74. Соціально-педагогічний патронаж осіб які повернулися з місць позбавлення волі

Основними  функціями, що здійснюються Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо соціального супроводу осіб, які відбувають покарання, не пов’язані  з позбавленням волі та звільняються з місць позбавлення волі є:

• соціальний патронаж шляхом надання соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг;

• надання допомоги в оформленні правових документів, відновленні прав на житло, у здобутті освіти та працевлаштуванні;

• сприяння налагодженню зв'язків у родині та з найближчим оточенням;

• допомога психолога у відновленні соціальних функцій та адаптації до умов життя після звільнення з установ виконання покарань;

• залучення до надання соціальної допомоги засудженим об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій-незалежно від форми власності, у тому числі благодійних організацій, а також окремих громадян;

• формування банків даних клієнтів.

77.Причини безпритульності та шляхи їх подолання

Інформацію Кабінету Міністрів України "Про дитячу

безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища" взяти до

відома.

II. Визнати, що основними причинами виникнення проблеми

безпритульності дітей є соціальне розшарування суспільства,

бідність більшої його частини, різке зниження доходів і рівня

життя населення, безробіття, низька ефективність роботи навчальних

закладів, правоохоронних органів щодо профілактики безпритульності

дітей, відсутність у багатьох випадках дієвого механізму

реалізації конституційних прав громадян, зниження ролі і статусу

сім'ї як вагомого соціального інституту.

III. Зазначити, що робота центральних і місцевих органів

виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо

запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності, вирішення

проблем дітей-сиріт є такою, що не відповідає реальним потребам

суспільства. Звернути увагу Кабінету Міністрів України на те, що

невирішеність проблем безпритульності та бездоглядності дітей

посилює демографічну небезпеку, провокує її довгострокові

негативні наслідки, створюючи загрозу безпеці держави в цілому.

IV. Вважати першочерговим і основним завданням Президента

України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України,

органів місцевого самоврядування створення таких умов

соціально-економічного розвитку держави, насамперед вирішення

питань зайнятості населення, достатнього рівня оплати праці,

забезпечення житлом, охорони здоров'я, розвитку культурної сфери

тощо, за яких кожна сім'я матиме можливість забезпечити гідний

рівень розвитку дитини.

загальнодержавну програму подолання дитячої безпритульності

та бездоглядності;

законодавчі пропозиції щодо посилення відповідальності

батьків або осіб, що їх замінюють, посадових осіб за неналежне

виховання дітей, порушення їх прав, жорстоке поводження з ними,

втягнення до жебракування тощо; щодо вдосконалення системи роботи

органів опіки та піклування, внесення відповідних змін до

Сімейного, Цивільного процесуального кодексів України; щодо

економічного стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності,

які надають благодійну допомогу закладам для дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування, для вирішення питань дитячої

безпритульності та бездоглядності, створюють робочі місця для

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тощо.

Здійснити заходи щодо впровадження в повному обсязі вимог

Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов

соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування" ( 2342-15 ), розробити необхідні

нормативно-правові акти, в тому числі стосовно розробки

відповідних державних соціальних стандартів, утримання в сім'ях

піклувальників дітей, батьки яких не позбавлені батьківських прав,

тощо.

Надати Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту

статусу і повноважень спеціально уповноваженого органу з

координації, забезпечення реалізації та здійснення контролю щодо

становища дітей в Україні, в тому числі подолання і профілактики

дитячої безпритульності та бездоглядності, усиновлення,

встановлення опіки та піклування над дітьми.

Створити достатні організаційно-правові та фінансові умови,

спрямовані на підтримку усиновлення і встановлення опіки та

піклування над дітьми.

Створити і визначити механізм надання та використання фонду

соціального житла для дітей-сиріт і дітей, позбавлених

батьківського піклування, які не мали або втратили право на житло.

Запровадити відповідно до законодавства України інститут

спеціально уповноважених суддів для розгляду справ неповнолітніх,

судових вихователів; забезпечити спеціальну підготовку суддів,

встановити дієвий контроль за виконанням судових рішень щодо

неповнолітніх.

Здійснити заходи щодо укомплектування у повному обсязі

кадрами служб у справах неповнолітніх, підрозділів кримінальної

міліції у справах неповнолітніх, достатнього

матеріально-технічного забезпечення їх діяльності.

Запровадити систему підготовки та перепідготовки фахівців -

педагогів, психологів, соціологів, юристів, медичних працівників і

працівників органів внутрішніх справ для роботи в органах і

службах у справах неповнолітніх і спеціальних установах для

неповнолітніх.

Запровадити комп'ютеризовану систему обліку дітей-сиріт,

дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вжити заходів щодо збереження і розвитку відповідно до потреб

регіонів діючої мережі шкіл-інтернатів, забезпечити у повному

обсязі фінансування їх діяльності, сприяти розвитку нових форм

влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського

піклування.

Впровадити розгалужену дієздатну систему сприяння своєчасному

забезпеченню молодих сімей та сімей з дітьми, зокрема неповних

сімей, житлом, удосконалити систему надання молодим сім'ям

державних довгострокових пільгових кредитів на будівництво або

придбання житла.

Забезпечити безплатний або на пільгових умовах доступ

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до

користування культурно-освітніми закладами, занять у спортивних

закладах.

Забезпечити організацію щорічного повноцінного оздоровлення

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вжити заходів щодо вдосконалення діяльності комп'ютерних

клубів, ігрових залів, інтернет-кафе, запровадити систему їх

ліцензування з визначенням обов'язкових відповідних умов

(санітарних норм, обмеження часу перебування в них дітей,

відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за зміст

ігрових програм тощо).

Створити у загальноосвітніх, культурно-освітніх закладах

мережу консультативних пунктів, кабінетів з питань шлюбу і сім'ї,

факультативи з підготовки молоді до шлюбно-сімейного життя,

пропагування і збагачення національних шлюбно-сімейних традицій.

основними причинами дитячої безпритульності є: безвідповідальне ставлення батьків до виховання дітей, алкоголізм і асоціальна поведінка батьків та бідність сімей з дітьми. Саме проблеми виховання дітей у сім’ї, відсутність належного батьківського піклування стають найбільш суттєвим фактором переходу дити­ни у стан бездоглядності, а згодом – і безпритульності. Цей висновок підтверджується й результатами дослідження, проведеного за підтримки МБФ “СНІД Фонд Схід-Захід”. Так, в опублікованому у 2006 році звіті зазначається, що за даними опитаних надавачів послуг, причина номер один – це проблеми в сім’ї, тоді як втечу зі спеціальних дитячих закладів переважно пов’язано з поганим поводженням або бажанням вирватися з обмеженого се­редовища. Проблеми всередині родини можуть посилюватися вживанням нар­котичних речовин, перебуванням батьків у в’язниці чи їх заняттям секс-бізне-сом або кримінальною діяльністю, дітьми і молоддю, залишеними під опіку інших членів родини, тоді як батьки перебувають на заробітках, і зрештою – позбавленням батьків їхніх прав. Найчастіше такі проблеми, як уживання спиртного, побиття, ув’язнення чи смерть когось із батьків та втрата житла, поєднуються. Будь-яка з них може спричинити іншу, формуючи “зачароване коло”, з якого дитина чи молода люди­на намагається вирватися через втечу на вулицю. Опитані казали, що іноді зви­чайне непорозуміння між дитиною чи молодою людиною і батьками або опіку­ном може настільки ускладнитися, що така ситуація змусить молодшого втек­ти з дому на вулицю⁴. Узагальнюючи, слід зазначити, що причини дитячої безпритульності й без­доглядності можна згрупувати наступним чином: – соціально-економічні: бідність сімей із дітьми, вимушена трудова міграція, економічна експлуатація дорослими дитячої праці; – соціально-психологічні проблеми сімей із дітьми: послаблення відповідальності батьків щодо утримання й виховання дітей, асоціальна поведінка батьків, жорстокі форми виховання дітей у сім’ях, психологічна криза стосунків батьків та дітей; – організаційні: недосконалість системи соціального забезпечення і соціальної підтримки сімей із дітьми, нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства. Існування дитячої бездоглядності й безпритульність має ряд негативних наслідків. По-перше – бездоглядність і безпритульність значно ускладнюють процес соціалізації дитини, засвоєння життєвих правил, норм та цінностей. Перебуван- Державна політика України щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей ня дитини в цьому стані негативно впливає на стан її здоров’я і розвиток, стає причиною девіантної поведінки неповнолітніх. По-друге – наслідком дитячої бездоглядності й безпритульності є зростання дитячої злочинності, поширення таких соціальних явищ, як торгівля дітьми, їх сексуальна експлуатація, поширення дитячої порнографії.