45.Розвиток Західногерманських мов

Західногерманські мови — мовна підгрупа германських мов, розповсюджена на території Центральної та Західної Європи, а також, внаслідок колонізацій, на всіх континентах світу.

Найпоширенішою серед західногерманських мов є англійська мова, що через надзвичайний вплив на засоби масової інформації і завдяки Інтернету стала світовою мовою. Другою поширеною мовою є німецька, якою говорять німці, австрійці, велика частина Швейцарії, Люксембургу та інших країн.

Формування західногерманських мов відбулося на основі інгвеонських та іствевонських діалектів.

З інгвеонських діалектів розвинулися давньоанглійська, давньофризька, давньосаксонська. Давньоанглійська мова сформувалася на основі племінних інгвеонських діалектів англів, саксів та ютів. З діалектів фризьких племен утворилася давньофризька. Діалекти племен саксів лягли в основу давньосаксонської мови.

Серед іствевонських діалектів найбільш значущими є франкські діалекти. Так, частина західних нижньофранкських діалектів у взаємодії з діалектами фризів і саксів стала ґрунтом для створення давньонідерандської. Інша частина західних франків змішалася з романізованим населенням Галії. Середньо- і верхньофранкські діалекти змішалися з діалектами ермінонських племен, давши початок давньоверхньонімецькій мові.