41. Технології консультування окремих категорій клієнтів.

Консульту­вання сімейне - процес надання консультативної допомоги при подружніх конфліктах і дисгармоніях. Можна виділити сім фаз сімейного консультування. Перша фаза - створення клімату, який забезпечує успіх кон­сультації. Консультант повинен переконати клієнта в тому, що він має справжній інтерес до його проблем і бажає йому допомогти. Друга фаза - створення своєрідного "катарсису", душевного полегшення, що виникає внаслідок того, що людина вперше за тривалий час "виговорюється" з наболілої проблеми. Третя фаза - так звана "фаза розради". Завдання спеціа­ліста зводиться до зняття деструктивного афективного фону. Клієнт має переоцінити свою ситуацію, зрозуміти, що вона не є вкрай трагічною, як йому видається. Необхідно допо­могти клієнту у ситуації, що склалася, віднайти щось пози­тивне, те, чого він раніше не помічав, і переорієнтувати ува­гу клієнта на ці аспекти. Четверта фаза - діагноз. Консультант повинен зрозуміти, в чому причина конфлікту, з приводу якого до нього звернулись. Цей діагноз не повинен повідомлятися клієнту. П'ята фаза - ґрунтуючись на своєму діагнозі, консультант намагається допомогти клієнту самому поставити "діагноз" си­туації, в яку потрапив. У цьому процесі активними є дві сторо­ни, тому цю фазу можна назвати фазою "дослідження". На шостій фазі має відбутися усвідомлення клієнтом наяв­них варіантів поведінки і вибір одного з них. Всі рішення лю­дина приймає самостійно. Лише тоді вона буде відчувати себе відповідальною за свої вчинки і не відмовиться від прийнято­го рішення через появу труднощів. 7-а фаза - закріплення мотивації до виконання прийнято­го рішення. Добре організоване високопрофесійне консультування може надати допомогу не лише в переборенні подружніх конфліктів, а й у вирішенні проблем виховання дітей. У роботі з особами, які здійснювали спроби самогубства, важливо пам'ятати про те, що суїцидальна активність є останнім способом привернути до себе увагу, крайнім засобом виражен­ня почуттів відчаю і безпорадності. Першим кроком у роботі з попередження суїциду має бути встановлення особистого контакту. Слід заспокоїти клієнта, дати можливість "виговоритися", висловити йому своє співчуття і співпереживання. У цій ситуації головне - вміння слухати. Наступним кроком є визначення головної проблеми, яка лежить в основі суїцидальної активності. Виділення основної причини чи причин такого рішення є спробою зрозуміти ду­шевний стан людини. Протягом першого і другого етапів бесіди важливо виз­начити і ступінь ризику здійснення суїциду, тобто оцінити суїцидальний потенціал. Його визначають соціально-вікові і статеві особливості клієнта. Найважливішим показником ри­зику скоєння самогубства є сформованість і детальне опра­цювання плану суїцидальних дій. Якщо клієнт вибрав спосіб, місце і спосіб відходу з життя, це свідчить про те, що останній крок дуже близький. Наступний етап - це пошук ресурсів для переборення критич­ної ситуації. Такими ресурсами можуть бути сім'я, кар'єра, близькі люди, втілення мрії, друзі. Безпосередня апеляція до цих ре­сурсів, як правило, не дасть відчутних результатів, а ось спроба уявити і проговорити почуття оточуючих значущих людей у ви­падку скоєння самогубства може принести бажаний ефект. На наступному етапі важливо спільно сформулювати "план дій з переборення кризової ситуації". Провідна роль у цьому процесі має належати клієнту. Підсумком цього етапу повинен стати конструктивний план вирішення кризової ситуації. Завершальний етап - це вселення впевненості клієнту в тому, що він обов'язково вирішить свої проблеми. Ініціатива першого кроку повинна належати саме клієнту. Завдання кон­сультанта - підкреслити успіх цього кроку. Р.Кочюнас наводить наступні правила консультування осіб, які замислили скоєння самогубства.

1. Зустрічатися з ними якнайчастіше.

2. Акцентувати увагу на позитивних аспектах життя.

3. Не варто, зіткнувшись з цією проблемою, панікувати і на­магатися приховати це почуття, розповідаючи клієнту про не­допустимість самогубства з точки зору морально-етичних норм.

4. Необхідно залучати до процесу консультування значимих для клієнта людей.

5. Надати можливість клієнту в будь-який момент зв'язати­ся з консультантом.

6. Інформувати близьких до клієнта людей і обговорити питання про госпіталізацію, якщо вона необхідна, з ним і його близькими.

7. Контролювати можливі маніпуляції собою зі сторони клієнта.

8. Пам'ятати, що найбільшу відповідальність за свої вчинки несе сам клієнт.

9. Консультант зобов'язаний детально, у письмовій формі, фіксувати свої дії.