Зміст лекції

1. Вступ. Обдаровані діти – це цілий світ, особливий світ дитинства. Це досить цінна та досить тендітна частина нашого суспільства.

Розуміння особистісних особливостей обдарованої дитини вкрай важливе, тому що раннє виявлення, навчання та виховання талановитих дітей є одним з головних завдань удосконалення системи освіти.

За наслідками різних досліджень кількість таких дітей в популяції може складати 1-2%. За результатами тестів на виявлення загальної обдарованості або творчих здібностей – 20% нашого населення – талановиті, обдаровані.

2. Основна частина. Спробуємо з’ясувати поняття здібність, обдарованість, талановитість, геніальність.

В повсякденному використанні і в тлумачних словниках ці терміни – вживаються як синоніми.

С. Рубінштейн і Б. Теплов класифікували ці поняття за критерієм успішності діяльності:

Здібність – індивідуально-психологічні особливості людини, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху діяльності.

Обдарованість – це якісно своєрідне поєднання здібностей (індивідуально-психологічних особливостей), що забезпечує значні успіхи у діяльності(10%-20% - людей здібності вищі від середніх).

Талант – високий рівень обдарованості, високий рівень розвитку здібностей. Досягнення талановитих людей завжди мають величезне суспільно-історичне значення для життя багатьох поколінь ( 2% від усіх людей).

Геніальність – це найвищий рівень обдарованості. Геній відкриває нову епоху, створює новий напрям у науці, мистецтві, виробництві ( 0,05% - це генії).

Талант творить у межах висунутих ідей, що визначили напрям.

Вчені підрахували, що за всю історію розвитку людства було не більше ніж 400 геніїв, тобто тільки один геній на кожне десятиріччя життя суспільства.

12 років тому, напередодні 2000 року (ери обдарованості), редакційна рада журналу «Обдарована дитина» на чолі з головою цієї ради академіком АПН України Моляко В.О. вирішили створити невеличку експериментальну раду і протягом 1999 року (тобто останнього року тисячоліття) визначити 10 геніїв і талантів світового масштабу, 10 талантів у межах України, 10 найобдарованіших дітей та юнаків України.

Сам Моляко опитував українських людей, прохаючи назвати:

1. 3-х геніїв усіх часів та народів;

2. Найгеніальнішу людину ХХ ст.;

3. Найвидатніших людей України – усіх часів, ХХ ст., нашого часу;

4. Обдарованих і талановитих дітей з близького оточення.

• Кого ж назвали люди?

1. Генії усіх часів і народів: Ф. Достоєвський, Ленін, Петро І, О. Пушкін, Сталін, Леонардо да Вінчі, І. Франко, Л. Толстой.

2. Генії ХХ ст. – З. Фрейд, В. Бехтерєв, А. Ейнштейн, Сталін, І. Павлов.

3. Видатні люди України:

а) усіх часів: Т. Шевченко, Б. Хмельницький, Л. Українка, І. Франко, Г. Сковорода.

б) ХХ ст.: М. Амосов, А. Макаренко, В. Сухомлинський.

в) нашого часу: О. Блохін, Н. Вітренко, Є. Патон, С. Корольов, М. Стельмах, В. Симоненко (поет).

Як бачимо, дуже строката картина, часом люди давали дещо парадоксальні, або навіть гумористичні відповіді.

Але для нас, майбутніх учителів, найважливішими є відповіді, які стосуються обдарованих дітей.

Найчастіше відповіді звучали приблизно так: «Це моя донька», «Це наш син», «Це учень нашого класу»… Ті, хто їх характеризував, говорили про блискучі успіхи в навчанні, вивченні мов, спорті, музиці, малюванні… Але ми з Вами можемо вийти на узагальнений портрет обдарованої дитини, який фактично майже повністю збігається з висновками різних дослідників:

А. Матюшкін розробив таку структуру творчої обдарованості:

- домінуюча роль пізнавальної мотивації;

- дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, постановці і розв’язанні проблеми;

- можливість досягнення оригінальних рішень;

- можливість прогнозування і передбачення;

- здібності до створення ідеальних еталонів.

О.Моляко визначив у системі творчого потенціалу такі складові:

- задатки, схильності, що виявляються в підвищеній чутливості, вибірковості, перевагах;

- інтереси, їх спрямованість, частота і систематичність їх вияву, домінування пізнавальних інтересів;

- допитливість, прагнення до створення нового, схильність до вирішення й пошуку проблем;

- швидкість у засвоєнні нової інформації;

- схильність до постійного порівняння, зіставлення;

- вияв загального інтелекту – розуміння, швидкість оцінок і вибору шляху вирішення, адекватність дій;

- емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір;

- наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;

- творчість – уміння реконструювати, схильність до зміни варіантів, раціональне використання коштів, часу;

- інтуїтивізм – схильність до над швидких оцінок, рішень, прогнозів;

- швидке оволодіння ЗУН;

- здатність робити особистісні стратегії й тактики у розв’язанні загальних і спеціальних нових проблем, задач, пошук виходу із складних, нестандартних, екстремальних ситуацій.

Американський психолог Джон Рензуллі виділив 3 компонента обдарованості:

1. пізнавальна мотивація;

2. достатньо високий рівень інтелектуального розвитку (IQ);

3. здібність до творчості (креативність).

Висновок

Отже обдарована дитини, яка:

• оригінально розв’язує задачі, винахідлива, здогадлива;

• розв’язує задачі швидко, часто інтуїтивно;

• може навести кілька варіантів розв’язання однієї і тієї самої задачі;

• повністю занурюється в розв’язання (на час пошуку відповіді);

• надає перевагу найестетичнішим варіантам розв’язання;

• впевнена у собі (хоча це не обов’язково);

• добре орієнтується в обставинах, враховує завади і вигідні моменти;

• може передбачати успішність чи неуспішність розв’язання та ін.

Ось такими рисами ми можемо охарактеризувати багатьох дітей. Обдаровані діти – явище поширене.

Якщо ми їх помітимо, збережемо потенціал обдарованості – ми виростимо обдарованих дорослих, що вирішать наші проблеми (соціальні, економічні, екологічні, політичні, національні, технічні).

Наше завдання:

1. виявити обдарованих дітей

2. навчитись з ними працювати.

Різні типи обдарованості. Діти відрізняються за рівнем обдарованості. Термін «обдаровані діти» можна застосовувати до всіх різних за своїми здібностями дітей.

Можна виокремити 2 основних типи обдарованості:

1. Особлива, виняткова обдарованість (надзвичайна обдарованість). Цю обдарованість видно неозброєним оком. Зовні такі діти часто менші на зріст і фізично слабші своїх однолітків; вони можуть мати проблеми у спілкуванні, у них підвищена нервова збудливість. Тобто вони – талановиті вигнанці суспільства.

2. Висока норма обдарованості – їхня обдарованість більш нормальна, звичайна. Ці діти, яким поталанило спочатку – нормальні пологи, хороша сім’я, любов матері. Дитина, як правило не ходила до дитячого садка або пішла туди пізно і не надовго. Ці діти здоровіші, навіть красивіші своїх однолітків, часто є лідерами в дитячому колективі, вони – «улюбленці долі», «мазунчики» вчителів і суспільства.

Вчителю треба також знати, що обдарованість може проявитися і залишитися на все життя, а може проявитися (діти з прискореним віковим розвитком), а через якийсь час ці діти стають помітно «посередніми», тьмяніють.

Отже, обдарованість може супроводжуватись прискореним розвитком, а може і навпаки – уповільненим розвитком.

Так, А. Ейнштейн пізніше, ніж інші діти, заговорив, не відрізнявся успіхами в гімназії і навіть був вигнаний.

Важливо знати, що вундеркінд (з дитинства) не обов’язково буде видатним і навпаки не був обдарованим в дитинстві, а став відомим.

Типи обдарованості, які одразу помічає вчитель.

1. Інтелектуальний тип обдарованості. Їх називають «розумними, кмітливими, світлими головами, надією школи». Високий інтелект, розум, можуть мати високі здібності в спеціальних галузях, мають стійку систему пізнавальних інтересів. Їхня успішність не завжди збігається з рівнем здібностей, серед інтелектуалів є відмінники, а також учні з середнім і низьким рівнями успішності.

2. Академічний тип обдарованості. На першому плані – високі здібності саме до навчання. Медалісти, відмінники найчастіше належать до цього типу. Це професіонали шкільної, студентської праці, чудові майстри швидкого та якісного засвоєння знань.

3. Художній тип. Виявляється в художній діяльності – музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічній діяльності.

4. Креативний тип. Виявляється в нестандартному мисленні, несхожому на інші погляди на світ. Учителі таких дітей часто не розуміють, а іноді й недолюблюють їх. Їхня підвищена незалежність у судженнях, зневага до умовностей (зокрема в побуті) та авторитетів створюють великі проблеми у роботі з такими дітьми. Їм треба пропонувати особливу діяльність, нестандартні теми творів, творчі завдання, досліджувальні проекти.

5. Лідерська (соціальна) обдарованість- необхідна для майбутніх педагогів, психологів, психотерапевтів, соціальних працівників. Вона діляться на:

1. емоційних лідерів – з ними радяться, їх люблять, у них яскраве почуття гумору, розуміння потреб інших….

2. Лідери дії – вміють приймати рішення, важливі для людей, визначати мету і напрямок руху, вести за собою…

На жаль, не завжди у них є інтерес до навчання. Часто - це лідери антисоціальних угруповань, пересічні хулігани.

6. Психомоторна чи спортивна обдарованість. Такі діти добре володіють тілом, мають широкий діапазон рухів. Популярна думка про занижені розумові здібності спортсменів є необґрунтованою. Численні дослідження засвідчили, що у видатних спортсменів - високі інтелектуальні можливості. Це стосується навіть таких далеких від інтелекту видів спорту, як важка атлетика, футбол. Невипадково багато видатних спортсменів, залишивши спорт, стають письменниками (Юрій Власов), вдалими бізнесменами (Пеле) і талановитими педагогами (І. Родніна). Хоча такі учні рідко добре вчаться (брак часу).

Треба створити мотивацію, настрій, щоб вони чудово навчались.

Також, говорячи про обдарованих дітей, треба наголосити на тому, що ці діти мають високу пізнавальну потребу в якійсь одній галузі або в багатьох.

Ця пізнавальна потреба складається з 3-х частин:

1. Активність (дитини постійно шукає зміни вражень, нову інформацію, ненаситна в отримані інформації).

2. Потреба в самому процесі розумової праці.

3. Задоволення від цієї праці.

І розглядати обдарованість, відриваючи від поняття інтелект, не можна. Існує багато визначень інтелекту.

Інтелект – це характеристика пізнавальної сфери; центр, ядро розумових можливостей людини; що дають людині змогу пізнавати себе (рефлексія), займатися саморегуляцією, передбачати якісь події, змінювати дійсність навколо себе…

Слово «Інтелект» в психології часто використовують як синонім слів «обдарованість».

Тести на перевірку інтелекту називають «тестами обдарованості».

Показник розумової обдарованості – IQ- інтелектуальний коефіцієнт. До речі, вважається, що інтелект формується приблизно до 12 років. Тому, вчителі початкових класів повинні помітити індивідуальні відмінності інтелектів – належність інтелектів до того або іншого типу.

Згідно теорії Ховарда Гарднера, існує багато видів інтелекту (видів індивідуальної обдарованості):

1. Лінгвістичний – здібність використовувати мову, щоб створювати, стимулювати пошук чи передавати інформацію (поети, письменники, редактори, журналісти).

2. Музичний – здібність виконувати, створювати музику, отримувати від неї задоволення (музичний виконавець, композитор).

3. Логіко-математичний – здібність оперувати символами, знаками, об’єктами (математик, вчений).

4. Рухливо-кінестичний – здібність використовувати рухові навики у виконавському мистецтві, у спорті (танцюрист, спортсмен), в ручній праці – механік.

5. Внутрішньоособистісний (інтраособистісний) – здібність керувати своїми почуттями, аналізувати і використовувати цю інформацію в своїй діяльності (письменник).

6. Міжособистісний (інтерособистісний) – здібність помічати і розуміти потреби, наміри інших людей, керувати їх настроями, передбачати поведінку в різних ситуаціях (політичний лідер, педагог, психотерапевт).

7. Художній інтелект – високі досягнення в галузі художньої творчості, в музиці, живопису, скульптурі, акторські здібності.

Звертайте увагу на цих дітей, так як вони багато часу приділяють саме досягненню майстерності в цій галузі і мало часу лишається для навчальних предметів.

Необхідно звернути увагу на категорії дітей, обдарованість яких важко виявити:

1. Це діти з високим рівнем розумового розвитку, але з низькою успішністю;

2. Діти з такими фізичними вадами, як сліпота, глухота;

3. Діти з підвищеною агресивністю і емоціональною нестабільністю, з труднощами в навчанні (дислексія);

4. Діти з сімей з низьким соціально-економічним рівнем. Якщо не помітити обдарованість, то ці діти не реалізують свої потенції при відсутності організованого навчання і корекції.

Передумови обдарованості. Задатки – це такі особливості будови мозку, органів чуття, руху, які виступають в якості природних передумов розвитку здібностей.

Не всі задатки, з якими народилася дитина, обов’язково перетворюються на здібності.

Задатки, які не знаходять відповідних умов для переростання у здібності, так і залишаються нерозвиненими.

Також необхідне раннє виявлення задатків.

У Римського-Корсакова нахил до музики виявився в 2-річному віці;

У Моцарта – в 3 роки;

О. Пушкін написав перший твір у 9 років; Лермонтов – у 10 р.; Л. Українка – у 13 років.

Але іноді умови не сприяють ранньому виявленню здібностей. Тоді здібності можуть проявитися й пізніше.

Так С. Аксаков опублікував свою першу книгу в 56 років; І. Крилов першу байку – у 40 років.

Велику роль у розвитку здібностей є праця, активність особистості в діяльності.

П. Чайковський писав: «Натхнення не любить… лінькуватих».

По 16 годин на добу працював Т.Едісон, який на запитання про причину його геніальності відповідав: «Вона є результатом 99% поту та 1% таланту».