3. Утворення братств та їх роль у розвитку національної культури.

Братства в Україні - це організації українських міщан, які були одним з найголовніших осередків боротьби проти окатоличення українського населення. Формально вони були релігійними об'єднаннями, членами яких були парафіяни однієї з православних церков. Одним з головних завдань братств був захист прав українського населення перед польським королем та сеймом. Поряд з цим на них покладалися такі функції: піклування про фінансову підтримку православних храмів та церков; влаштування громадського богослужіння та місцевих церковних урочистостей; організація братських обідів та допомога бідним і хворим.

Допомагаючи зберегти православну віру, обряди і давні звичаї, братства стали активними засновниками української національної самобутності. З кінця 16ст. братства розгорнули культурно-освітню роботу, відкриваючи школи й друкарні, збираючи бібліотеки.

У XVI ст. на чолі братського руху на Україні стояло Львівське Успенське братство. Її членами були найзаможніші українські та грецькі міщани Львова. У 1593р константинопольський патріархат Єремія надав братській церкві права патріаршої ставропігії, тобто звільнив її місцевих православних ієрархів і передав й у безпосереднє підпорядкування патріархії.

У передмістях Львова дуже швидко утворилось близько 10 братств. Київське Богоявленське братство було засноване у 1615р. значну матеріальну допомогу їй надавала київська шляхтянка Гальшка Гулевічівна.

Окремо зупинимось на братських школах. Відомо, що братські школи існували двох типів: навчальні заклади елементарного типу з розширеною програмою і навчальні заклади підвищеного типу. Найбільші школи були створені при Львівському Успенському братстві (1586) та Київському богоявленському братстві (1615).

Впливове Львівське братство одержало в 1592 р. при підтримці гетьмана Петра Сагайдачного від польського короля Сігізмунда ПІ право викладати в школі сім вільних наук (граматику, діалектику, геометрію, риторику, арифметику, астрономію, музику). За дослідником Я.Ісаєвичем, це був "всестановий навчальний заклад, в якому початкове навчання поєднувалося з школою вищого типу". Працювала школа за статутом, який носив назву "Порядок шкільний". Цей статут був покладений в основу діяльності майже всіх братських шкіл.

Братства мали свої друкарні, в яких друкували підручники для навчання дітей. У І596 р. був виданий перший слов’янський друкований буквар, складений Лаврентієм Зизанієм. Після букваря учні читали часослов, потім псалтир. Для вивчення слов’янської мови були видані граматики Лаврентія Зизанія та Мелентія Смотрицького. Остання була перевидана в Москві і служила підручником слов’янської мови протягом майже 150 років, до появи "Российской грамматики" М.Ломоносова.

У 1615 р. була організована Київська братська школа - родоначальниця славетної Київської академії, діяльність якої ми будемо аналізувати нижче.

Хоча братські школи і колегії давали підвищену освіту, але фактично це були середні навч.заклади, адже найголовнішими ознаками тогочасного вищого навч.закладу були: – висока якість і рівень освіти; - викладання крім "семи вільних мистецтв" вищих студій: філософії і богословя.

Отже, під впливом західноєвропейських гуманістичних і реформаційних ідей в українській освіті на межі ХУІ - ХУІІ ст. відбулися вагомі зміни. Особливого значення набули братські школи, які мали важливе значення як підгрунтя української вищої освіти.