10.Витрати від браку.

• витрати на усунення браку;

• вартість остаточно забракованої продукції;

• витрати, що перевищують установлені норми витрат на гарантійний ремонт. Тощо.

11.Інші виробничі витрати.

Витрати, пов'язані з епізодичними та періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів щодо перевірки їх на відповідність до вимог встановлених стандартів або технічних умов; витрати періодичних випробувань щодо оцінки зібраного, готового до реалізації виробу, або його складових частин на відповідність вимогам нормативної документації.

12.Попутна продукція (відраховується).

Вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим продуктом), тобто в єдиному технологічному процесі.

Її вартість, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.

13.Поза виробничі витрати

Витрати на вивчення ринку, на рекламу та продаж продукції, консультаційні послуги.

Сума перших 10 статей становить цехову собівартість;

Цехова + інші виробничі витрати = виробнича, собівартість; Виробнича + поза виробничі витрати = повна собівартість продукції.

ІСНУЮТЬ РІЗНІ ТЕХНІЧНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ РІШЕННЯ, ЯКІ ДОЗВОЛЯЮТЬ ЗМЕНШИТИ ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО І РЕАЛІЗАЦІЮ.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:

1. затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці;

2. затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці;

3. адміністративно-управлінські витрати.

Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

Планування зниження собівартості товарної продукції

здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 гри товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності:

1. Визначають витрати на 1 грн товарної продукції – (ТП) в базовому році:

C – собівартість;

Q – Обсяг продукції

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (С вих. пл.):

де – Q тп. пл. – плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію затрат за техніко-економічними факторами методом прямого розрахунку.

– підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем):

де Н₀ Н₁ – норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натуральних одиницях;

Ц - ціна одиниці матеріального ресурсу, грн;

N₁ - обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натуральних одиницях;

та росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Е_т):

Де t₀, t₁ – трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;

С_г0,С_г1 – середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн/год;

% дод – середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% соц.зах – встановлений процент, відрахувань на соціальні заходи;

удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва ;

зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат (Е_у)

Де Q_пл – приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

П_y-n - сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції (С_ТП.пл):

де Е_сум – сума економії витрат по всіх техніко-економічних факторах, грн.

5. Визначають рівень затрат на 1 грн.ТП в плановому році (В_{1 ТП.пл.}):

.

6. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн ТП в плановому році в порівнянні з базовим ("у")'