МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИРГОРОДСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ КОЛЕДЖ

ІМЕНІ М.В. ГОГОЛЯ

ПОЛТАВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

Л Е К Ц І Я № 9

(з курсу «Основи правознавства)

СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ. ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

РОЗРОБИВ: Викладач правознавства

доктор юридичних наук

професор, академік МКА

Відмінник освіти України

Видатний юрист України

радник юстиції

Озерський І.В.

МИРГОРОД - 2013

П Л А Н

Вступ

1. Судова влада та її завдання.

2. Судоустрій та судочинство.

3. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи.

4. Правозахисні органи України.

5. Конституційні основи судової системи України.

Самостійна робота

Нотаріат в Україні

Рекомендована література

П Л А Н СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Судова влада та її завдання.

2. Судоустрій та судочинство.

3. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи.

4. Правозахисні органи України.

5. Конституційні основи судової системи України.

УВАГА!!!! Те, що виділено червоним буде в питаннях до літучки.

ВСТУП

Ст. 1 Конституції України проголошує Україну правовою державою, в якій одним із головних завдань є створення реального та діючого механізму захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. Центральне місце в сфері правового захисту в державі посідають правоохоронні органи.

Правоохоронна діяльність розглядається як вид державної діяльності, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими державними органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в точній відповідності із законом і за неухильного дотримання встановленого порядку. Це найзагальніше визначення поняття правоохоронної діяльності, що широко використовується в правовій літературі.

1. Поняття судової влади та її завдання

Судова влада — незалежна гілка державної влади, яка має захищати права і свободи громадян, інтереси держави і суспільства, забезпечувати додержання законності та справедливості шляхом застосування законів до конкретних життєвих ситуацій. Самостійна судова влада, яка діє незалежно від законодавчої і виконавчої влади, — одна з ознак правової держави. Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Судова влада виступає в ролі арбітра, що вирішує спір незалежно від того, між ким цей спір виникає: між громадянами, громадянами і підприємствами, громадянами і державними чи громадськими організаціями, між громадянами і державою в цілому тощо.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди відповідно до ст. 6 Конституції є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням правосуддя є:

1. всебічне зміцнення законності та правопорядку;

2. захист соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян;

3. охорона закріплених у Конституції України політичної та економічної систем від будь-яких посягань;

4. захист прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;

5. виховання громадян у дусі точного і неухильного виконання Конституції і законів України, дотримання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до честі і гідності інших громадян;

6. запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

7. виправлення та перевиховання осіб, які порушили закон.

2. Судоустрій та судочинство

Судова реформа 2010 року визначила нову систему судів загальної юрисдикції та місце в ній Верховного Суду України. Зміна статусу Верховного Суду України викликала протистояння судової і виконавчої влади, яке перейшло з юридичної площини у політичну. Деструктивний характер цієї «холодної війни» вимагає термінового врегулювання основних спірних новел. Спробою подалати законодавчи помилки судової реформи став новий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року.

Змінено склад Верховного суду України

Згідно нового Закону до складу Верховного Суду України входять сорок вісім суддів, з числа яких обираються Голова Верховного Суду України, Перший заступник Голови Верховного Суду України та чотири заступники Голови Верховного Суду України"; Крім того у Верховному Суді України відновлена діяльність судових палат:

1) Судова палата в адміністративних справах;

2) Судова палата у господарських справах;

3) Судова палата у кримінальних справах;

4) Судова палата у цивільних справах.

До складу судової палати входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної).

Судові палати Верховного Суду України:

1) здійснюють судочинство у справах у порядку, встановленому процесуальним законом;

2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику;

3) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Персональний склад судових палат визначається Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України. Судову палату Верховного Суду України очолює заступник Голови Верховного Суду України, який одночасно є секретарем судової палати. Висновки ВСУ набувають обов’язкового характеру. Закон доповнив статті 324 КПК, 82 ГПК, 214 ЦПК, 161 КАС новою нормою згідно якої при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої відповідною статею кодексу. Отже українське право поступово набуває рис англо-американського якому властиво застосування прецеденту.

Право на «нові» судові рішення. Тепер якщо суд установить, що судове рішення у справі, що переглядається з підстави, передбаченої відповідною статтею процесуального кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання. Змінено строк оскарження за винятковими обставинами. Внесено зміни до статей 111-17 ГПК, 356 ЦПК, 238 КАС згідно яких строки подання заяви про перегляд судових рішень збільшено з одного місяця до трьох. Отже заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання. Крім того ці статті доповнено нормами відповідно до яких у разі пропущення цього трьохмісячного строку з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала.

Судові рішення «утаємничили». Народні депутати вирішили, що звичайному громадянину зовсім не обов’язково знати всі рішення які приймаються українськими судами і змінили Закон України "Про доступ до судових рішень". Для цього створюється «фільтр» який буде відсіювати «нецікаві» судові рішення. Згідно з новою процедурою перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Залишається загадкою, які критерії будуть застосовані при цьому. Новий закон вирішив низку інших організаційних та процесуальних питань українського судочинства. Проте, зміною окремих норм нового Закону проблемні питання правосуддя не будуть вирішені, оскільки законотворець припустився суттєвих помилок стосовно фундаментальних засад судоустрою та судочинства. Стаття 125 Конституції України закріпила за Верховним Судом України статус найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції. Кардинальна зміна об’єму повноважень цього суду ставить під сумнів можливість реалізації зазначеної конституційної норми, а також інших положень, які визначають систему судів в Україні. Визначення місця Верховного Суду України у системі судів загальної юрисдикції є неможливим, на нашу думку, до того часу доки не буде вирішено доктринальне питання щодо принципів побудови судової системи. Тлумачення таких принципів як, зокрема, інстанційність, спеціалізація, єдність судової системи, стали наріжним каменем судової реформи. Те, який зміст вкладається у засади судоустрою, і визначає всю архітектуру судової влади.

Таким чином, внаслідок доктринальних помилок у тлумаченні принципів побудови судової системи за останні роки відбулась реформація національного законодавства, яка суперечить положенням Конституції України, зокрема, унеможливлює реалізацію Верховним Судом України свого статусу найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції.