Лекція №2 тема: Походження с.-г. Тварин. Ріст і розвиток. Генетичні основи розведення План

1.Поняття про свійських, сільськогосподарських та приручених тварин

2.Зміна тварин в процесі одомашнення

3. Ріст і розвиток с.-г. тварин

4.Поняття про добір його форми

5.Поняття про підбір його види.

6.Відтворення стада

1.Удосконалення й перетворення порід і користувальних стад. Усі свійські тварини походять від диких предків.

Розрізняють: свійських, сільськогосподарських і приручених тварин.

Свійськими – називають усі виведені людиною тварин, що здатні розмножуватися в домашньо-господарських умовах.

Сільськогосподарські тварини – це ті види із свійських тварин, яких використовують у с/г виробництві: коні, велика рогата худоба, вівці, кози, свині, кролі, нутрії, кури, індики, гуси, качки, цесарки, бджоли, риби.

До приручених відносять тварин, вилучених людиною із природи для одержання певної вигоди, але в неволі, як правило, вони не розмножуються.

2.Процес одомашнення відбувається під дією нових умов життя, штучного добору, але при обмеженій дії природного добору. Це викликає глибокі зміни ознак і властивостей тварин.

У результаті цих змін свійські тварини відрізняються від своїх диких предків:

• за будовою тіла;

• мастю;

• продуктивністю;

• темпераментом;

• поведінкою;

• функцією тканин;

• органів і систем організму.

Значна кількість свійських тварин більша від диких;

Свійські тварини мають десятки варіантів забарвлення, тоді як предки їхні були переважно однобарвними;

Волосяний покрив у диких овець короткий і неоднорідний тоді як у тонкорунних і напівтонкорунних порід він однорідний і довгий.

У свійських тварин порівняно з їхніми предками тонші шкіра й кістки, покоротшала лицьова частина черепа, зменшилися ікла, щелепи, довжина і товщина рогів.

Високий рівень годівлі свійських тварин зумовив збільшення розмірів органів травлення, особливо кишечника.

У сільськогосподарських тварин в десятки разів вища продуктивність, ніж у диких предків.

Протягом року дика свиня пороситься раз і народжує 3-5 поросят, а у свійської свиноматки може бути більше двох опоросів до 11-15 поросят у кожному.

Дикий кріль дає потомство 4 рази в рік , а свійський 7-10.

Якщо дика курка за рік зносить лише 10-15 яєць, то від курей породи Леггорн – 300-320 яєць.

3.В індивідуальному розвитку тварин виділили два основних процеси:

• ріст;

• диференціювання

Під ростом розуміють кількісні зміни в організмі. В основі росту лежить поділ клітин, збільшення їх маси й об’єму. Ростуть як правило, молоді тварини, які нарощують молоді тканини.

Диференціювання – виникнення в організмі біохімічних, морфологічних й функціональних відмін між клітинами, тканинами та органами. При цьому виникають нові тканини, органи й системи, ускладнюються і спеціалізуються їхні функції в організмі. Цей процес триває від утворення зиготи до старіння.

В індивідуальному розвитку тварин є два основних періоди: ембріональний (внутрішньоутробний) і постембріональний, (або після утробний).

Період ембріонального розвитку починається з утворення заплідненої яйцеклітини в продовжується до народження. Його тривалість залежить від породних особливостей.

В ембріональному розвитку є наступні під періоди: зародковий, перед плодовий і плодовий. На кінець плодового періоду лоша має масу 40-60 кг, теля 25-40, ягня 3-5, порося 1-1,5 і кроленя – 50 г.

Постембріональний період розвитку починається після народження тварини й закінчується з її смертю. Його під періоди:

• новонародженості;

• молочного живлення;

• статевого дозрівання;

• зрілості та старі.

Новонародженість характеризується пристосуванням організму до нових умов існування поза організмом матері. Цей під період триває 1-2 тижні. Єдиним кормом, для новонароджених є молозиво і молоко.

Період молочного живлення у телят триває до 6 міс., ягнят – 3,5-4, у лошат – 6-8 міс. На початку цього періоду основний корм для молодняка – молоко, а із розвитком органів травлення його замінюють рослинними кормами.

Період статевого дозрівання у тварин характеризується змінами пропорцій тіла, становленням статевих функцій і рефлексів, розвитком вторинних статевих ознак, здатністю до розмноження.

Статева зрілість: Господарська зрілість:

В.р.х. – 6-8 міс 16-18 міс.

Вівці, кози – 6-8 міс 12-18 міс.

Свині – 4-5 міс 9-10 міс.

Кобили – 16-18 міс 36-48 міс.

Період зрілості – характеризується розквітом усіх функцій у тварин, зокрема найвищою здатністю до відтворення та продуктивністю. Такий розвиток спостерігається:

В.р.х. – 5-10 років;

Вівці – 2-6 років;

Свині – 2-5 років;

Коні – 6-18 років.

Старість настає із зниженням здатності до відтворення й продуктивності.

Середня тривалість життя:

коні – 32-30 років;

в.р.х. – 20-25 років;

свині – 10-15 років;

вівці – 10-12 років;

кролі – 7 років;

кури – 7-8 років;

качки – 8-10 років;

гуси – 18-20 років.

Проте тварини здатні жити довше:

кінь – 6-7 років;

корова – 40 років

собака – 35 років

вівця – 21 років

коза – 18 років

кішка – 15 років

кріль – 12 років

гуска – 30 років

качка – 25 років

курка – 20 років

індик – 15 років.

4.Добір – цілеспрямований зоотехнічний метод поліпшення порід, стад і окремих груп тварин шляхом залишення на плем’я особин бажаного типу.

Існує кілька форм добору: несвідомий, методичний, масовий, індивідуальний технологічний.

Несвідомий і методичний добір, мало чим відрізняються один від одного, оскільки в обох випадках людина зберігає тих тварин, які їй вигідні. Але при методичному доборі, що ведеться цілком свідомо і науково-обгрунтовано, результати досягаються швидше.

Масовий або фенотиповий добір тварин ведеться за конституцією, екстер’єром, інтер’єром, продуктивністю. Він здійснюється за індивідуальними показниками тварин, без урахування якості предків, родичів і потомства. Ефективність цього добору визначається ступенем успадкування селекційної ознаки.

Індивідуальний або генотиповий добір передбачає розведення тварин, оцінених як за власним фенотипом так і за фенотипом їхніх батьків, родичів і потомства. При даному доборі перевага віддається оцінці й добору тварин за походженням та якістю потомства. Ефективність такого добору визначається сприятливим поєднанням генів батька й матері.

Технологічний добір – означає відбір тварин, найкраще пристосованих до умов їхнього використання. Так, добір у молочному скотарстві повинен вестися не лише з урахуванням надоїв і вмісту жиру в молоці, а й з урахуванням придатності до машинного доїння, умов утримання на комплексах.

5. Підбір – це цілеспрямована система створення батьківських пар із числа дібраних тварин із метою одержання потомства з бажаними якостями.

З урахуванням подібності й відмін між батьками підбір є: гомогенний (однорідний) і гетерогенний (різнорідний).

Гомогенний _ характеризується схожістю плідників і самок за основними ознаками добору. Він має добрі результати, коли необхідно розмножувати потомство від цінних тварин. Так як при цьому підборі потомство подібне до батьків.

Гетерогенний – передбачає парування плідників і самок, які різняться за основними ознаками. Такий підбір застосовують для поліпшення спадковості стад і порід.

У практиці племінної роботи підбір є: індивідуальний і груповий.

Індивідуальний (до матки із певними ознаками підбирають плідника, у поєднанні з ним можна чекати цінне потомство).

Груповий (до групи маток відносно подібних підбирають одного чи двох плідників).

У зоотехнічній практиці поширене переважно неспоріднене парування (аутбридинг). Воно сприяє одержанню потомства з підвищеними: життєздатністю, плодючістю, продуктивністю.

Споріднене парування (інбридинг) застосовують для посилення в потомстві властивостей цінного предка. Застосування інбридингу протягом ряду поколінь не можливе (знижується життєздатність, плодючість, продуктивність, народжуються уроди).

6. Відтворення – це безперервний процес відновлення, або збільшення чисельності тварин у господарстві розмноженням їх і вирощуванням.

Відтворення є: просте, розширене і звужене.

Інтенсивність розмноження тварин залежить від:

• Способу розмноження;

• Виду і віку;

• Тривалості життя;

• Часу настання статевої зрілості;

• Тривалості вагітності;

• Кількості приплоду;

• Умов годівлі і утримання.

Основні способи розмноження тварин: парування (вільне, ручне; і штучне осіменіння).

Сперму зберігають у сосудах Дюара при температурі -196 С. Самок осіменяють на пунктах штучного осіменіння.