3. Особливості вживання прикметників

Прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні, що змінюються за родами, числами і відмінками.

Якісні прикметники утворюють просту й складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Проста форма вищого ступеня формується внаслідок додавання до основи звичайного прикметника суфіксів -ш-, -іш-, -ч-, напр.: інтенсивний – інтенсивніший, дорогий – дорожчий, а складена форма – шляхом приєднання слів більш, менш до звичайних прикметників, напр.: більш інтенсивний, менш дорогий. Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня (з метою підсилення приєднуються префікси що, як), напр.: найінтенсивніший, найдорожчий, аскладена форма найвищого ступеня – внаслідок сполучення слів найбільш, найменш зі звичайними прикметниками, напр.: найбільш інтенсивний, найменш дорогий.

Не утворюють ступенів порівняння якісні прикметники із префіксами ультра-, архі-, пре-, напр.: архіважливий, предобрий; що позначають сталі ознаки, напр.: сліпий, глухий; слова віддієслівного творення з префіксом не-, напр.: неплатіжний, неліквідний; прикметники дієслівного походження, напр.: проданий, куплений; складні слова, напр.: платоспроможний, самофінансований та інші.

Використання прикметників у ділових документах відзначається такими особливостями: перевага надається прикметникам книжного походження, аналітичним формам прикметників; присвійні прикметники замінюються іменниками або відповідними прикметниковими формами; у М.в. одн. чол. та сер.р. прикметників використовується закінчення -ому; для визначення часу за роком вживаються відповідні прикметники у Р.в. без прийменника у (в) або прислівник.

Синтаксичні норми – це сукупність критеріїв, керуючих правильним побудовою і вживанням речень і словосполучень. Вони так само історично мінливі, як і морфологічні або фонетичні, хоча це менш помітно. Наприклад, в російській мові давно не використовується конструкція, в якій би оборот з давальним відмінком виступав у ролі підрядного речення часу. Саме з причини архаїчності синтаксичні норми такого типу не викликають, як правило, ніяких труднощів у носіїв мови. Однак і на сучасному етапі існують складні, неоднозначні варіанти побудови різних конструкцій. В рамках даної статті є можливість розглянути тільки деякі з них.

Синтаксичні норми в простому реченні мають наступні варіанти.

1. Щоб висловити кваліфікацію суб’єкта, в різних стилях мови використовуються різні конструкції. Так, для публіцистичного та наукового характерно побудова “хто (що) є ким (чим)”, “що будемо вважати ніж”. А у всіх інших стилях мови вживаються конструкції “хто – що”, “хто (що) був ким (чим)”, “що – (це) що”.

2. Щоб назвати дату, яка виступає в ролі підмета, вживається порядкове числівник СР роду в Ім. п.: Яке число сьогодні? А щоб назвати дату, яка виражена при присудок обставиною, вживається порядкове числівник в Р. п.: Якого числа ви приїдете?

3. Якщо іменник м. роду називає посаду, звання або професію, але позначає жінку, то в книжковому стилі і присудок ставиться у формі м. р.., А в розмовному – у формі ж. р.: Директор виступав (а) перед підлеглими.

4. Якщо транспорт вказується як засіб пересування, то вживається прийменник “на” з знахідному або прийменниковим відмінком. Наприклад: Туристи сіли на трамвай і доїхали на ньому до потрібної зупинки. Але якщо мається на увазі не вид транспорту, а напрямок руху всередину чогось або місцезнаходження в чомусь, то вживається прийменник “в” з знахідному або прийменниковим відмінком Наприклад: Туристи сіли в трамвай, а в ньому вони вже не боялися ні дощу , ні вітру.

Синтаксичні норми в складному реченні мають наступні варіанти.

1. Якщо інформація передається у вигляді непрямої мови, то особа дієслова і займенники змінюється. Наприклад: Я сказав: “Я приїду пізно”. – Ти сказав, що (ти) приїдеш пізно.

2. Союзи “перш ніж” і “перед тим як” мають відтінки значень в пропозиціях з підрядним часу. Перший з них вживається, коли треба звернути увагу на те, що дія головного речення обумовлює дію придаткового. Наприклад: Перш ніж писати контрольну, повторіть пройдений матеріал. Союз перед “тим як” вживається в тому випадку, коли дії в обох реченнях тісно взаємопов’язані і відбуваються майже в один і той же час. Наприклад: Перед тим як писати контрольну роботу, хоча б повторіть пройдений матеріал.

3. Якщо необхідно виділити мета чи причину, складовою союз ділиться на дві частини. При цьому перша з них залишається в головному реченні, а до придаточному йде друга. Наприклад: Вона не захотіла скласти їм компанію, тому що це не входило в її плани. Вона не захотіла скласти їм компанію тому, що це не входило в її плани.

4. У додаткових пропозиціях порівняння вживаються сполучники “ніби” і “як”. Вони мають різне значення. Перший доцільно вживати в реченнях із зазначенням на умовний, недостовірний факт, а другий – із зазначенням на порівняння як на справжній факт. Наприклад: Дощ лив все літо, як це буває лише восени. Дощ лив все літо, ніби хтось постійно вичавлював хмари.

Синтаксичні норми російської мови складаються закономірно та об’єктивно. Це означає, що вони не залежать від бажання або волі конкретного носія мови. Синтаксичні норми оновлюються і формуються разом з розвитком суспільства, мистецтва і літератури, із зміною умов життя, виникненням традицій і поліпшенням людських взаємин.

Загальна характеристика документів щодо особового складу.

Документит щодо особового складу містять інформацію, що стосується певного суб’єкта (найчастіше одного).

До документів з особового складу відносяться заява, характеристика, автобіографія, резюме, скарга.

Для всіх текстів рукописних чи друкованих документів характерні такі ознаки, як: ясність, точність, компактність, гранична стислість викладу з використанням термінології, часте вживання віддієслівних іменників, відіменних прийменників (на основі, за рахунок, згідно з, з метою та ін.), складних сполучників (внаслідок того що, у зв’ язку з тим що, зважаючи на те що), оповідний характер викладу, перевага прямого порядку слів у реченнях, повна відсутність художньо-зображальних засобів. До документів ставляться певні вимоги: використання спеціальних термінів, дат, цифрових даних, точна назва установ.

Заява – це вид документа, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, приватні або громадські організації (установи, заклади) надані їм права (на працю, відпочинок, матеріальне і соціальне забезпечення тощо) чи захищають свої інтереси.

Характеристика – це документ, у якому надається оцінка ділових і моральних якостей

працівника як члена колективу за період, який він відпрацював на даному

підприємстві (учня, студента).

Автобіографія – це документ, у якому особа власноручно у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.

Наказ – розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.