24. 1,2,3 Пересув приголосних

І пересув

Я.Грімм сформулював закон першого пересуву приголосних, який встановлює відповідність і.-є. *dh || герм. *ð (пор. також. гот. d, двн.-англ. d). Проте dh був зафіксований лише в санскриті, в інших мовах йому відповідають такі звуки як: скр. dh, грец. th, лат. f, b, d, ірл. d, лит. d, ст.-слов. д. Оскільки такі відповідності повторюються систематично в низці мов, вони є закономірними рефлексами *dh у цих мовах. Наприклад: санскр., mádhya, грец. μεσος, лат. medius ірл. mide ‘середній’, ст.-слов. межда ‘межа’, гот. midjis, двн.-англ. middel, двн.-сакс. middi ‘середина’.

Згідно першого пересуву приголосних:

1). Індоєвропейським глухим “n-t-k” в германських мовах відповідали

глухі щілинні “f-p(th)-h”.

2). Індоєвропейським дзвінким “b-d-g” відповідали германські глухі

“p-t-k”.

3). Індоєвропейським дзвінким придихальним “bh-dh-gh” відповідали

дзвінки германські “b-d-g”.

Закон пересуву приголосних був ще одним кроком на шляху перетворення

мовознавства та германістики в точну науку.

Індоєвропейське р > герман. f

Латинське “pater” > давньонім. “fater”

давньоангл. “faeder”

сучасне нім. “Vater”

сучасне англ. “father”

26. Аблаут

Аблаут (нім. Ablaut), також Апофонія (фр. apophonie) — морфологічно обумовлене чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах

Розрізняються 2 види аблаута[4]:

якісний, що відбувається в коренях слів та афіксах;

кількісний; такі форми розрізняються за тривалістю голосного. Кількісний аблаут має три ступені можливих змін голосних:

повний, або нормальний ступінь (англ. full grade, нім. Vollstufe, Hochstufe, фр. degré plein ), наприклад, грец. Πατερίζω називати батьком,

продовжений ступінь (англ. lengthened grade, нім. Dehnstufe, фр. degré long), наприклад грец. πατήρ батько,

нульовий ступінь (англ. zero grade, нім. Nullstufe, Schwundstufe, фр. degré zéro), наприклад грец. πατρός батька.

Тож у поєднанні з якісним можливі п'ять ступенів чергування (e / / o / / нуль / / ē / / ō). Приклади такого чергування трапляються у грецькій мові[

27. Гемінація. Германське подовження. Випадки подовження приголосних

Гемінація або подвоєння ( лат. gemino - "Подвоюю") - в фонетиці більш тривалий проголошення приголосного звуку. Гемінація виникає з різних причин і може виконувати різні функції. 

У німецькій мові гемінація іноді виникає на стику слів або морфем. 

annehmen [an ‿ ne: mən] "приймати"

am Mittag [am ‿ mɪtɑ: k] "опівдні"

(Написання подвоєних приголосних на письмі звичайно не вказує на гемінацію, і служить для позначення довготи або стислості попереднього голосного.

beten [be: ten] "молитися" - Bett [bet] "ліжко")

Західнонімецьке подовження приголосних. Під західнонімецьким подовженням приголосних розуміється подовження (подвоєння) приголосного, що стоїть після короткого голосного і має після себе звук i / j. При цьому короткий голосний перед приголосним змінювався внаслідок переднеязичних перегласовкі. Приклади подовження приголосних в давньоанглійській мові:

s æ tian> settan «ставити» (пор. гот. satjan); lifian> libban «жити»; t æ lian> tellan «повідомляти»; st æ pian> steppan «ступати»; r æ cian> reccan (reccean) « направляти »та ін

Дане подовження було загальним для всіх мов, що входять до західнонімецьку групу, в тому числі і для давньоанглійської, тому воно і отримало назву «західнонімецьке подовження приголосних».