Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет історії, політології та міжнародних відносин

Кафедра історії України

План-конспект лекційного заняття, проведеного на 1-му курсі

Факультету історії політології та міжнародних відносин

Спеціальність "Історія"

з навчального курсу "Історія української культури" на тему:

Культура україни XVII-XVIII ст.

(.2013)

Підготувала

студентка-практикантка 501 групи

Шеремета Я. П.

Керівник:

к.і.н., доц. Герегова С. В.

До заняття

допускається

к.і.н., доц. Герегова С. В.

Чернівці – 2013

Хід лекції

І. Організація аудиторії

1.1 Привітання

1.2 Перевірка наявності студентів (3 хв.)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності студентів

2.1 Оголошення теми і плану (2 хв.)

2.2 Оголошення мети та основних понять заняття (2 хв.)

2.3 Ознайомлення студентів з літературою (3 хв.)

ІІІ. Зміст лекції (60 хв.)

IV.Висновки (10 хв.)

І. Вступна частина

Тема: Культура України в XVII-XVIII ст.

План

1. Становище української культури в XV-XVI ст.

2. Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії.

3. Культурно-мистецький процес на українських землях в XVI-XVIII ст.

4. Стан української освіти в XVIII ст.

Мета: Ознайомити студентів із основними моментами культурного життя на українських землях XVII-XVIII ст., проаналізувати внесок митців українського походження в культуру Російської імперії; простежити основні новації в українській культурній сфері цього періоду, визначити домінуючі стилі мистецтва; проаналізувати роль окремих особистостей у розвитку української культурної спадщини; визначити основні аспекти розвитку української освіти в даний період. Розвивати у студентів мислення, увагу, спостереження, творчу активність, виховувати почуття відповідальності, старанності та здатності до співробітництва.

Обладнання: ілюстрації

Ключові поняття: світська культура, українське "барокко", багатоголосний спів, вертеп, народна ікона, ктиторський портрет, сатирична література, козацькі літописи, ідея "сродної праці", братські школи, Київський колегіум.

Іі. Список використаних джерел та літератури:

1. Апанович О. Культура козацтва. Деякі аспекти розвитку культури Запорозької Січі//Українська культура,- 1991. №1.

2. Білецький О. Нариси з історії українського мистецтва. Українське мистецтво другої половини XVII XVIII ст. - К., 1988.

3. Гсмбарович М. Скульптура та різьблення // Історія українського мистецтва: В 6 т. - К., 1968. - Т. 3.

4. Іванов В. Велич творця. Виповнюється 250 років від дня народження композитора Максима Березовського // Українська культура. - 1995. №9-10.

5. Ісаєвич Я. Перші українські академії // Київська старовина. 1998. - №6.

6. Ісаєвич Я. Українська культура в середньовіччі і на світанку нової доби // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Міжнародний збірник наукових праць. - Вип. 1. - К., 1992.

7. Крвавич Д. Львівська барокова скульптура: джерела інспірації // Українське бароко та європейський контекст. - К., 1991.

8. Макаров А. Людина бароко // Сучасність. - 1993. - №7, 8.

9. Макаров А. Світло українського бароко. - К., 1994.

10. Овсійчук В. Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок. - К.: Наук, думка, 1991.

11. Українське бароко та європейський контекст / Відпов. ред. А.Федорук. Архітектура, образотворче мистецтво, театр і музика. - К.: Наук, думка, 1991.

12. Хижняк 3.1. Історія Києво-Могилянської академії. - 2-гс вид., доп. і перероблене. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2008. - 203 с.

ІІІ. Зміст лекції

1. Загальні тенденції історичного розвитку українських земель в XVІІ-XVIІІ ст.

1648-1764 pp. – період гетьманської держави. Її очолюють високоосвічені, європейського рівня політичні й громадські діячі: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа. Вони докладають великих зусиль і коштів з метою розбудови культури, освіти, шкільництва.

Шкільна освіта охоплює всі верстви й соціальні групи населення, зокрема жінок. Засновуються школи при Ніжинському, Лубенському, Чернігівському, Полтавському, Переяславському, Прилуцькому і Миргородському полках. На 1099 поселень їх було 866, у новостворених Чернігівському, Городненському та Сосницькому повітах працювали 134 школи, тобто одна школа на 746 учнів. За активної "допомоги" Російської імперії 1875 p. їх залишилось 52, тобто одна школа на 6700 учнів. Освічені люди були зайві в "українах" імперії.

Польський уряд ставився до українських шкіл не краще, перевага надавалася католицьким навчальним закладам.

Підготовка власних кадрів вищої ланки розпочинається у Львові, а на початку XVII ст. зосереджується в Києві, де особливої слави й популярності зажила Києво-Могилянська академія.

Завдяки високому освітньому рівню суспільства в Україні XVI – початку XVII ст. формуються світоглядні засади, що базуються на філософських поглядах Аристотеля. Вони були покладені в основу методики викладання логіки, діалектики, фізики, метафізики та естетики. Цей напрямок був поширений в усій Європі. Звичайним явищем вважалося вивчення творів античних та середньовічних філософів.

Найяскравішими представниками цієї епохи були мислителі-філософи Ф. Прокопович та Г. Сковорода. Відходить від релігійних догматів література; визвольна війна продиктувала свої теми – подвиги народу та його героїв. Так, з релігійного до світського напрямку в літературі приходять Д. Туптало, К. Зінов'єв, С. Яворський та ін. Г. Сковорода робить спробу ввести в літературний обіг живу народну мову.

Наприкінці XVII ст. набувають популярності драма, зокрема великодня, де біблійні теми поєднуються із сюжетами буденного життя, а також історичні та моралістичні спектаклі. Перевага віддається вітчизняній історичній тематиці. В антрактах розігруються комічно-побутові та сатиричні інтермедії; мова їх максимально наближена до побутової, народної. Не згасає інтерес і до вертепу.

Окрему групу становлять літературні твори, в яких висвітлюється протест проти імперської політики Росії щодо України. Це, зокрема, твори С. Дивовича "Разговор Великороссии с Малороссиею" (1762), де йдеться про права українців на історичну суверенність та почуття національної гідності, та В. Капніста "Ода на рабство" (1780), в якій ідеться про становище України, що перебуває "під ігом тяжкія держави".

Після злету в XV-XVI ст. наступні XVII-XVIII ст. стали періодом руїни не тільки державності, а й культури. І все ж, незважаючи на тяжке становище, Україна намагається зберегти ідею незалежності, прагнення до суверенітету. Вони не згасали протягом усього XIX ст.