Активний пошук і залучення клієнтів.
Первісна бесіда з потенційним позичальником та оформлення кредитної заявки.
Збирання документів та аналіз кредитоспроможності позичальника.
Формування і надання пакета документів у юридичну службу і службу безпеки.
Підготовка і розгляд у кредитному комітеті проекту кредитної угоди.
Оформлення кредитного договору і видача кредиту.
Кредитний моніторинг.
Рис. 1.3. Етапи процесу мікрокредитування.
Узагальнюючи вищесказане, ми можемо зробити висновок, що процес кредитування, як одного з основних видів діяльності банку, має чітко визначені етапи, процедура надання кредиту детально прописана і відпрацьована. На законодавчому рівні визначено конкретні умови кредитування, державою начебто навіть стимулюється їх покращення для малого бізнесу. Але практика показує, що нині банки не дуже активно кредитують малий бізнес. Зазвичай, якщо такі кредити і видаються, то тільки вже розвинутим підприємствам з налагодженою діяльністю.
Головними відмінними рисами мікрокредитування від інших форм кредитів є:
однорівнева система організації кредитного процесу і спрощена методика оцінки фінансового стану потенційних позичальників, в основу якої покладено технологію експрес-аналізу;
територіальна інтеграція мікрокредитування – кредити видаються тільки в межах міста, селищ міського типу, що обслуговуються регіональним підрозділом банку.
Висновок
В ході написання даного реферату ми визначили, що малий бізнес – життєво важлива складова ринкової економіки і саме малі підприємства можуть у перспективі стати ключем до вирішення багатьох економічних проблем України. Але, тим не менше, в нашій державі відсутня належна підтримка малого підприємництва, а саме, в першу чергу, сфери його фінансування. Кредитування малого бізнесу в Україні за нинішніх жорстких умов ведення підприємницької діяльності не можна назвати вигідним чи популярним. Низький рівень розвитку кредитування малого бізнесу в Україні пов’язаний із:
проблемами законодавчого та нормативного забезпечення кредитної підтримки малих підприємств
відсутністю гнучкої системи державних гарантій, режиму пільгового оподаткування прибутків банків, що кредитують малий бізнес
відсутностю спеціальної кредитної установи, яка за рахунок державних коштів здійснювала б кредитування з метою сприяння розвитку підприємств, а не отримання комерційного прибутку.
проблемами неврегульованості технологій кредитування суб’єктів господарської діяльності, недостатності ресурсного забезпечення, підвищеного ризику кредитування малого бізнесу, труднощів оцінки реального фінансово-економічного стану позичальника та кредитної історії клієнта, складності оцінки інвестиційних проектів, відсутності ліквідної застави
проблемами, пов’язаними з наданням кредитів клієнтам з метою переорієнтації їх бізнесу, зміни напрямку або розширення сфери діяльності.
Активізації і підтримці розвитку малого підприємництва в Україні мають посприяти такі напрямки фінансово-кредитної допомоги:
стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських
установ до надання позик і розширення послуг малим підприємствам шляхом звільнення від оподаткування їх коштів
переорієнтація бюджетних коштів
ефективнішого використання іноземної допомоги й активне виявлення
своєї позиції у взаємовідносинах з міжнародними фінансовими організаціями
сприяння процесу самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у
розв’язанні своїх фінансово-кредитних проблем шляхом створення установ взаємного фінансування і гарантування.
На мою думку, підтримка державою фінансування малих підприємств в Україні не досягне достатнього рівня до тих пір, поки вся увага буде приділена розвитку великого бізнесу, значна більшість представників якого нині при владі. А тому починати потрібно з вдосконалення владного апарату, відношення керуючої верхівки до малого бізнесу, що напряму залежить від відношення влади до свого народу.