4.Мікроклімат виробничих приміщень, його вплив на організм людини.

На підприємствах на самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання. Виробничий мікроклімат, як правило, відрізняється значною мінливістю, нерівномірністю по горизонталі та вертикалі, різноманітністю сполучень температури, вологості, рухомості повітря, інтенсивності випромінювання залежно від особливостей технології виробництва, кліматичних особливостей місцевості, конструкцій споруд, організації повітрообміну із зовнішнім середовищем.

Джерелами теплості повітря на виробництві є:

технологічне устаткування, яке має високі температури нагріву (плавильні, сушильні печі, котли, паропроводи та ін.);

нагріті до високих температур деталі й розплавлені матеріали, наприклад метал, скло;

теплова енергія, яка виділяється рухомими механізмами.

Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються різні прилади: ртутні та спиртові термометри (для вимірювання температури), психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри й кататермометри (для встановлення швидкості руху повітря).

5. Хімічно-шкідливі речовини , їх вплив на організм людини.Класифікація хімічно-шкідливих речовин по характеру дії на організм людини.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Шкідлива речовина - це речовина, що контактуючи з організмом людини, може спричинювати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь.

Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи проникають пари, газо - та пилоподібні речовини, а через шкіру - переважно рідини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання або при внесенні їх у рот забрудненими руками.

Найчастіше промислові шкідливі речовини потрапляють в організм людини через дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, яка розносить їх по всьому організму. Слід зазначити, що ураження шкіри (порізи, рани) прискорюють проникнення шкідливих речовин в організм людини.

Даний коефіцієнт залежно від числового значення дозволяє поділити хімічні речовини за інгаляційною небезпекою на чотири класи:

1-й (надзвичайно небезпечні)

2-й (дуже небезпечні)

3-й (помірно небезпечні)

4-й (малонебезпечні)

6. Як , хто і де проводить повторний інструктаж з охорони праці на робочому місці

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу -навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового й професійного навчання в лабораторіях, майстернях на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охорони праці або інше приміщення, обладнане наочними матеріалами.

Програма вступного інструктажу розробляється відділом охорони праці згідно з переліком питань, наведеним у додатку до Типового положення про навчання з питань охорони праці. Програму та тривалість інструктажу затверджує роботодавець.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу, де розписуються інструктуючий та проінструктований працівники.

7. Виробнича вентиляція , її види.

Вентиляція (від лат. ventilatio - провітрювання) – регульований повітрообмін у приміщенні, сприятливий для людини; а також сукупність технічних засобів, що забезпечують такий повітрообмін.

Вентиляція призначена для забезпечення необхідної чистоти, температури, вологості і рухливості повітря. Ці вимоги визначаються санітарними нормативами: наявність шкідливих речовин у повітрі (гази, пари, пил) обмежується гранично припустимими (нешкідливими для здоров'я людей) концентраціями, а температура, вологість і рухливість повітря встановлюються залежно від умов, необхідних для найбільш сприятливого самопочуття людини. Для багатьох виробничих приміщень чистота повітря, його температура і вологість визначаються також особливостями технологічного процесу. У ряді випадків температура і вологість повітря в приміщеннях повинні відповідати умовам найкращого зберігання предметів, що знаходяться в них, і матеріалів (фондосховища музеїв, архіви, склади), устаткування, а також будівельних конструкцій.

При великому різноманітті систем вентиляції, зумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видів шкідливих викидів тощо, їх можна класифікувати за наступними характерними ознаками:

1) за методом переміщення повітря вентиляція буває з природним спонуканням (природною) і з механічним (механічною). Можливо також сполучення звичайної і механічної вентиляції (змішана вентиляція);

2) вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від того, для чого служить система вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно;

3) за місцем дії вентиляція буває місцевою і загальнообмінною;

4) за конструктивним виконанням – канальною та безканальною.

8.Класи хімічно-шкідливих речовин по ступеню дії на організм людини.

В авіації застосовують велику кількість шкідливих речовин, які розрізняються за своїм складом, агрегатним станом, способом і ступенем дії на організм людини.

Шкідлива речовина - це речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляють сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені терміни життя теперішнього і наступних поколінь.

Хімічнонебезпечні й шкідливі виробничі чинники класифікуються за характером дії на організм людини:

- токсичні (свинець, ртуть та ін.);

- подразнювальні (хлор, бензин, гас, кислоти, луги тощо);

- сенсибілізуючі (бензин, гас І т. ін.);

- канцерогенні (продукти неповного згоряння авіаційних палив та ін.);

- мутагенні (свинець, ртуть і т.ін.);

- такі, що впливають на репродуктивну функцію (спирти, креолін тощо);

- за шляхом проникнення в організм людини:

- через органи дихання (хлор, ефір, азот, гелій, окис вуглецю і т. ін.);

- через шлунково-кишковий тракт (свинець, хромовий ангідрид, ціаністі сполуки і т. ін.);

- через шкірні покриви і слизові оболонки (гас, бензин тощо).

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на такі класи небезпеки: перший — надзвичайно небезпечні; другий — високонебезпечні; третій — помірнонебезпечні; четвертий - малонебезпечні.

9. Порядок розслідування нещасних випадків

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. Зараз в Україні діє Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" від 25 серпня 2004 року № 1112.

Дія цієї постанови поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту), проходять виробничу практику або залучаються до праці.

10. Яка поведінка холерика в стресових ситуаціях

Холерик - це людина, нервова система якої визначається переважанням збудження над гальмуванням, унаслідок чого вона реагує дуже швидко, часто необдумано, не встигає себе загальмувати, стримати, виявляє нетерпіння, рвучкість, різкість рухів, запальність, неприборканість, нестриманість. Неврівноваженість її нервової системи визначає циклічність у зміні активності і бадьорості: захопившись будь-якою справою, холерик пристрасно, з повною віддачею, працює, але сил йому вистачає ненадовго, і як тільки вони вичерпуються, він допрацьовується до того, що йому усе не під силу. З'являються роздратований стан, поганий настрій, спад сил і млявість (“усе падає з рук”). Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до появи невротичних зривів і конфліктів з людьми.

11. Гранично допустима концентрація (ГДК)- показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин в навколишньому середовищі.

Клас небезпеки речовини (I, II, III, IV)

ступінь небезпеки для людини хімічних речовин, що забруднюють воду, який залежить від їх токсичності, кумулятивності, лімітуючої ознаки шкідливості та здатності викликати несприятливі віддалені ефекти.

Небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4 - легкозаймисті тверді речовини; речовини, схильні до самозаймання; речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5 - речовини, що окиснюють; органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

12. Пил виробничий (рос. пыль производственная, англ. process dust, occupational dust, нім. Betriebsstaub m) – дисперсна система, яка складається з частинок твердих речовин різноманітної форми, розміру і фіз.-хімічних властивостей, що утворюються внаслідок виробничої діяльності.

За розмірами частинки П.в. поділяються на грубі (10-100 мкм); мікроскопічні (0,25-10 мкм) і субмікроскопічні (менше 0,25 мкм). Дисперсні системи з частинками твердих речовин розміром менше 0,1 мкм називають димами. П.в. утворюється внаслідок дроблення порід, вугілля, розпилення пилоподібного палива і його згоряння, при переробці к.к., транспортуванні і пересипанні матеріалів тощо. П.в. руйнує обладнання, знижує якість продукції, викликає проф. захворювання, погіршує санітарно-гігієнічні умови праці, утворює вибухонебезпечне і пожежонебезпечне середовище. Відповідними держстандартами встановлені певні ГДК пилу на робочих місцях. Напр., для магнезиту – 10 мг/м3, вапняку 6 мг/м3; азбесту, азбоцементу – 6 мг/м3; тальку, слюди, мусковіту – 4 мг/м3; цементу, олівіну, апатиту, фосфориту – 6 мг/м3. Багато видів пилу – вугільний, алюмінієвий, магнієвий, ацетатцелюлозний, борошняний, цукровий, сірчаний та ін. при відповідних концентраціях і при наявності джерела тепла займаються і вибухають. Ефективні способи боротьби з П.в.: вентиляція, очищення повітря від пилу фільтрами, зв’язування пилу і змив його, зволоження гірничого масиву, промивання шпурів і свердловин при їх бурінні, осадження пилу з повітря шляхом зрошування, герметизація обладнання тощо. Син. – пил промисловий.

13. Атеста́ція робо́чих місць [за умовами праці] — комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Включає облік та комплексну оцінку відповідності кожного робочого місця вимогам стандартів, методикам виконання вимірювань, санітарним нормам і правилам, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками з метою реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

14. Найбільш повним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є "Державні санітарні норми і правила роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин" ДСанПіН 3.3.2.007-98.

Дотримання вимог цих правил може значно знизити наслідки несприятливої дії на працівників шкідливих та небезпечних факторів, які супроводжують роботу з відеодисплейними матеріалами, зокрема можливість зорових, нервово-емоційних переживань, серцево-судинних захворювань. Виходячи з цього, роботодавець повинен забезпечити гігієнічні й ергономічні вимоги щодо організації робочих приміщень для експлуатації ВДТ, робочого середовища, робочих місць з ВДТ, режиму праці і відпочинку при роботі з ВДТ тощо, які викладені у Правилах.

Основні вимоги до виробничого приміщення для експлуатації ВДТ

- воно не може бути розміщено у підвалах та цокольних поверхах;

- площа на одне робоче місце в такому приміщенні повинна становити не менше 6,0м2, а об'єм не менше 20,0 м3;

- воно повинно мати природне та штучне освітлення відповідно до СНіПП-4-79;

- в ньому мають бути шафи для зберігання документів, магнітних дисків, полиці, стелажі, тумби тощо, з урахуванням вимог до площі приміщення;

- щоденно проводити вологе прибирання;

- поруч з приміщенням для роботи з ВДТ мають бути обладнані:

• побутова кімната для відпочинку під час роботи;

• кімната психологічного розвантаження.

15. Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути природним, штучним і суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути:

-природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу;

-штучним, що створюється електричними джерелами світла;

-суміщеним, за якого недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучний.

Природне освітлення поділяється на:

бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах;

верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях;

комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим.

Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, у процесі роботи, напрямок світла.

Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

16. Види ураження електричним струмом

Проходячи через живий організм ел. струм виробляє дію:

1. Термічне - в опіках певних ділянок, нагріванні кровоносних судин, крові, нервів.

2. Електролітичне - розкладання крові і інших органічних рідин.

3. Біологічне - подразнення і збудження живих тканин організму, що супроводжується мимовільними судорожними скороченням м'язів, у тому числі м'язів серця і легенів.

В результаті всього цього можуть виникнути різні порушення в організмі аж до повної зупинки роботи серця і легенів.

Все це призводить до двох поразок: електричним травм та електричним ударам.

Електрична травма - це чітко виражене місцеве пошкодження тканин організму, викликане впливом ел. струму або дуги. Звичайно це ураження шкіри, зв'язок і кісток. У більшості випадків ел. травми виліковуються повністю або частково. В окремих випадках може наступити смерть.

Розрізняють наступні ел. травми: ел. опік, ел. знаки, металізація шкіри і механічні пошкодження.

Ел. опік - найпоширеніша ел. травма.

Опіки бувають двох видів: струмовий і дугового.

струмовий опік - виникає при проходженні струму через тіло при цьому спостерігаються опіки.

дугового опік - є результатом дії на тіло ел. дуги, тут спостерігається висока температура - до 3500.

17. У разі появи ознак загоряння (диму, запаху, полум’я) кожен працівник має негайно повідомити про це органи пожежної охорони (01), керівника або посадову особу підприємства, а також задіяти систему оповіщення і вжити відповідних заходів щодо евакуації людей, а надалі приступити до гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей.

Персонал об’єкту має добре знати ознаки пожежі, а при їх появі знати свої дії , визначені посадовими інструкціями з пожежної безпеки.

До прибуття пожежно-рятувальної служби об’єктові ДПД мають викликати фахівців для відключення силової і світлової електричної мережі, приточно-витяжну вентиляцію, припинити живлення технологічного обладнання пожежонебезпечними речовинами та задіяти наявні засоби пожежогасіння.

Між членами ДПД, для оперативної і злагодженої дії, завчасно розподіляються обов’язки, які відображаються в табелі оперативного розрахунку, який є додатком до оперативного плану пожежогасіння.

Посадова особа об’єкта до прибуття пожежно-рятувальної служби має видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, що не беруть участь у ліквідації пожежі і задіяти всі наявні засоби та сили на ліквідацію загоряння.

Для успішної ліквідації загорянь у початковий період велике значення має наявність, справність, та правільне утримання засобів пожежогасіння, а також достатнє знання персоналом їхніх тактико-технічних даних та правил користування ними.

18. На території тих об’єктів, де дозволено курити, адміністрація має визначити й обладнати спеціальне місце для куріння. Там вста- новлюють відповідний знак або напис та урну чи попільничку з не- горючих матеріалів. Однак треба пам’ятати, що на деяких об’єктах курити заборонено. До них належать такі:

• об’єкти (їхня територія та приміщення) з видобутку, переробки та зберігання легкозаймистих речовин, горючих матеріалів і горючих газів, з виробництва вибухових речовин;

• будівлі, в яких є вибухопожежонебезпечні приміщення (діль- ниці), торговельні підприємства, склади та бази.

З 16 грудня уточнено вимоги до спеціально відведених для куріння місць: до чинних вимог обладнання витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розміщення знаку та тексту "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!", додано вимогу про те, що сумарна площа місць для куріння не має перевищувати 10% загальної площі відповідної споруди чи приміщення. Звертаємо увагу, площа має бути МЕНШЕ 10%.

19. Приро́дне осві́тлення — це освітлення приміщень світлом неба (природним або денним світлом) та сонячними променями, які проникають крізь світлові отвори в зовнішніх загороджувальних конструкціях. Денне (природне) світло — теплове випромінювання Сонця, що пройшло крізь атмосферу. Це випромінювання з суцільним спектром на довжинах хвиль від 300 до 4500 нм з колірною температурою близько 5000 К.

Залежно від цього і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природного освітлення:

1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.

2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі.

3. Комбіноване, коли застосовується одночасно бокове і верхнє освітлення.

20. Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних факторів (пари, хімічних речовин, випромінювання та ін.) носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм здійснює термічну, електролітичну і механічну дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні як живій, так і неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині:

- термічна дія струму проявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, які знаходяться на шляху струму, що викликає в них серйозні функціональні розлади;

- електролітична дія струму проявляється в розкладанні органічних рідин, у тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико-хімічні складу;

- механічна (динамічна) дія струму виявляється у розриві, розшаруванні та інших пошкодженнях різних тканин організму, в тому числі м'язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини та ін.;

- біологічна дія струму проявляється в подразненні й порушенні живих тканин організму, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають при нормальному функціонуванні організму.

Електричний струм, проходячи через організм, подразнює живі тканини, викликаючи в них відповідну реакцію – збудження, яке є одним з основних фізіологічних процесів і характеризується тим, що живі утворення переходять зі стану відносного фізіологічного спокою в стан специфічної для них діяльності.

Так, якщо електричний струм проходить безпосередньо через м'язову тканину, то збудження, зумовлене подразнюючою дією струму, проявляється у вигляді мимовільного скорочення м'язів. Це так звана пряма, або безпосередня, подразнююча дія струму на тканини, по яких він проходить.

Однак дія струму може бути не тільки прямою, а й рефлекторною, тобто здійснюватися через центральну нервову систему. Інакше кажучи, струм може викликати збудження тих тканин, які не знаходяться у нього на шляху. Справа в тому, що електричний струм, проходячи через тіло людини, викликає подразнення рецепторів – особливих клітин, яких є велика кількість у всіх тканинах організму і які володіють високою чутливістю до дії факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

21. Комісія з питань охорони праці підприємства може створюватися у відповідності з Законом України "Про охорону праці" (ст. 26) на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгоди чого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та трудового колективу. До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу — рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники- профспілки (профспілок).

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.

Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляють на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами власника. При незгоді власника з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

22. Проходячи через організм людини, електричний струм здійснює термічну, електричну й механічну (динамічну) дії; одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, що є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.

Залежно від результату ураження, електричні удари можна умовно розділити на наступні п'ять ступенів:

I - судорожне ледь відчутне скорочення м'язів;

II - судорожне скорочення м'язів, що супроводжується сильними, ледве стерпними болями, без втрати свідомості;

III - судорожне скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженим диханням і роботою серця;

IV - втрата свідомості й порушення серцевої діяльності або дихання (або того й іншого разом);

V - клінічна смерть, тобто відсутність дихання й кровообігу.

Клінічна (або «уявна») смерть — короткочасний перехідний стан від життя до смерті, що наступає з моменту припинення діяльності серця й легенів. У цей період життя в організмі ще повністю не згасла, тому що тканини його не відразу піддаються розпаду й певною мірою зберігають життєздатність. Ці обставини дозволяють, впливаючи на більш стійкі життєві функції організму, відновити згасаючі або тільки що згаслі функції, тобто оживити вмираючий організм.

Біологічна (або дійсна) смерть — необоротне явище, яке характеризується припиненням біологічних процесів у клітинах і тканинах і розпадом білкових структур. Вона наступає після закінчення періоду клінічної смерті.

Причинами смерті від електричного струму можуть бути:

- припинення роботи серця;

- зупинка дихання;

- електричний шок.

23. Первинні засоби пожежогасіння

5.3.1. Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем (пожежними щитами та стендами, пожежними відрами, діжками з водою, ящиками з піском тощо), пожежним знаряддям (пожежними ломами, баграми, сокирами тощо) та засобами зв'язку. Норми первинних засобів пожежогасіння наведені в додатку 2.

5.3.2. Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння мають зазначатися у планах евакуації, які розробляються згідно з ГОСТ 12.1.114-82. Зовнішнє оформлення і вказівні знаки для визначення місць первинних засобів пожежогасіння мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

5.3.3. Ручні вогнегасники повинні розміщуватися згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009-83:

шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника;

шляхом установлення до пожежних шаф разом з пожежними кранами, до спеціальних тумб або на пожежні стенди.

На стендах або пожежних щитах рекомендується компактно розміщувати вогнегасники, пісок, лопати, ломи, покривала вогнетривкі, списки добровільних пожежних дружин, інструкцію з правил пожежної безпеки, написи з телефонами пожежної охорони і прізвища посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку.

Стенди або пожежні щити слід установлювати в приміщеннях на видних і легкодоступних місцях, по змозі ближче до виходу із приміщення.

5.3.4. Вогнегасники повинні встановлюватися таким чином, щоб можна було визначити тип вогнегасника, прочитати на його корпусі інструкцію з користування, а також зручно було його зняти.

5.3.5. Вогнегасники мають розміщуватися у легкодоступних місцях, які унеможливлюють їх пошкодження, попадання прямих сонячних променів та атмосферних опадів, безпосередню дію опалювальних та нагрівальних приладів.

У разі розміщення вогнегасників не повинні погіршуватися умови евакуації людей.

5.3.6. Вогнегасники, які розміщуються поза приміщенням або в неопалювальних приміщеннях, слід знімати на холодний період. У цьому разі на пожежних стендах має

24. Традиційно виділяють чотири основні типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік.

Холерик. Холеричний темперамент відноситься до сильного, неврівноваженого типу нервової системи. Це легко збудливі, емоційно активні люди, стрімко виконуючі професійні функції. Холерики мають порівняно високу чутливість до стресу, вони практично миттєво відчувають зміни зовнішніх умов і свого власного стану. Проте за рахунок того, що за допомогою виражених емоційних «спалахів» вони швидко позбавляються від негативного стану, холерики його не накопичують і здатні тривалий період працювати в умовах напруги.

Оскільки кожна діяльність пред'являє до психіки людини і її динамічних особливостей певні вимоги, немає темпераментів, ідеально придатних для всіх видів діяльності. Можна сказати, що люди холеричного темпераменту більш придатні для активної ризикованої діяльності («воїни»), сангвініки - для організаторської діяльності («політики»), меланхоліки - для творчої діяльності в науці і мистецтві («мислителі»), флегматики - для планомірної і плідної діяльності («творці»).

25. Призначення штучного освітлення - створити сприятливі умови видимості, зберегти хороше самопочуття людини і зменшити навантаження на очі. При штучному освітленні всі предмети виглядають інакше, ніж при денному світлі. Це відбувається тому, що змінюється положення, спектральний склад і інтенсивність джерел випромінювання.

Штучне освітлення може бути загальним (всі виробничі приміщення висвітлюються однотипними світильниками, рівномірно розташованими над освітлюваної поверхнею й обладнані лампами однакової потужності) і комбінованим (до загального освітлення додається місцеве освітлення роботах місць світильниками, що знаходяться в апарата, верстата, приладів і т. д.) . Використання тільки місцевого освітлення неприпустимо, тому що різкий контраст між яскраво освітленими й неосвітленими ділянками стомлює очі, уповільнює процес роботи і може послужити причиною нещасних випадків аварій.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, чергове, аварійне.

Робоче освітлення обов'язково у всіх приміщеннях і на освітлюваних територіях для забезпечення нормальної роботи людей і руху транспорту.

Чергове освітлення включається у поза робочий час.

Аварійне освітлення передбачається для забезпечення мінімальної освітленості у виробничому приміщенні на випадок раптового відключення робочого освітлення.

У сучасних освітлювальних установках, призначених для освітлення виробничих приміщень, в якості джерел світла застосовують лампи розжарювання, галогенні і газорозрядні.

26. Необхідно провести наступні дії:

- повідомити в пожежно-рятувальну службу з телефона міської АТС або з мобільного телефону за.

- евакуюйте людей, що знаходяться в межах вашої досяжності (виведіть на вулицю дітей і людей похилого віку);

- перекрийте кран газопостачання до квартири;

- спробуйте самостійно загасити пожежу, використовуючи підручні засоби;

- при небезпеці удару електричним струмом відключіть електроенергію (автомати в щитку на сходовому майданчику). При цьому так само дотримуйтеся обережності;

- пам'ятаєте, що легкозаймисті рідини гасити водою неефективно. Краще всього скористатися вогнегасником, пральним порошком, а при їх відсутності спробувати накрити вогнище мокрою ганчіркою або щільним покривалом;

- під час пожежі необхідно утриматися від відчинення вікон і дверей для зменшення притоку повітря;

- якщо у квартирі сильно задимлено і ліквідовувати вогнища горіння своїми силами не вдається – негайно покиньте квартиру, причинивши за собою двері;

- при неможливості евакуації з квартири через сходові та незадимлювані сходові марші використовуйте балконні сходи, а якщо їх немає, то вийдіть на балкон, зачинивши щільно за собою двері, і постарайтеся привернути до себе увагу перехожих і пожежників;

- по можливості організовуйте зустріч пожежних підрозділів, укажіть на вогнище пожежі.

27. Роботодавець зобов'язаний організувати розслідування обставин і причин виникнення у працівника професійного захворювання. І тому протягом десяти днів із дати отримання сповіщення встановити заключного діагнозу професійного захворювання він утворює комісію з розслідування професійного захворювання, очолювану головним лікарем управлінняРоспотребнадзора. До складу комісії входять:

• представник роботодавця;

• фахівець з охорони праці (або високопоставлена особа, призначені роботодавцем відповідальних організацію роботи з охорони праці);

• представник заклади охорони здоров'я;

• представник профспілкового чи іншого уповноваженого працівниками представницького органу.

Робітник має право особисту участь у розслідуванні виниклого в нього професійного захворювання. На його вимогу розслідування може брати участь його довірена особа. Професійне захворювання, виникле в працівника, спрямованого до виконання роботи у іншу організацію, розслідується комісією, що утворилася тієї організації, де стався випадок професійного захворювання. До складу комісії входить повноважний представник організації (індивідуального підприємця),направившей працівника.Неприбитие чи невчасне прибуття повноважного представника перестав бути основою зміни термінів розслідування. Професійне захворювання, виникле в працівника і під час роботи з сумісництву, розслідується і враховується за місцем, де виконувалася робота з сумісництву. Розслідування обставин і причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) що в осіб, які мають на даний момент розслідування контакту з шкідливим виробничим чинником, що викликало це професійне захворювання, зокрема у непрацюючих, проходить за місцеві колишньої роботи з шкідливим виробничим чинником. Для проведення розслідування роботодавець зобов'язаний:

• уявити документи і матеріалів, зокрема архівні, що характеризують умови праці в робоче місце (ділянці, в цеху);

• провести, на вимогу членів комісії, рахунок власних коштів необхідні експертизи,лабораторно-инструментальние та інші гігієнічні дослідження з оцінки умов праці в робоче місце;

• забезпечити збереження й облік документації із розслідування. У процесі розслідування комісія запитує товаришів по службі працівника, осіб,допустивших порушення державних санітарно-епідеміологічних правил, отримує необхідну інформацію з роботодавця та хворого. Для ухвалення рішення щодо результатам розслідування необхідні такі документи:

• наказ про створення Комісії;

• санітарно-гігієнічна характеристика умов праці працівника;

• інформацію про проведених медичних оглядах;

• виписка з журналів реєстрації інструктажів і протоколів перевірки знань працівника з охорони праці;

• протоколи пояснень працівника, опитувань осіб, працювали з нею, інших;

28. Засоби гасіння пожеж

Для придушення процесу горіння можна знижувати вміст пального компонента, окислювача (кисню повітря), знижувати температуру процесу або збільшувати енергію активації реакції горіння.

Вогнегасні речовини. Найбільш простим, дешевим і доступним є вода, яка подається в зону горіння у вигляді компактних суцільних струменів або в розпиленому вигляді. Вода, володіючи високою теплоємністю і теплотою випаровування, надає на осередок горіння сильне охолоджуючу дію. Крім того, в процесі випаровування води утворюється велика кількість пари, який буде надавати ізолююча дія на вогнище пожежі.

До недоліків води слід віднести погану змочуваність і проникаючу здатність по відношенню до ряду матеріалів. Для поліпшення гасійною властивостей води до неї можна додавати поверхнево активні речовини. Воду не можна застосовувати для гасіння раді металів, їх гідридів, карбідів, а також електричних установок.

Піни є широко поширеним, ефективним і зручним засобом гасіння пожеж.

Останнім часом для гасіння пожеж все більш широко застосовують вогнегасні порошки. Вони можуть застосовуватися для гасіння пожеж твердих речовин, різних горючих рідин, газів, металів, а також установок, що знаходяться під напругою. Порошок рекомендують застосовувати в початковій стадії пожежі.

Інертні розріджувачі застосовуються для об'ємного гасіння. Вони надають разбавляющей дію. До найбільш широко використовуваним інертні розріджувачі відносять азот, вуглекислий газ і різні галогеноугльоводород. Ці кошти використовуються, якщо більш доступні вогнегасні речовини, такі як вода, піна виявляються малоефективними.

Автоматичні стаціонарні установки пожежогасіння в залежності від використовуваних вогнегасних речовин поділяють на водяні, пінні, газові та порошкові. Найбільш широке поширення одержали установки водяного і пінного гасіння двох типів спринклерні і дренчерні.

Первинні засоби пожежогасіння. До них відносять вогнегасники, відра, ємності з водою, ящики з піском, ломи, сокири, лопати і т.д.

Вогнегасники є одним з найбільш ефективних первинних засобів пожежогасіння. У залежності від акумуляторної вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на п'ять видів: водні, пінні, вуглекислотні, порошкові, хладонові.