4.Детерміноване моделювання і перетворення факторних сист.

Моделювання – це один з важливих методів наукового пізнання, за допомогою якого створюється модель(умовний образ об’єкта). Його сутність в екон аналізі полягає в тому, що взаємозв’язок дослідження показника з факторами передається у формі математичного рівняння.

У факторному аналізі моделі є:

- детерміновані (функціональні) - за допомогою яких досліджуються функціональний зв'язок між результативним показником і факторами.

- схоластичні (кореляційні)

Детермінований аналіз має типи факторних моделей:

• адитивні: у=х₁+х₂+…+х_n

• мультиплікативні: у=х₁*х₂*…*х_n

• кратні : у= х₁/х₂

• змішані (комбіновані) поєднання попередніх моделей.

Перетворення детермінованих факторних моделей.

Перетворення мультиплікативних моделей здійснюється шляхом послідовного розчленування факторів вихідної системи на фактори співмножники. Напр.: детермінована модель валового продукту. ВП-валовий продукт,ЧР-середньорічна чисельність робітників, КД-кількість відпрацьованих днів за рік, ГВ-годинний виробіток 1-го робітника, РВ –річний виробіток 1-го робітника, ТВ-тривалість робочого дня(год). ВП=ЧР*РВ; ВП=ЧР*КД*ДВ; ВП=ЧР*КД*ГД*ТД.

Аналогічно здійснюється перетворення адитивних моделей за рахунок розчленування 1-го чи кількох факторних показників на складові елементи.

До кратних моделей застосовуються методи їх перетворення:

1.подовження – передбачає подовження чисельника вихідної моделі шляхом заміни одного чи кількох факторів на суму однорідних показників. Напр.: Собівартість одиниці продукції(С) можна представити як функція 2х факторів: суми витрат(В) і обсягу випуску продукції(ОП). С=В/ОП. Якщо загальну суму витрат замінити окремими їх елементами: матеріальні витрати(МВ), витрати на оплату праці(ЗП), витрати на соціальні заходи(ВС), амортизація(А), інші витрати(ІВ), то детермінована факторна модель, буде мати вигляд адитивної моделі з новими факторами. С=(МВ+ЗП+ВС+ІВ+А)/ОП=МВ/ОП(матеріаломісткість)+ЗП/ОП(трудомісткість)+А/ОП(фондомісткість)+ІВ/ОП.

2.Формальний розклад – передбачає подовження знаменника вихідної системи шляхом заміни 1-го чи кількох факторів на суму чи добуток однорідних показників. Напр.: при аналізі показників рентабельності (відношення прибутку(П) до собівартості реалізованої продукції(СРП)) собівартість можна розглянути: Р=П/СРП=П/(МВ+ЗП+ВС+А+ІВ)

3.Розширення – передбачає розширення вихідної моделі за рахунок множення чисельника і знаменника дробу на 1 чи кілька нових показників. Напр.: показник середньорічного виробітку продукції 1-м робітником(РВ) визначається діленням випуску продукції(ВП) на середньорічну чисельність робітників(ЧР). РВ=ВП/ЧР. Якщо внести в цю модель показник кількість відпрацьованих днів усіма робітниками(ЗКД) можна представити це так: РВ=ВП*ЗКД / ЧР*ЗКД=ВП/ЗКД * ЗКД/ЧР = ДВ*КД.

4.Скорочення – створення нової факторної моделі шляхом ділення чисельника і знаменника дробу на один і той самий показник. Напр.: показник рентабельності власного капіталу(Рвк) це відношення прибутку(П) до середньої суми власного капіталу(ВКсер): Рвк=П/ВКсер; Якщо поділити на обсяг реалізованої продукції(ОР), то буде новий набір факторів і отримуємо рентабельність продажу(Рпр) і капіталомісткість(Км): Рвк=(П/ОР) / (ВКсер/ОР) = Рпр/Км.

5.Сутність та класифікація методів економічного аналізу.

Під методом економічного аналізу розуміють науковий спосіб вивчення, становлення та розвитку господарських явищ і процесів. Він є сукупністю прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об’єкту шляхом виявлення і визначення взаємозв’язку і змін його параметрів кількісного і якісного вимірювання, впливу окремих факторів на цю зміну.

До методів економічного аналізу відносяться:

1.Абстрактно-логічні: аналіз, синтез, індукція, дедукція,експеримент, абстрагування, моделювання, формалізація.

Аналіз економічних явищ – це абстрактно розумове розчленування цих явищ на складові частини за допомогою логічних висновків та моделювання. Розподіл складного явища на елементи дає можливість пізнати сутність досліджуваних об’єктів, визначити внутрішні зв’язки та суперечності.

Синтез – об’єднання однорідних явищ у визначені групи, узагальнення впливу різних факторів, визначення підсумків діяльності досліджуваних об’єктів.

Індукція – спосіб вивчення економічних явищ від часткового до загального, від окремих факторів до результату, від причин до наслідків.

Дедукція – спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин.

Експеримент – свідома зміна руху природних процесів шляхом створення штучних умов, які необхідні для виявлення відповідних властивостей.

Абстрагування –виділення 1 або декількох сторін предмета, які цікавлять дослідника з одночасним відкидання інших властивостей і зв’язків цього предмету.

Моделювання – процес пізнання з використанням об’єктів, які заміщують оригінал і служать джерелами інформації для нього.

Формалізація – вивчення об’єктів і процесів шляхом відображення спеціальної символіки.

2.Метод порівняння – здійснюється через зіставлення одного показника з іншими з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

3.Методи елімінування – виключення впливу всіх крім одного факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визначення того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного.

4.Статистичні методи: середніх величин, групування індексів динамічних рядів.

5.Балансовий метод – прийом зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності. Його використання є доцільним коли зв'язок між окремими показниками відображаються у формі балансу, тобто рівних підсумків отриманих в результаті низки різноманітних зіставлень цих показників.

6.Графічний метод.

7.Методи пропорційного ділення часткової участі та інтегралів.

8.Математичні методи: теорія ігор, кореляційно-регресійний аналіз, математичне програмування.

9.Еврестичні прийоми дослідження.

10.Методи комплексної економічної оцінки.