7. Поняття собівартості. Алгоритм розрахунку собівартості виробленої та реалізованої продукції. Витрати на продукцію та витрати періоду.

Собівартість – це виражена у грошовому вимірнику величина ресурсів, використаних у певних цілях. Таке визначення вклю6чає три важливих положення:

– витрати визначаються обсягом використаних ресурсів (матеріалів, праці, основних засобів тощо);

– величина використаних ресурсів визначається у грошовому вимірнику;

– показник собівартості завжди характеризує конкретний об’єкт (вид продукції, завдання, проект, замовлення тощо).

Собівартість продукції є одним з важливих узагальнюючих економічних показників ефективності роботи підприємства, основою для ціноутворення, а зниження собівартості – важливий резерв покращання фінансового стану підприємства. Обчислення собівартості називають калькуляцією.

Залежно від часу складання, методики розрахунку та вихідних даних калькуляції поділяють на планові, нормативні, провізорні, фактичні.

Планові калькуляції складають перед початком виробничого процесу на підставі планових норм витрат та планового виходу продукції і протягом виробничого процесу не змінюють.

Нормативні калькуляції складають на кожен наступний робочий період, вид або цикл робіт за нормами, скоригованими з урахуванням умов, що склалися на даний момент. При зміні умов

виробництва нормативи витрат переглядаються та уточнюються.

Провізорні (попередні) калькуляції складаються за деякий час до закінчення звітного періоду на підставі фактичних даних про витрати і вихід продукції за минулий час з початку періоду та очікуваних витрат і виходу продукції до кінця звітного періоду. Їх використовують для визначення очікуваних фінансових результатів та для планування на наступний період.

Звітна (фактична) калькуляція складається після закінчення звітного періоду на підставі облікових даних про фактичні витрати і вихід продукції.

Собівартість реалізованої продукції або товарів визначається з урахуванням змін залишків запасів (схемі 2.5).

Схема 2.5 Алгоритм розрахунку собівартості реалізованої продукції

У сфері виробництва насамперед слід визначити собівартість готової продукції. Для цього необхідно прийняти до уваги зміну залишків незавершеного виробництва.

Собівартість виробленої продукції = Залишок незавершеного виробництва на початок періоду+ Витрати на виробництво на протізі періоду- Залишок незавершеного виробництва на кінець періоду

Витрати на продукцію – це витрати пов’язаніз виробництвомабо з придбаннямтоварів для реалізації.

У виробничій сфері до таких витрат належать всі витрати пов’язані з функцією виробництва(матеріали, з/п, амортизація тощо).

Витрати періоду – це витрати, що не включаються у собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду в якому вони були здійснені

8.Характеристика витрат на виробництво. Прямі та непрямі витрати.

Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.Класифікація витрат на виробництво [2] за різними ознаками:

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) — витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:

— основного виробництва — допоміжного (підсобного) виробництва

2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції (попередньо розглянуто в розділі 1).

5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі

6.За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні: Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

7. За календарними періодами:

— поточні — в яких періодичність менше місяця; — довгострокові — одноразові — здійснюються один раз з періодичністю більше місяця .

Згідно ПсБО 16 витрати і доходи поділяються на витрати і доходи від звичайної і надзвичайної діяльності. Звичайна діяльність поділяється на операційну, фінансову та інвестиційну.

Всі витрати групуються за п'ятьма елементами:

1. Матеріальні витрати (рахунки 20, 22...).

2. Витрати на оплату праці (субрахунок 661).

3. Відрахування на соціальні заходи (рахунок 65).

4. Амортизація (рахунок 13).

5. Інші операційні витрати (рахунки 63, 685, 372, 64...).

Прямі витрати – це витрати які безпосередньо можна віднести до певного об’єкта витрат. Якщо на підприємстві або в його структурному підрозділі виготовляється один різновид продукції, то всі витрати є прямими. Непрямі витрати (заробітна платня обслуговуючого, управлінського персоналу, зміст і експлуатація засобів праці) не можна безпосередньо визначити для окремих різновидів продукції. Розподіл витрат на прямі і непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, вживаних на підприємстві методів нормування і обліку. Віднесення витрат до прямих і непрямих залежить від того що є об’єктом витрат.