3. Технологія соціально-педагогічного коригування моральних норм поведінки дітей.

3.1. Особливості процесу коригування моральних норм поведінки.

Педагогічне коригування моральних норм поведінки в умовах шкільної дезадаптації буде ефективним, якщо воно буде обумовлено індивідуальними властивостями школярів (комунікативними вміннями; сформованістю інтегрованої моральної риси "гуманність"; здатність регулювати свої вчинки та поведінку, враховувати наслідки своєї діяльності, протидіяти аморальним явищам); залежить від методичного забезпечення системи уроків, організації позаурочної різнопланової діяльності школярів та реалізується шляхом взаємодії школи, родини і суспільства (спільного виховного впливу сім’ї, школи та потенціалу мікрогруп), розширення морального шкільного середовища.

Дуже актуальним є питання вікових криз. Криза семи — восьми років припадає на початок навчання у школі і якраз охоплює період молодшого шкільного віку. Під впливом цієї кризи у дітей молодшого шкільного віку з’являються, зокрема, і деякі відхилення від норм моральної поведінки, що зумовлені соціально-педагогічними причинами моральної деформації поведінки.

Логіка викладення теми викликає необхідність зіставлення таких феноменів, як корекція, коригування навичок, педагогічне коригування. Проблема корекції в психологічному і дефектологічному аспекті розглядається багатьма вченими. В галузі психології і дефектології використовується переважно термін "корекція". Під корекцією в дефектології розуміють "виправлення, поліпшення". Під впливом досліджень про значення розвиваючого процесу, навчання в цілому (Л.С.Виготський, Л.В.Занков, И.М.Соловйов й ін.) у педагогіці висунуто основний принцип корекції.

Основний принцип корекції — "виправлення дефекту пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери здійснюється у всьому процесі навчально-виховної роботи з учнями".

Відмінність педагогічного коригування від корекційної роботи в тому, що воно спрямоване не тільки на виправлення окремих порушень, але й на формування особистості дитини; воно охоплює всі категорії дітей і здійснюється спільно педагогами, психологами, дефектологами лікарями соціальними працівниками.

Коригуюча спрямованість властива всій навчально-виховній роботі, що проводиться з дітьми. Вона будується з врахуванням характеру порушень розвитку й індивідуальних особливостей дитини, проте низка завдань має загальний характер і застосовується до всіх видів порушень. Чим раніше почати роботу з педагогічного коригування, тим успішніше і повніше долається недолік. Для педагогічного коригування в молодших класах в тій чи іншій формі проводиться попереднє (пропедевтичне) навчання. На початковому етапі навчання виділяється пропедевтичний період. Особлива увага приділяється груповим або індивідуальним заняттям.

Завдяки тому, що корекція у вітчизняній педагогіці, на противагу зарубіжній, розглядається як вплив з боку вчителя на особистість дитини в цілому і не спрямована на виправлення окремо взятого дефекту, в соціальній педагогіці припускається використання терміну "коригування" Коригування передбачає "внесення виправлення, корективи (поправки, часткового виправлення, зміни)" [3, 558]. Отже, корекція — це те, що відбувається з учнем (внутрішній процес), а коригування (або коригувальна робота) — педагогічна діяльність, спрямована на керування процесами корекції.

Під коригуванням норм поведінки розуміється виправлення, внесення коректив (поправок, часткової зміни) у помилкову поведінку дітей з метою задоволення вимог до моральних норм поведінки, що відповідають історично сформованим базовим соціальним цінностям, регулятивній основі соціально адаптованої поведінки. Необхідність коригування моральних норм поведінки в умовах шкільної дезадаптації з’явилася як засіб усунення небажаної, помилкової поведінки, яка виникає через порушення норм моральної поведінки учнів. Коригування поведінки може бути використане для підвищення якості поведінки, поменшання помилок у трактуванні норм поведінки, зниження ймовірності їх виникнення.

Коригування моральних норм поведінки потрібно починати з моменту вступу дитини до школи. Завданням коригування на цьому етапі є виправлення відступів від поведінки і розвитку існуючих норм поведінки. Значення коригувальної роботи в початкових класах важко переоцінити, оскільки період дошкільного і молодшого шкільного віку — період інтенсивного формування соціальних здібностей, найсприятливіший період навчання нормам поведінки. Для того, щоб цілеспрямовано й успішно проводити коригувальну роботу, необхідно знати, які особливості існують у дітей цього віку і повинні бути зкориговані, у якій послідовності потрібно це робити, які шляхи та засоби виявляються найбільш ефективними.

Коригувальна робота — це не окремо, відокремлено взяті вправи з удосконалювання соціально-психологічної діяльності дитини, а система засобів, що здійснюються в процесі всієї навчально-виховної роботи.

В цілому процес педагогічного коригування моральних норм поведінки в умовах шкільної дезадаптації розглядається як сукупність закономірностей та послідовних дій, спрямованих на розвиток моральності особистості: її моральної свідомості, переконань, ставлень, поведінки. Побудова цього педагогічного процесу проходить з врахуванням індивідуальних (фізіологічних, психологічних, особистісних) особливостей і закономірностей у розвитку кожної дитини — її інтересів, нахилів, поглядів, здібностей, стану здоров’я, культури навчальної діяльності та гуманних взаємин на підставі особистісно-діяльнісного підходу, який реалізується комплексно в найближчому мікросоціумі дитини за умови співпраці всіх учасників виховної взаємодії.

Під соціально-педагогічним коригуванням моральних норм поведінки розуміється цілеспрямований вплив і часткове виправлення під контролем соціального педагога помилкової поведінки на уроках і в позаурочний час з метою доведення застосування учнями моральних норм поведінки відповідно до історично сформованих базових соціальних цінностей на регулятивній основі соціально-адаптованої поведінки.

Конкретні цілі і завдання коригування, а також методи й прийоми педагогічного коригування визначаються в кожному конкретному випадку видом та типом відхилень у поведінці.

Отже, поняття коригування розглядається як соціально-педагогічна діяльність, спрямована на часткове виправлення недоліків. Ми можемо відокремити педагогічне коригування, умовно кажучи, від дефектологічної корекції тільки за об’єктом зусиль: у дефектології — це аномальні, а в соціальній педагогіці — нормальні діти з якимись недоліками поведінки, викликаними, скоріше, соціальними факторами.

Все більша увага соціальних педагогів приділяється питанням індивідуального підходу до дитини на основі вивчення особливостей її психічного розвитку. Знання основ дефектології, питань спеціальної психології і педагогіки необхідне йому для виявлення відхилень від норм поведінки і визначення найбільш ефективних шляхів їх коригування. До змісту поняття "педагогічне коригування" підходять з позиції теорії діяльності, що дозволяє сформувати цілісну концепцію використання його в педагогічній науці і практиці.