Визначення артеріального тиску осциляторііим методом (без фонендоскопа)

^{Оснащення: мембранний сфігмоманометр.}

1. ^{У манжетку нагнітайте повітря до повного стискання плечової артерії (відсутність пульсу на променевій артерії).}

2. ^{Відкрийте вентиль апарата і поступово випускайте повітря.}

3. ^{Момент появи перших осциляцій (коливання стрілки пружин­ного манометра) позначте на стрілці манометра — це величина сис­толічного тиску.}

4. ^{Зникнення коливань стрілки відповідає діастолічному тиску. Примітка. Осциляторний метод визначення артеріального тиску не дає максимально точних результатів.}

Практична навичка № 38

Визначення набряків

Визначення добового діурезу та водного балансу використовується у практичній діяльності для діагностики прихованих набряків

Оснащення:

1. градуйована ємкість;

2. температурний листок.

Послідовність дій під час визначення добового діурезу та водного балансу

1. Сечу, виділену хворим о 6-й годині ранку, вилийте в унітаз (вона не враховується).

2. Визначте кількість виділеної протягом доби сечі (до 6-ї го­дини ранку наступного дня).

3. Протягом доби фіксуйте кількість випитої рідини (вклю­чаючи овочі та фрукти) і кількість уведених парентерально роз­чинів.

4. Дані, отримані при визначенні добового діурезу та водного балансу, запишіть у температурний листок.

Добовий діурез повинен складати не менше як 70—80% від усієї отриманої хворим за добу рідини.

Якщо хворий протягом доби виділяє сечі набагато менше, ніж вживає рідини (від’ємний діурез), це означає, що частина рідини затримується в організмі, збільшуються набряки й накопичується рідина в порожнинах (водянка порожнин).

Якщо хворий протягом доби виділяє сечі більше, ніж кількість випитої рідини, то це позитивний діурез. Він спостерігається у хворих з недостатністю кровообігу в період ліквідації набряків під час приймання сечогінних препаратів.

Стан водного балансу організму можна контролювати також шляхом визначення маси тіла хворого. Збільшення маси тіла свід­чить про затримку рідини й навпаки.

При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води че­рез легені та шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить близько 200 мл за добу.

У здорової людини сечовипускання відбувається 5—6 разів на добу, причому переважно вдень. У разі серцевої та ниркової недо­статності кількість сечі, що виділяється вночі, може перевищува­ти кількість сечі, котра виділяється вдень. Це явище називається ніктурією.

Практична навичка № 39

Надання допомоги під час блювання аспірації блювотних мас. Допомога хворому в разі блювання

Оснащення:

1. таз або відро;

2. клейонка, пелюшка, рушник, гумові рукавички;

3. вода питна або 2% розчин натрію гідрокарбонату;

4. ниркоподібний лоток;

5. суха скляна банка або емальований посуд з кришкою;

6. марлеві серветки;

7. затискувач;

8. електровідсмоктувач;

9. носовий катетер;

10. коагулянти:

10% розчин кальцію хлориду — 10 мл або 1% — 100 мл; 5% розчин амінокапронової кислоти — 100 мл; 5% розчин аскор­бінової кислоти —10 мл; 1% розчин вікасолу — 1—2 мл;

11. стерильна система для внутрішньовенного краплинного введення розчинів;

12. стерильний шприц ємкістю 2 мл, голка;

13. 70% розчин етилового спирту;

14. бікс зі стерильними ватними кульками;

15. пузир з льодом.

Причина блювання: загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гострий панкреатит, отруєння недобро­якісною їжею, інсульт, гіпертонічний криз, пухлина мозку.

Ознаки блювання залишками їжі: найчастіше блювотні ма­си відповідають характеру вжитої напередодні їжі, частки якої перебувають у різній стадії перетравлювання й мають кислий запах.

При тривалій затримці їжі в шлунку вміст його розкладається і з’являється гнилісний запах.

У разі блювання натще маси забарвлюються жовчю внаслідок попадання її з дванадцятипалої кишки.

Після блювання центрального походження, як правило, полег­шення не настає.

Блювання, яке часто повторюється, призводить до виснажен­ня та зневоднення організму.

Причина кривавого блювання: кровоточива виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рак шлунка, цироз печінки, варикозне розширення вен стравоходу, отруєння їдкими лугами.

Ознаки кривавого блювання. Домішки свіжої крові забарвлю­ють блювотні маси в рожевий колір. У разі затримки крові в шлунку під дією шлункового соку кров змінює свій колір і блю­вотні маси набувають кольору кавової гущі. Крім блювотних мас, через добу від початку кровотечі виділяється дьогтеподібний кал (мелена).

Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі. У разі шлун­ково-кишкової кровотечі розвивається запаморочення, блідість шкірних покривів, охолодження кінцівок, порушення зору, часто непритомний стан. Пульс слабкого наповнення, прискорений.

Тактика медичної сестри в разі виникнення блювання у хворо­го. Медична сестра повинна пам’ятати, що блювання — це симп­том не лише захворювання шлунка, а й багатьох інших хвороб. Про виникнення блювання у хворого потрібно негайно повідоми­ти лікаря, особливу увагу звернути на час виникнення блювання та характер блювотних мас.