Як викликати до себе довіру на інтерв’ю

 

Намагайтеся організовувати інтерв’ю там, де зручно вашому співбесіднику, а не вам. Найкраще він почуватиметься у власному кабінеті чи у знайомому кафе, найскутішим буде у вашому офісі.

 

Упевніться, що людина, з якою ви йдете розмовляти, вам цікава. Якщо не дуже – спробуйте дізнатися про неї більше, спитайте в її прихильників, за що вони її люблять.  Побачивши ваші байдужі очі, співбесідник закриється, сам того не усвідомлюючи.

 

Тримайте зоровий контакт. Не всі люблять, коли їм дивляться просто в очі, дивитися в рот, як у прислів’ї  - прийом, що має сексуальні конотації. Найкраще дивитися у точку на лобі трохи вище очей.

 

Стежте за позою. Чим більше ви нахиляєтеся до співбесідника, тим більший це означає інтерес, і навпаки – відкинутися на спинку стільця, схрестивши руки на грудях, означає дати сигнал «я скептично ставлюся до ваших слів і мені не дуже цікаво».  Але не надто нависайте над людиною, аби не порушити кордон персонального простору. Він зазвичай визначається відстанню між вами при рукостисканні.

 

Не тягніть ковдру на себе: довгі питання з ліричними відступами змусять думати, що ви цікаві самі собі більше, ніж власне зірка, до якої ви прийшли. Хай питання будуть короткими, шанобливими і відкритими (такими, на які не можна відповісти «так» чи «ні»).

 

Якщо співбесідник схильний до безкінечних монологів і вам доводиться його переривати, робіть це з усмішкою та словами «як цікаво, а ще мені дуже хочеться дізнатись ось про це».

 

Якщо у вас лише година на розмову, не кажіть «у мене лише година часу», а кажіть «я не забиратиму багато вашого часу, думаю, за час ми впораємось».

 

Ефективно бути скромним на початку інтерв’ю і наполегливим у кінці, але не навпаки.

 

Приходьте на інтерв’ю з нейтральною установкою: навіть якщо ви прочитали двадцять інтерв’ю, в яких ваша зірка виглядала пихатою нездарою, не дозволяйте вторинній інформації забивати ваше власне сприйняття.

===========================================================

7 Запитань, які не варто ставити в інтерв’ю

А якщо вже поставили, то, принаймні, не варто публікувати.

Загальні правила створення вдалого інтерв’ю — прийти на нього обізнаним, прагнути бути оригінальним і уникати закритих запитань, а також банальних, неетичних і дурних.

 

1. Які ваші творчі плани? (банальне запитання радянської епохи.)

 

2. Як з’явилася ідея створення Х? (про це спитати можна, але включати в текст інтерв’ю питання у такій формі доцільно лише тоді, коли Х — щось дійсно оригінальне, новаторське настільки, що читачеві буде цікавим хід думок автора).

 

3. Чи погоджуєтеся з критиками, які вважають Х вашою невдачею? (навіть якщо об’єктивно проект став провалом, навряд чи автор схоче це визнавати і у відповіді виглядатиме або пихатим, або приниженим).

 

4. Чому ваш гурт/фільм/компанія/товар має таку назву? (аналогічно п.2).

 

5. З якою історичною особою ви хотіли б зустрітися? Які три книги ви взяли б із собою на незалюднений острів? Якою твариною ви хотіли б бути? (ці та інші кліше доречні лише в двох випадках – якщо ви працюєте в глянці для невибагливої аудиторії та якщо ви берете інтерв’ю у нової зірки, яку про це ще ніхто не питав).

 

6. Чи вважаєте ви, що [Х]? (завжди краще ставити відкриті запитання, в іншому разі ви ризикуєте наразитися на відповідь «так» чи «ні».

 

7. Хто живе всередині вас, окрім художника/музиканта/директора компанії/…? (це й подібні ліричні формулювання — занадто ліричні для журналістського тексту і виглядають щонайменше дивно). 

----------------------------------------------------------------------------------------------------