак зазначимо, наразі закінчуємо тощо; активізувалося вживання деяких неповнозначних лексем: задля успіху, попри труднощі, у міру того як; усталилася прийменникова конструкція в Україні тощо.

Безперечно, крупномасштабні процеси нормалізації в українській мові нині перебувають в активній фазі свого утвердження. Не всі вони стануть нормою літературної мови загалом і ознакою офіційно-ділового стилю зокрема. Але діловий дискурс не може бути абсолютно незмінним, оскільки він повинен відповідати комунікативно-інформаційним потребам сучасного українського суспільства, а тому частина з дискусійних сьогодні форм з часом, безперечно, будуть відібрані як нормативні.

ТЕМА Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у

професійному спілкуванні