Перелік питань для підготовки до екзамену з курсу „Українська мова за професійним спрямуванням”

Оглавление

1. Функції мови у суспільстві. Інформаційна революція. Писемна традиція і суспільний розвиток 3

2. Мовностилістичні та структурні особливості наукових робіт 4

3. Статус української мови як державної 6

4. Мовностильові особливості тексту документа 7

5. Мовна політика в Україні 8

6. Мовна норма. Типи мовних норм 8

7. Мова і культура мовлення 9

8. Комунікативні ознаки культури мови 9

9. Кодифікація і стандартизація мови 10

10. Принципи українського правопису 10

11. Українська нормотворча традиція 12

12. Прагматика висловлювання і мовна норма 12

13. Соціолінгвістичний аспект культури мови 13

14. Мовна норма у віртуальному просторі 13

15. Стандарт і субстандарт. Нормативні вимоги до усного і писемного висловлювання 14

16. Структура діалогу. Культура діалогу 14

17. Офіційно-діловий стиль, його особливості. Мовні кліше 16

18. Поняття про документ, його властивості та вимоги при його складанні 17

19. Стилістична система української мови. Основні ознаки функціонування стилів 19

20. Текст в теорії лінгвостилістики 20

21. Український лексикон і фразеологія 20

23. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини 21

24. Науковий стиль як комунікативний феномен 22

25. Правила бібліографії до наукових робіт 23

26. Спілкування і комунікація 24

27. Основні закони спілкування 24

28. Лексикографія. Типи словників 25

29. Гендерні та національні закони спілкування 26

30. Вимоги до використання іншомовних слів у діловому мовленні 26

31. Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів 27

32. Функції спілкування. 28

33. Жанри та види публічних виступів 28

34. Явище полісемії в діловому мовленні 29

35. Структура риторичного виступу 29

36. Поняття про ораторську компетенцію 30

37. Суржик і шляхи його подолання 31

38. Основні частини риторики. Мистецтво аргументації 31

39. Класифікація документів, національний стандарт України 32

40. Стиль сучасного ділового спілкування 34

41. Форми колективного обговорення професійних проблем 36

42. Документація з кадрово-контрактних питань 41

43. Стратегії поведінки під час ділової бесіди 47

44. Термін як інструмент когнітивної діяльності 49

45. Жанри наукових і навчально-наукових досліджень 50

46. Кодифікація і стандартизація термінів у науковому контексті 55

50. Фразеологія в науковому мовленні 57

51. Вербальні та невербальні засоби комунікації наукового етикету 60

52. Тематичні усні навчально-наукові презентації 61

53. Складні випадки слововживання 63

54. Лексика сучасної української мови з погляду її походження 65

55. Мовностилістичні особливості наукових текстів 66

56. Види і форми перекладу 70

57. Анотування, реферування питомих українських та іншомовних наукових джерел 72

58. Наукова стаття, вимоги ВАК до наукової статті 77

60. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовно-побутового стилів 78

1. Функції мови у суспільстві. Інформаційна революція. Писемна традиція і суспільний розвиток

Мова – це засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду, а також умова подальшого поступу усього людства.

Основні функції мови:

1. Комунікативна:

Мова – засіб обміну інформацією, універсальний засіб спілкування. Спілкування дає життя самій мові, адже мова, якою ніхто не спілкується – мертва мова;

2. Мислетворча:

Мова – засіб людського мислення: творення, оформлення і вираження думки. Мислення внутрішнє мовлення. Кожний момент діяльності зумовлюється думкою і її носієм;

3. Номінативна:

Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей;

4. Пізнавальна:

Мова – засіб пізнання світу, енциклопедія людського досвіду усіх попередніх поколінь;

5. Культурологічна:

Мова – носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу. Через мову можна глибше пізнати традиції і здобутки чужої культури;

6. Експресивна:

Мова є засобом вираження внутрішньо о світу, емоцій людини;

7. Етична:

Мова є засобом дотримання певних норм поведінки, моральних правил;

8. Ідентифікаційна:

Мова є засобом ототожнення в межах певної спільноти, вона консолідує націю.

Формування сучасного інформаційного суспільства стало результатом кількох інформаційних революцій, які відбулись в історії розвитку людської цивілізації, і які не лише кардинально змінювали способи обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей:

1) перша інформаційна революція пов'язана з появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання;

2) друга інформаційна революція була викликана винаходом та поширенням книгодрукування в XV ст. і розширила доступ до інформації широким верствам населення завдяки тиражуванню знань;

3) третя інформаційна революція (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) пов'язана з винаходом телеграфу, телефону, радіо, телебачення, що дозволяло оперативно, у великих обсягах передавати і накопичувати інформацію, передавати звукові та візуальні образи на великі віддалі. Останнє створило передумови ефекту «стискання простору»;

4) четверта інформаційна революція (70-ті роки ХХ ст.) зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп'ютера. Вона характеризується переходом від механічних, електричних засобів перетворення інформації до електронних та створення програмного забезпечення цього процесу. «Вінцем» цієї революції є поява всесвітньої мережі Інтернет, що уможливило інформаційний обмін в глобальних масштабах.

2. Мовностилістичні та структурні особливості наукових робіт

СТРУКТУРА НАУКОВОЇ РОБОТИ

Наукова робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідністю), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки.

1. ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ (дається зразок). Необхідно дотримуватися порядку розташування компонентів титульної сторінки і певних дизайнерських вимог (вміння гарно скомпонувати їх на аркуші).

2. ТЕЗИ. У тезах (обсягом 1 сторінка) дається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням актуальності, основної мети та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи. У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального

відділення МАН; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові та посада наукового керівника.

3. ЗМІСТ подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо. Назви розділів і параграфів у змісті повинні точно повторювати відповідні назви в тексті роботи.

Скорочувати або давати їх в іншому формулюванні, послідовності не можна.

4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.

5.ВСТУП зазвичай займає 2–3 сторінки, на яких автор формулює науковий апарат роботи: розкриває сутність і стан наукової проблеми, обґрунтовує актуальність обраної теми, визначає об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, методологічну основу, дає характеристику джерельної бази та вказує на наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, а

також на шляхи апробації результатів наукових студій.

6. ОСНОВНА ЧАСТИНА – це найбільший за обсягом пласт наукової роботи, який засвідчує уміння самостійно описувати, аналізувати та систематизувати теоретичний і практичний матеріал, зіставляти й узагальнювати різні досліджувані явища.

7. ВИСНОВКИ. Наукова робота закінчується висновками –послідовним, логічно струнким викладом отриманих результатів та вказівкою на ступінь реалізації мети і розв’язання поставлених завдань дослідження, сформульованих у вступі. Висновки містяться на 2–3 сторінках.

8. БІБЛІОГРАФІЯ. Після висновків міститься список використаної літератури (список використаних джерел). Кожне включене у такий список літературне джерело повинно мати відбиття в дослідженні.

9. ДОДАТКИ. Матеріали, які не увійшли до основного змісту наукової роботи, але мають неабияке теоретичне і практичне значення для повного розкриття теми дослідження, поміщають у додатках. Вони можуть бути цінними як для самого молодого дослідника, так і для інших осіб, які займаються цією проблемою. Кожен додаток починається з нового листка із вказівкою в правому верхньому куті слова “Додаток” і має тематичний заголовок.

Якість наукової роботи може бути визначена за такими критеріями:

- актуальність обраної теми;

- складність, науковість, повнота розкриття теми;

- аргументованість висновків;

- елемент творчості;

- стиль, грамотність.

Мовні засоби документів мають відповідати таким основним засадам:

1. Об'єктивність.

2. Стандартність.

Стандартність документів на рівні мовних засобів передбачає використання готових, перевірених практикою словесних формул, які легко сприймаються і точно описують ситуацію, яка неодноразово повторюється.

3. Логічна послідовність.

Усі частини документа логічно пов'язані. Це виявляється в межах речення чи тексту документа, які будуються з чітким дотриманням послідовності викладу матеріалу, вмотивованим порядком розташування змістових частин тексту (вступ, основна частина, висновки) та поділом його на абзаци, пункти, підпункти.

4. Ясність викладу, точність опису.

Документ має бути зрозумілим, не викликати двозначності. Це досягається тоді, коли працівник глибоко проникає в суть справи і вміє дібрати слова і вислови, які дають змогу точно описати події чи явища об'єктивної дійсності, правильно користується термінами, уникає вузько вживаних професіоналізмів.

5. Свобода від суперечностей.

У документі не може бути смислової суперечності, коли аргументи суперечать один одному.

6. Переконливість.

Забезпечується обгрунтуванням висловленої в документі думки, доказовістю матеріалу, точністю в доборі цифрової інформації та фактів.

8. Повнота інформації.

Повним називають документ, зміст якого вичерпує всі обставини, пов'язані з вирішенням питання.