2.5. Гетьманат Павла Скоропадського

Цього ж дня на з'їзді землевласників П. Скоропадський був проголошений гетьманом України. Центральна Рада як перша форма української державності доби національно-демократичної революції, перестала існувати.

Вона функціонувала тринадцять з половиною місяців (з 4 березня 1917 до 29 квітня 1918 року). За цей період вона встигла вирішити цілий ряд важливих проблем: відновила в Україні державність, встановила дипломатичні стосунки з багатьма державами, підписала Брестський мир, почала процес українізації, проголосила демократичні права і свободи. Але не всі дії Центральної Ради були послідовними і вчасними. Усе це, а головне - небажання прискорити вирішення соціальних питань призвели до її краху.

В історії Української революції гетьманський переворот й існування Гетьманської держави (29 квітня - 14 грудня 1918 року) вважається періодом торжества контрреволюції.

І У ніч на ЗО квітня під контроль П. Скоропадського перейшли всі урядові структури. П. Скоропадський видав Маніфест - "Грамоту до всього українського народу", в якому повідомлялось про розпуск Центральної Ради і земельних комітетів, проголошувались відновлені права приватної власності на землю. Одночасно вийшли "Закони про тимчасовий державний устрій України", які віддавали гетьману всю виконавчу та законодавчу владу, оголошували його "верховним воєводою" армії та флоту. Всі закони, видані УЦР, скасовувалися, а назва держави Українська Народна Республіка замінювалась новою - Українська Держава. Гетьман фактично виконав усі вимоги німецького командування.

Почались переслідування представників українських соціалістичних партій. Було введено цензуру у видавництві, заборонено будь-які несанкціоновані збори, розігнано органи місцевого самоврядування. Партії соціалістичної орієнтації перейшли на нелегальне становище.

Соціальна програма гетьманського уряду різко відрізнялась від політики Центральної Ради. Указом гетьмана земля знову поверталася поміщикам, з покриттям їм усіх завданих збитків. У липні 1918 року був прийнятий закон "Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства", який передбачав примусове використання в поміщицьких маєтках реманенту селян] Відновились безжальні реквізиції продовольства в рахунок брестських домовленостей та практика кривавих придушень селянських виступів.

Намагаючись зупинити спад виробництва і забезпечити вивезення в Німеччину і Австро-Угорщину промислової сировини, окупаційна влада разом з гетьманською адміністрацією вживали заходів, щоб примусити робітників працювати більш інтенсивно. У зв'язку з цим були заборонені страйки, встановлювався 12-годинний робочий день, широко застосовувались локаути.

Нові порядки, каральні експедиції, що організовувались урядом за підтримки німецького командування, викликали широкий опір в Україні. По усій Україні розгортався і ширився повстанський рух.] Найбільшого розмаху війна селян як проти окупантів, так і з власним урядом досягла в Київській і Чернігівській губерніях, на Катеринославщині, особливо в районі Гуляй-поля, де повстанський рух очолив Н. І. Махно. За даними німецького генерального штабу, в Україні загинуло близько 19 тис. солдат і офіцерів німецької армії.

Розгорнули свою діяльність ліві есери, які вважали ефективним засобом боротьби індивідуальний терор. Від їх бомби в кінці липня загинув у Києві німецький фельдмаршал Ейхгорн. Самому Скоропадському пощастило уникнути смерті. Були створені і діяли антигетьманські організації російських поміщиків-дворян "Київський національний центр" та "Союз відродження Росії." Активізували свою боротьбу проти гетьмана і інші терористичні організації. З метою посилення і загострення конфлікту між гетьманом та німцями, одна з таких організацій 6 липня 1918 року підірвала порохові склади в Києві, в результаті чого близько 10 тисяч киян залишились без житла, близько тисячі загинуло, багатьох було поранено.

На хвилі зростаючого невдоволення гетьманським режимом помітно зросла чисельність партії більшовиків. У різних містах України виникло близько 200 підпільних організацій і груп. У липні 1918 року І з'їзд комуністичної партії України, який проходив у Москві, завершив роботу по об'єднанню розрізнених більшовицьких організацій у єдину партію і взяв курс на підготовку збройного повстання і захоплення влади в Україні.

Тим часом уряд Скоропадського розгорнув активну діяльність всередині і за межами України. Він досяг політичних успіхів у справі визнання України за кордоном як незалежної держави, ( Діяльність міністерства закордонних справ на чолі з М. Василенком і Д. Дорошенком сприяла обміну посольствами з 12 країнами. В травні розпочалися переговори з делегацією Російської Федерації про підписання мирного договору та урегулювання міждержавних стосунків. 12 червня в Києві було підписано попередню угоду про припинення війни між Україною та Росією, а також про відновлення залізничного та поштово-телеграфного зв'язку. Гетьман домагався від Росії визнання кордонів України в її етнічних межах. Зокрема, він намагався приєднати до України всю Холмщину, Крим і заселені українцями райони Бессарабії, Курської та Воронезької областей. В жовтні переговори було припинено, тому що радянська делегація почала втручатися у внутрішні справи України. Керівник делегації X. Раковський сам пізніше визнавав свої зв'язки з місцевими комуністами і обговорення з ними питання про державний переворот.

За досить короткий термін урядові Скоропадського вдалося досягти позитивних змін в економіці. Відновився рух на залізницях. Міністерство фінансів сформувало бюджет, створило та запровадило до обігу українську валюту (гривню).

Вражають досягнення уряду Скоропадського в сфері національно-культурного будівництва. Гетьманові вдалося українізувати державний апарат, який майже повністю складався з росіян - колишніх царських чиновників (майже уся українська інтелігенція була в опозиції до гетьманського режиму). В усіх державних установах і військових частинах були створені курси українознавства.

Уряд проводив політику щодо створення системи національних навчальних закладів. Зустрівши опір частини педагогів і батьківських комітетів, міністр народної освіти та мистецтва М. Василенко знайшов досить вдале рішення: російські гімназії не українізовувати, а засновувати українські поряд з ними. Як результат - восени 1918 року в країні існувало вже близько півтори сотні українських гімназій, у тому числі сільських. Було прийнято закон про обов'язкове вивчення української мови та літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах. Для початкової та середньої школи розпочали випускати підручники.

Рішенням уряду в жовтні 1918 року в Києві та Кам'янці-Подільському були відкриті два нові українські університети. В уже існуючих Харківському, Київському та Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права. Товариство "Просвіта" та земство заснували історико-філологічний факультет у Полтаві. У листопаді 1918 р. була створена Українська Академія наук, яка мала три відділи: історико-філософський, фізико-математичний та соціально-економічний. Першим її президентом було обрано В. І. Вернадського.

Уряд Скоропадського успішно діяв у сфері розвитку самобутньої української культури В серпні 1918 року в Україні була організована Національна бібліотека (1 млн. томів), відкрилися Національний архів України, Національна галерея мистецтв, Історичний музей, Український національний театр під керівництвом О. Саксаганського, "Молодий театр" JI. Курбаса, Державна хорова капела і Державний симфонічний оркестр.

П. Скоропадський прагнув створити дієздатну національну армію. Спочатку гетьман зустрів протидію з боку німецького командування. Окупантам було вигідно, щоб Україна не створювала власного війська, а платила за послуги німецького та австро-угорського війська. Побоюючись опору, німці спочатку роззброїли українські військові частини, що раніше перебували в розпорядженні Центральної Ради, але потім з великою неохотою дали згоду на їх переформування гетьманським урядом. Планувалося створити вісім військових корпусів і п'ять кінних дивізій. Були сформовані Окрема Запорозька дивізія, Сердюцька дивізія, полк Січових Стрільців. Створювалися спеціальні школи для підготовки військових спеціалістів. Мобілізація в армію мала розпочатися в жовтні 1918 року. Тоді ж, у жовтні, гетьман своїм Універсалом відновив козацтво як окремий стан, але створити козацькі формування не встиг. Загальна чисельність національних військових сил не перевищувала 65 тис. багнетів і шабель. Процес створення української армії свідомо гальмувався німецьким командуванням, яке переконувало гетьмана, що для захисту України достатньо німецьких та австрійських військ.

У вересні 1918 року міжнародна ситуація стала різко змінюватися. Капітулювали Болгарія і Туреччина. У жовтні розпалась Австро-Угорська імперія. Настав час демократичних змін у Німеччині. В цих умовах німецькому командуванню було не до українських проблем, і воно почало виводити свої війська з України. Це розв'язало руки Радянській Росії, військові з'єднання якої вже стояли біля кордонів України. Більшовики прагнули використати момент, коли німецькі війська підуть з України, а війська Антанти ще не встигнуть її окупувати і відновити свою владу в Україні.

У цих умовах П. Скоропадський спробував налагодити стосунки з країнами-переможницями. Антанта ж вимагала об'єднання всіх антибільшовицьких сил, крім того, вона вороже ставилась до самої ідеї «самостійності» України. На конференції в Яссах (Румунія) делегації країн Антанти відкрито заявили представникові Української держави, що Україна - це частина Росії, тому про самостійну Україну не може бути й мови. Що стосується уряду Скоропадського, то він як уряд пронімецький повинен бути ліквідований. Ворожу до України позицію зайняли і Сполучені Штати Америки. В цих умовах П. Скоропадський змушений був піти на компроміс.

Грамотою від 14 листопада гетьман оголосив про вступ України до федерації небільшовицької Росії, що фактично означало скасування незалежної української державності, а наступного дня призначив новий уряд України, повністю сформований з російських монархістів. Проголошення федерації з Росією викликало обурення в українських колах і прискорило повстання опозиційних гетьманату сил.