34. Основні типи природних наземних екосистем. Екосистеми із трав’янистими едифікаторами.

У наземній природній екосистемі виділяють три рівні життя: наземний, ґрунтовий, підземний. Перший рівень містить головну частину біомаси. 

Наземні екосистеми - це тундрова, тайгова, лісова, лісостепова, степова, напівпустинна, пустельна, гірська екосистеми.

У кожній наземної екосистемі є абіотичних компонент - біотоп, або екотопів - ділянка з однаковими ландшафтними, кліматичними, грунтовими умовами; і біотичний компонент - спільнота, або біоценоз - сукупність усіх живих організмів, що населяють даний біотоп. Біотоп є загальним місцем життя для всіх членів спільноти. Біоценози складаються з представників багатьох видів рослин, тварин і мікроорганізмів. Практично кожен вид в біоценозі представлений багатьма особинами різних статей та віку. Вони утворюють популяцію даного виду в екосистемі. Біоценоз дуже важко розглядати окремо від біотопу, тому вводять таке поняття, як біогеоценоз (біотоп + біоценоз). Біогеоценоз - елементарна наземна екосистема, головна форма існування природних екосистем.

 Едифікатори – види, які визначають структуру біоценозу і специфічні умови існування в ньому (ступінь затінення, умови росту, характер процесів кругообігу).Найчастіше едифікаторами виступають рослини верхніх ярусів. Едифікатори завжди з числа домінантів, але не завжди домінанти є едифікатором.

Едифікатор (від лат. – будівельник) – вид рослини у рослинному угрупованні, який визначає його особливості, створюючи в екосистемі біосередовище і відіграючи важливу роль у формуванні його структури.

У ролі едифікаторів паркових і лісопаркових фітоценозів виступають супутні породи – граб, клен гостролистий, клен-явір, липа дрібнолиста, ясен звичайний. Асесектатори у паркових насадженнях, на відміну від лісових угруповань, трапляються досить рідко і виступають в основному в екотонах узлісь (черешня, горобина, яблуня, глід).

34. Клімакс, як стадія розвитку екосистем.

Пригадаємо, що екосистема — це біоценоз + біотоп. У біоценозах, як і в цілому в природі, постійно відбуваються зміни. Ці зміни можуть бути: по-перше, циклічні (добові коливання, розкриття й закриття квітів, сон тощо); по-друге, сезонні (листопад, линька, міграції, сплячки в тварин, переліт птахів); по-третє, багаторічні (розливи річок, повторні масові розмноження тварин). Під час циклічних змін відбуваються зміни в біотопах, але вони не призводять до зміни одного біоценозу на інший. Направлені нециклічні зміни виникають внаслідок руйнування біотопу, і тоді відбувається змінювання одного біоценозу на інший. 

Послідовна незворотна зміна біоценозів, що відбувається на одній і тій самій території в результаті впливу природних або антропогенних факторів, називається сукцесією. Стратегія сукцесії - є посилення контролю над фізичним середовищем (або гомеостаз із середовищем) в тому сенсі, що система досягає максимальної захищеності від різких змін середовища.

Біоценози, які змінюють один одного протягом часу, утворюють серії або сукцесійні ряди. У сукцесійній серії темпи змін, що відбуваються, поступово уповільнюються. Кінцевим підсумком є формування відносно стійкої стадії — клімаксового угруповання, або клімаксу. Клімаксові екосистеми здатні до тривалого самопідтримування у відповідному діапазоні умов. Клімаксний біоценоз залишається незмінним протягом часу, який дорівнює декільком людським життям. У масштабі геологічного часу його стійкість відносна.