1. оперативно-розшукову ситуацію;

2. Оперативно-тактичне моделювання;

3. оперативну комбінацію.

Авторський колектив К.К. Горяинов, B.C. Овчинський, А.Ю. Шумилов та інші до елементів оперативно-розшукової тактики відносять:оцінку оперативно-тактичної ситуації; прийняття оперативно-тактичного рішення на виконання завдання, що виникає; вибір заходів, методів та інших можливостей ОРД, а також прийомів і варіантів для виконання ухваленого рішення; реалізація у діях та визначення ефективності тактики.

Аналізуючи усе вищевикладене, ми прийшли до висновку, що ОРТ включає в себе слідуючи елементи:

Цей ланцюг на думку автора має такий вигляд:

1. Оперативно-розшукова ситуація.

2. Оперативно-тактичне рішення.

3. Оперативно-тактичне моделювання.

4. Оперативно-тактичне прогнозування.

5. Тактичний прийом.

6. Оперативна комбінація.

В свою чергу оперативна комбінація має свої елементи:

• задум;

• легендування;

• інсценування;

- матеріально-технічне забезпечення.

На нашу думку оперативно-розшукова тактика - це самостійна частина ОРД основні положення якої базуються на наукових дослідженнях вчених, передового досвіду роботи практичних працівників та законодавчих актів, що регулюють боротьбу зі злочинністю, у сфері оподаткування зміст якої являє собою систему спеціальних прийомів, спрямованих на ефективне попередження, розкриття злочинів, розшуку злочинців та інших осіб, що може становити оперативний інтерес для податкової міліції.

3.Елементи оперативно-розшукової тактики.

3.1. Оперативно-розшукова ситуація.

Оперативно-розшукова ситуація посідає центральне місце у структурітактики,оскільки прийоми тактики в ОРД застосовуються з обов'язковим урахуванням існуючої реальності, відповідних умов, що склалися або штучностворені. Саме умови, в яких діє оперативний підрозділ і застосовує тактичні прийоми, засоби, методи, визначає суть оперативно-розшукової ситуації.

До складових частин оперативно-розшукової ситуації входять:

• оперативно-тактична характеристика відповідної криміногенної чи кримінальної події, у зв'язку з чим проводяться оперативно- розшукові заходи;

• характеристика умов, у яких проявилася ця подія;

• реальні можливості оперативного підрозділу, котрому необхідно здійснити відповідні заходи для вирішення завдання, що виникло.

Оперативно-розшукова ситуація - є реально існуючий на даний момент стан конкретної криміногенної чи кримінальної події, у зв'язку з яким здійснюються оперативно-розшукові заходи, умови, в яких вони проводяться, і спроможності оперативного підрозділу (працівника) здійснити ці заходи.

3.2. Оперативно-тактичне рішення.

Будь-яка людська діяльність характеризується певною цілеспрямованістю. Визначивши ціль, суб'єкт обирає спосіб та захід її досягнення. У зв'язку з цим прийняття рішення являє собою, перш за все, вольовий акт.

Детально проаналізувавши оперативно-розшукову ситуацію, оперативний працівник податкової міліції повинен прийняти рішення, яке буде направлене на ефективне виконання поставленого завдання.

Оперативно-тактичне рішення є елементом структури тактики та включає:

• вибір дій, їх послідовність, поєднання (сполучення);

• період проведення дій (наприклад, візуальне спостереження);

• забезпечення конспірації та законності здійснюваних дій, залучених сил, використовування засобів, методів ОРД тощо.

Оперативно-тактичне рішення передбачає постановку цілі, яку необхідно досягнути, та вибір способу дій що може бути вироблений для даного випадку або запозичений у теорії та практиці ОРД.

Рішення оперативного працівника можуть бути різні. Вони залежать від складності завдання, яке потрібно виконати, і тому можуть бути простими або складними.

Простим є таке рішення, яке приймається в умовах повної інформаційної визначеності, коли достатньо інформації про елементи оперативно-розшукової ситуації (відомі умови, в яких необхідно буде діяти, чітко видно мету, яку необхідно буде досягти, є необхідні засоби й очевидні методи, що можна застосувати). Під складним рішенням розуміється рішення, що приймається в умовах інформаційної невизначеності, коли завдання дуже складне, складається з декількох підзавдань, кожне з яких потребує певного обсягу інформації.

У цьому випадку нерідко виникає необхідність здійснення наступних заходів:

• поділу завдання на підзавдання;

• додаткового збору інформації, яка вноситься до кожного із завдань чи окремо з них;

• розумової чи реальної реконструкції події, яка вивчається, чи окремих її елементів;

• імітація думок і дій осіб, які перевіряються (розробляються) при одночасному аналізі власних роздумів (як би я повів себе на місці особи, яка розробляється) тощо.

Прийняття оперативно-тактичного рішення починається з аналізу існуючої інформації та її оцінки.

Практика свідчить, що інформація може бути повною або неповною, достовірною або недостовірною. Тому оперативний працівник податкової міліції на цьому етапі повинен вирішити дане питання. Крім того, йому потрібно вибрати тільки ту інформацію, яка зможе забезпечити вибір оптимального рішення.

У більшості випадків має місце декілька варіантів рішень або, як говорять, їх конкуренція.

Прийняття рішення у даному випадку пов'язано з тим, що віддається перевага одному з підготовлених варіантів. Воно відбивається на їхній оцінці з урахуванням таких обставин: по-перше, який з варіантів рішення може з більшим успіхом привести до досягнення поставленої мети за умови його простоти, найменших затрат зусиль, засобу і часу; по-друге, наскільки кожен з варіантів відповідає пред'явленим до нього вимогам.

Прийняте оперативно-тактичне рішення може бути уявним або письмово оформленим. Уявним воно буває при вирішенні простих завдань, а письмового оформлення потребують складні оперативно-тактичні завдання (плани проведення оперативно-тактичних комбінацій, введення негласних працівників у злочинне угруповання, вивід негласних працівників з оперативної розробки тощо).

Але,яким би рішення не було,воно повинне відповідати ряду вимог і,перш за все,бути своєчасним,реальним для виконання,законним.

3.3. Оперативно- тактичне моделювання.

Моделювання в структурі сучасного наукового знання розглядається як один із методів пізнання та відображення дійсності, що сприяє розкриттю закономірностей природи й суспільства. Цей ефективний метод пізнання використовується різними науками та галузями знань, і якщо раніше існувала думка про те, що місце моделювання – лише технічні та природні науки, то тепер використання цього методу у суспільних науках вважається доцільним і перспективним.

Особливо слід зазначити, що проникнення моделювання в науки юридичного циклу в гносеологічному аспекті варто розглядати як об’єктивний і закономірний процес подальшого розвитку їхньої методології.

Найбільше поширення цей метод отримав у сфері кримінального судочинства для вирішення різноманітних криміналістичних завдань.

Зростання ролі моделювання під час наукового пізнання можна пов’язати з внутрішньою логікою розвитку методології конкурентної науки, необхідністю в більшості випадків опосередкованого пізнання об’єктивної реальності. У цьому плані можна констатувати, що поява і розвиток моделювання викликана переходом сучасних наук з описово-емпіричного рівня на рівень абстрактно-теоретичний.

Оперативно-тактичне моделювання – це метод дослідження різноманітних систем, побудови їх моделей з їх переносом на предмет дослідження.

При підготовці та здійсненні оперативно-тактичних заходів оперативний працівник податкової міліції уявно або письмово моделює обставину, в якій йому доведеться діяти, можливі ситуації розвитку подій, варіанти зашифровки

оперативно-розшукових заходів, варіанти зміни своєї поведінки залежно від виникнення різних ситуацій.

Структура моделювання, являє собою:

• чітку систематизацію інформації про процес, що досліджується, викладення її в упорядкованому вигляді;

• пояснення та ілюстрацію найбільш суттєвих властивостей і складних залежностей за допомогою більш простих, апробованих понять (наприклад, виділення і пояснення таких організаційно-тактичних форм, як оперативний пошук, оперативна розробка, оперативно-розшукова профілактика);

• одержання нової інформації про властивості досліджуваного процесу чи явища шляхом поглибленого аналізу та розумового експериментування, здійснення на цій основі прогнозу про можливості зміни його стану (наприклад, встановлення неадекватності реальних організаційно-тактичних форм характеру злочинності);

• перевірку реальності раніше висунутих прогнозів та уточнення нових, про розвиток процесів і явищ в ОРД (наприклад, передбачення можливих практичних заходів щодо удосконалення системи оперативного обслуговування об'єктів (території) шляхом оптимального поєднання різноманітних організаційно-тактичних форм оперативно-розшукової діяльності).

Оперативно-тактичне моделювання поділяється на:

1) Мислене моделювання.

2. Фізичне (матеріальне) моделювання.

Мислене моделювання. Оперативний працівник податкової міліції при одержанні первинної інформації про злочин обов'язково здійснює мислене моделювання самої події, тактики проведення оперативних заходів та необхідність застосування засобів ОРД, які планується використати для його розкриття.

Моделювання на початковому етапі розкриття злочину диктує постановку й вирішення конкретних завдань, зміст яких визначає характер діяльності оперативного працівника, його досвід і спеціальні знання, обсяг оперативно- розшукової (доказової) інформації про подію податкового злочину. Вже на цьому етапі розкриття злочину виникає необхідність використання деяких типових пояснень події злочину. Вони розглядають можливі версії і до певного часу виступають зумовлюючими елементами уявної моделі події. Такі типові моделі (версії) можуть дати пояснення причинної залежності обставин, які входять до складу злочину, походження окремих криміногенних явищ. При накопиченні інформації уявна модель поступово матеріалізується. Чисельність версій, характерних для початкового етапу розкриття злочину, змінюється однозначним поясненням події відповідно до дійсності, а уявна модель з моменту формування підлягає коригуванню.

У випадку, коли зміст інформації свідчить про підготування злочину або про осіб, які протягом деякого часу вже вчинюють злочинні дії оперативний працівник податкової міліції здійснює мислене моделювання використовування методів, сил, форм та засобів ОРД з метою ефективного документування злочинної діяльності підозрюваних осіб.

Процес моделювання до порушення кримінальної справи при документуванні дій підозрюваних у вчиненні злочину здійснюється інакше ніж на початковому етапі.

Моделювання процесу документування злочинних дій спрямовано на отримання фактичних даних негласним шляхом:

а) моделюються об'єкти, які необхідно зафіксувати в оперативно- розшукових документах;

б) ведеться оперативне (гласне або зашифроване) опитування громадян як майбутніх свідків у кримінальній справі;

в) негласно беруться на дослідження зразки продукції чи інших матеріалів, що несуть на собі сліди злочину з тим, щоб потім процесуально провести їх експертне дослідження, а також виявити і зафіксувати їх шляхом обшуку, виїмки чи інших слідчих дій.

Найбільш відповідальний етап для оперативного працівника податкової міліції - це реалізація напрацьованих оперативним шляхом матеріалів або введення їх у кримінальний процес у якості доказів. На цьому етапі оперативний працівник уявно зображує хід дій (наприклад, зміст плану проведення першочергових оперативно-слідчих дій, порядок та черговість затримання членів злочинного угруповання, забезпечення їхньої внутрікамерної розробки, підготовка для цього негласних працівників тощо).

У процесі реалізації оперативно-розшукових даних негласно отримана інформація порівнюється з гласною інформацією, процесуально отриманими доказами та їх джерелами, результатами провадження додаткових оперативно- розшукових, слідчих і судових дій. Саме тому побудова тактики розкриття злочину знаходиться у площині формування моделей оперативно-розшукового документування та реалізації негласно отриманої інформації.

Процес моделювання в оперативно-розшуковій тактиці має відповідну структуру, яка включає в себе:

1) ознайомлення з початковими фактичними даними (інформацією);

2) пошук найбільш правильного пояснення суті підготовки чи вчинення злочину (кримінальної події у сфері оподаткування);

3) формування певного висновку про подію злочину чи його підготовку;

4) конкретизацію уявної моделі на основі додатково отриманої оперативно-розшукової інформації;

5) оцінку оперативно-розшукової ситуації, яка склалася у процесі моделювання.

Фізичне (матеріальне) моделювання. Під таким моделюванням розуміється створення матеріальних моделей відповідних натурі. Тобто, створення матеріалізованих моделей, які відповідають дійсності.

Оперативні працівники податкової міліції у боротьбі зі злочинністю змушені іноді діяти в непередбачених умовах. Але вони повинні чітко знати, якіфакти у процесі розробки їм потрібно задокументувати у матеріальному вигляді.

В оперативно-розшуковій тактиці фізичними моделями документування злочинної діяльності та реалізації оперативно-розшукових даних найчастіше виступають матеріали фото-, кіно-, і відеозйомки, візуального спостереження, застосування оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів. Ці матеріали можуть відтворювати не тільки зовнішні ознаки об'єкта, а й процеси, які протікали в часі і були недоступні безпосередньому сприйняттю.

Як показує практика, оперативний працівник податкової міліції у процесі розшуку злочинців, як правило, використовує фотографії, фотороботи, портрети, малюнки розшукуваних осіб та інше. Це теж матеріальні моделі.

Часто оперативний працівник податкової міліції у боротьбі зі злочинністю проводить негласні оперативно-розшукові заходи (наприклад, впровадження штатного негласного співробітника у злочинне угруповання, з відповідним плануванням, підготовка матеріалів для здійснення камерної розробки, оперативних комбінацій тощо). Це теж фізичні (матеріальні) моделі.

До таких матеріальних моделей належать:

а) схеми розташування об'єктів, які підлягають негласному огляду, схеми житлових приміщень, до яких планується негласне проникнення з метою документування правопорушення;

б) макети (муляжі) предметів, виробів, речовин, подібних до оригіналу;

в) макети (муляжі) предметів, документів, технічних засобів, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів.