Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на держ іспит.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
921.09 Кб
Скачать

25.Аналіз та прийняття управлінських рішень за умов обмежень.

Можливості підприємства є часто обмежені. Обмеження – чинники, що обмежують виробництво або реалізацію продукції (послуг). Прикладами обмежень є: попит на продукцію, робоча сила (чисельність,кваліфікація), матеріальні ресурси, виробнича потужність, грошові кошти.

Отже, оптимальне використання обмежених ресурсів – це рішення спрямоване на складання виробничої програми, котра забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень.

Аналіз для прийняття рішень залежить від кількості обмежень.

За наявності лише одного обмеження аналіз заради оптимального використання ресурсів підприємства базується на показнику маржинального доходу на одиницю обмежувального чинника. При розподілі обмежених ресурсів слід зважати й на якісні чинники. Зокрема, якщо підприємство не забезпечить мінімальної потреби своїх клієнтів у всіх видах продукції або послуг, воно може втратити частину своїх постійних клієнтів, що, в свою чергу, призведе до скорочення обсягу продажу.

За наявності декількох обмежень аналіз здійснюється за допомогою лінійного програмування.

Лінійне програмування - математичний метод, який використовується для оптимізації виробничої діяльності шляхом рішення серії лінійних рівнянь існуючих обмежень. Процес лінійного програмування об'єднує 3 стадії:1)побудова моделі;2)її рішення;3)аналіз рішення.

1)Побудова моделі лінійного програмування передбачає:

А)визначення змінних величин; У моделі лінійного програмування комбінації продукції кількість кожного її виробу і є змінною величиною.

Б) визначення цільової функції та побудова її рівняння; Рівняння цільової функції – алгебраїчне зображення мети, якої намагається досягти менеджер у процесі лінійного програмування.

В)визначення обмежень та побудову їх рівнянь. Рівняння обмеження – алгебраїчне зображення одного з обмежувальних чинників.

2)Вирішення моделі лінійного програмування. На практиці моделі лінійного програмування розв’язують переважно за допомогою комп’ютера. При цьому, залежно від кількості змінних у рівнянні цільової функції можна застосовувати різні методи вирішення .

Графічний підхід до вирішення моделі лінійного програмування означає побудову графіка, в якому осі координат відображають значення змінних величин, і вже за графіком – визначення зони можливих рішень – площа графіка лінійного програмування, окреслена лініями рівнянь наявних обмежень.

3)Аналіз вирішення. Метою аналізу вирішення є визначення чутливості моделі

до зміни значень обмежувальних чинників. Для цього обчислюють тіньову

ціну.

Тіньова ціна – величина зниження значення цільової функції внаслідок

зменшення значення відповідного обмежувального чинника на одну одиницю.

26.Рішення щодо ціноутворення. Економічна модель ціноутворення.

Основними чинниками, що впливають на ціноутворення, є:

  • попит з боку покупців,

  • дії конкурентів

  • витрати.

Попит є надзвичайно важливим на всіх етапах життєвого циклу продукту.Життєвий цикл - це період часу від початку розробки продукту до моменту зникнення попиту на нього з боку покупців. Релевантність витрат для прийняття рішення щодо цін залежить від мети фірми та горизонту часу.Короткострокові рішення щодо цін пов'язані з визначенням ціни спеціального замовлення і коригуванням комбінації та обсягу продажу за умов конкуренції.

У літературі традиційно розглядаються дві моделі ціноутворення: економічна та ціноутворення на основі витрат.

Центральна риса економічної моделі ціноутворення -припущення, що фірма буде намагатися встановити ціну реалізації на рівні, який забезпечує максимальний прибуток.Еластичність ціни- це результат впливу ціни на обсяг реалізації.Якщо незначне підвищення ціни викликає значне зниження обсягу реалізації, то попит вважається еластичним.Якщо зміна ціни суттєво не впливає на обсяг реалізації, то попит є нееластичним. Недоліки:важко визначити криву попиту та марж.витрати;

не підходить до всіх типів ринків;передбачає тільки 1 мету фірми-максимізацію прибутку.

Ціноутворенн(Ц) на основі витрат має 2 форми: 1) Ц за принципом «витрати +» 2)ц.за принципом вартості часу та матеріалів

Ц за принципом «витрати +» - метод Ц.,за якого ціну визначають на підставі с\в продукції шляхом додавання до неї певної частки прибутку(націнки). Ціна= витрати+націнка

ц.за принципом вартості часу та матеріалів широко застосов. У ремонтних цехах,друкарнях,фірмах,що надають професійні послуги. При цьому методі ціна +варт.часу + матер.витр.