23.Сутність соціальної експертизи та процедура проведення експертного дослідження

Соціальна експертиза − це спеціалізована і нормативно оформлена процедура отримання інформації про соціальний об'єкт або спеціальна методика формування оцінки про характер його функціонування за допомогою опитування фахівців, експертів. Вона включає не тільки розгляд або вивчення будь-яких питань, проблем або рішень, для яких потрібні спеціальні знання, але й вироблення на їх основі мотивованого і аргументованого висновку або наукового обґрунтовування.

Порядок замовлення соціальної експертизи припускає наступну послідовність дій органу, який приймає рішення: 1) визначення контурів проблеми; 2) встановлення способів дослідження проблеми і визначення необхідності експертизи; 3) формування частин замовлення, які відповідають компетентності органу; 4) вибір моделі експертного дослідження в залежності від характеру задачі; 5) якщо замовник не задоволений пропозиціями організатора, він веде діалог з ним до досягнення згоди, міняє організатора або відмовляється від проведення експертизи; 6) після узгодження організаційних питань замовник оформляє своє рішення про проведення експертизи, встановлюючи відповідальність організатора але не експертів, відповідальність яких окреслюється окремо, в договірному порядку. Таким чином, експерт (група експертів) виступає як виконавець тільки відносно організатора, але не замовника.

Потреба в проведенні соціальної експертизи виникає кожного разу, коли рішення нормативного характеру (прийняте або підготовлене до ухвалення) може позитивно або негативно позначитися на життєдіяльності людей; при цьому у приймаючого рішення органу: немає ясності ситуації; є намір розв'язати проблему; є декілька рішень (проектів), які суперечать одне одному і вимагають наявності зовнішнього арбітра, щоб вибрати якнайкращий варіант. Мета соціальної експертизи − встановлення відповідності діяльності органів державної влади та інших владних інститутів соціальним інтересам громадян і задачам соціальної політики, а також формування пропозицій відносно досягнення цієї відповідності.

Загальна технологічна модель соціальної експертизи складається з наступних етапів: 1) підготовка експертизи (побудова програми, розробка інструментарію, підбір експертів, їх попереднє опитування і визначення процедури експертного опитування); 2) проведення експертизи (опитування експертів і збір необхідної інформації); 3) аналіз результатів експертизи (аналіз індивідуальних і групових думок експертів, підготовка висновків і практичних рекомендацій, які складають основу експертного висновку). Цю універсальну модель можна модифікувати залежно від її конкретних різновидів («рецензія», «проект», «мозковий штурм», «метод Делфі», «метод сценаріїв», ділова гра і тощо) або зробити комбінацію моделей.

38.Зміст технологічного процесу діагностики в соціальній роботі

Структура технологічного процесу в соціальній діагностиці. Незалежно від методів будь-який технологічний процес в соціальній діагностиці має схожу структуру, окремі елементи якої змінюються залежно від конкретних умов. I етап − поява соціальної проблеми. На початковому етапі завжди є скарга клієнта або його близьких, сусідів, заява співробітника органу охорони порядку, педагога тощо. II етап − збір і аналіз даних про соціальну ситуацію. Наявність важкої життєвої ситуації констатувати достатньо просто, але, як правило, зовсім не просто визначити її суть, причину і шляхи виходу з неї. Практика показує, що далеко не всі клієнти можуть це зробити самостійно. Важливе значення на даному етапі має також можливість залучення до соціальної діагностики фахівців суміжних областей діяльності: психолога, психіатра, психолога-педагога, юриста, у ряді випадків (особливо при розгляді ситуації осіб з обмеженими можливостями) фахівець звертається до лікаря.

III етап − постановка соціального діагнозу. Зібрані відомості піддаються аналізу, проводиться зіставлення ряду даних, їх сортування на важливі і малозначні, диференціація ознак. Фахівець не просто робить висновок про суть і причини життєвих труднощів клієнта, а ранжирує наявні проблеми, виділяючи головну, від якої залежить рішення всіх інших або яка може бути вирішена на даному рівні можливостей чи заданого рівня знань. Соціальний діагноз не може вважатися остаточним, поки фахівець працює з клієнтом. Останніми роками в соціальній діагностиці отримали розповсюдження такі технології: зондажно-інформаційне обстеження конкретного соціуму; збір даних про стан, чисельність, склад і динаміку місцевого населення; соціально-історичне дослідження регіону (вивчення історії заселення і освоєння даної території, процесу становлення і зміни складу місцевого населення та його зайнятість, релігійні і побутові традиції місцевих жителів, причини зміни населення регіону тощо); інформаційно-цільовий аналіз різноманітних документів з місцевої і центральної преси, матеріалів електронних ЗМІ; соціальне картографування і т.п.