16. Методика розрахунку та строки сплати податку на прибуток

База оподаткування – 149.1. Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Об'єкт оподаткування – 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Ставки податку – 151.1. Основна ставка податку становить 16 відсотків. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу:

1. з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

2. з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

152.1. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Базовий звітний період	Строк подання звітності, днів після звітного періоду	Строк сплати податку
Квартал	40 (п.п.п. 49.18.2 ПКУ)	10 днів після граничного строку подання звітності (п.п. 57.1 ПКУ)
Рік	60 (п.п.п. 49.18.3 ПКУ)	Січень-лютий 2013 р. - 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця; з березня 2013 р. - не пізніше 30 числа звітного місяця (Абз. 2 п. 2 підр. 4 р. ХХ, п.п. 57.1 ПКУ)

17. Економічна сутність та умови кредитування підприємств

Кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Кредитні відносини - це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику поверненням її разом із певним відсотком.

Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку.

Фірма може одержати "короткі" гроші шляхом одержання комерційного кредиту від продавця товару. Однак постійне отримання комерційного кредиту і збільшення терміну його надання ускладнюються через його неефективність для продавця, або через ненадійність оплати постачання покупцем з низькою кредитоспроможністю. Якщо цей спосіб одержання коштів для фірми недоступний, то вона може отримати банківський кредит.

Банківський кредит - це основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного, або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківського процента.

Підприємства у сучасних умовах господарювання система­тично залучають позикові кошти. З цією метою укладається кредитний договір між установою банку і підприємством, в якому визначаються об'єкти кредитування, умови одержання та погашення позик включаючи плановий розмір кредиту, процентні ставки плати за кредит, умови та розміри їх підвищення та зниження, розмір власних обігових коштів, що використовуються підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат, зобов'язання підприємства по заставі цінностей, що кредитуються, джерела погашення позики, терміни, на які вони надаються, та інші умови кредитування.

За терміном надання розрізняють кредити: коротко­строкові (не перевищують одного року); середньострокові (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень; довгостро­кові кредити (понад три роки) можуть надаватися для формування основних засобів.

Кредити залежно від забезпечення поділяють на дві групи:

1) забезпечені (нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю то­що);

2) бланкові (отримують тільки фінансове стійкі підпри­ємства на короткий термін (1-Ю днів)).