
- •Міністерство охорони здоров’я україни Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
- •Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
- •Конкретні цілі
- •Базовий рівень підготовки
- •3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •4.Організація змісту навчального матеріалу синдром подразненого кишківника
- •Симптоми, що підтверджують спк:
- •«Тривожні» симптоми, не характерні для спк (Римські критерії ііі, 2006):
- •Лабораторні показники:
- •Фізикальне обстеження
- •Клінічна картина
- •Форми спк (Римські критерії ііі, 2006)
- •Діагностика спк
- •Лікування
- •Виразковий коліт (неспецифічний)
- •Клінічна картина
- •За перебігом:
- •За розповсюдженістю процесу:
- •За ступенем важкості:
- •За стадіями захворювання:
- •Ускладнення:
- •Лікування
- •Хвороба крона
- •Класифікація
- •Діагностика хк
- •Диференціальна діагностика
- •Лікування
- •Профілактика
- •6. Рекомендована література
Міністерство охорони здоров’я україни Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
ЗАТВЕРДЖЕНО
на методичній нараді кафедри
внутрішньої медицини №1
Завідувач кафедри
професор М.А.Станіславчук
«______»_______________ 200 ___ р.
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Навчальна дисципліна |
Внутрішня медицина |
Модуль № |
Основи внутрішньої медицини |
Змістовий модуль № |
Основи діагностики, лікування та профілактики захворювань ШКТ |
Тема заняття |
Хронічні захворювання товстого кишечника |
Курс |
4 |
Факультет |
Медичний |
Вінниця – 2012
Актуальність теми:
В даний час в Україні і в світі відмічається зростання запальних захворювань кишечника. Несприятливий екологічний фон, стресові ситуації, імунологічні порушення, погане харчування, використання генетично модифікованих продуктів сприяють поширенню запальних захворювань кишечника (ЗЗК) в геометричній прогресії. Відмічається тенденція до розвитку даної патології в молодому, працездатному віці. Захворювання часто носить інвалідизуючий характер, з високою частотою малігнізації і летальних результатів. У зв'язку з поліетіологічностю, схожістю клінічної картини, труднощами діагностики запальних захворювань кишечника - все частіше використовується термін «синдром запального ураження кишечника», що поєднує кілька нозологій - НВК та хвороба Крона.
Також, в даний час відмічається зростання первинної захворюваності на НВК, що обумовлює актуальність проблеми запальних захворювань кишечника і становить 8-12 випадків на 100 000 жителів, зустрічаємість НВК становить 40-117 хворих на 100 000 жителів, таким чином, теж має тенденцію до зростання.
Первинна захворюваність хворобою Крона на Україні складає 2-4 випадки на 100 000 чоловік і в останні роки цей показник теж зростає. Зустрічаємість хвороби Крона становить 30-50 на 100 000 населення і також має тенденцію до зростання. Перераховане не дозволяє сумніватися в актуальності проблеми запальних захворювань кишечника.
Конкретні цілі
1. Мати уяву про будову й функцію тонкого й товстого кишківника.
2. Знати:
етіологію й патогенез функціональних (СПК) і запальних захворювань кишківника (НВК, хвороба Крона);
основні етіологічні й провокуючі фактори та патогенетичні механізми розвитку функціональних (СПК) і запальних захворювань кишківника (НВК, хвороба Крона);
сучасні класифікації СПК і ЗЗК;
основні діагностичні критерії СПК і ЗЗК та перелік основних досліджень;
основні клінічні прояви СПК і ЗЗК;
диференціальну діагностику СПК і ЗЗКміж собою та з іншими захворюваннями кишківника;
фактори, що впливають на прогноз перебігу СПК і ЗЗК;
основні ускладнення при СПК і ЗЗК;
принципи диференціальної терапії СПК і ЗЗК й основні питання профілактики.
3. Вміти:
провести опитування й фізикальне обстеження хворого, при цьому виявити суб'єктивні й об'єктивні симптоми, що вказують на наявність СПК і ЗЗК у хворого;
сформулювати попередній діагноз СПК і ЗЗК на підставі скарг, анамнезу захворювання й життя, результатів об'єктивного обстеження хворого й проведеного диференційного діагнозу;
скласти план подальшого діагностичного пошуку для уточнення діагнозу;
провести дифференційний діагноз із іншими захворюваннями кишківника й між собою;
обґрунтувати застосування й трактування даних додаткових методів обстеження хворого із СПК або ЗЗК з метою формулювання клінічного діагнозу й вироблення тактики його лікування;
призначити адекватну терапію хворому СПК або ЗЗК залежно від локалізації, ступеня ушкодження слизової, наявності ускладнень, що супроводжують захворювань;
призначити основні методи профілактики СПК і ЗЗК та їх ускладнень.