Етапи процедури нотифікації

Як уже відзначалося, нотифікація – це акт з метою інформування Єврокомісії та інших країн-членів про те, що орган, який виконує вимоги, було призначено для проведення оцінки відповідності згідно з директивою.

Країни-члени ЄС можуть нотифікувати орган у будь-який час після прийняття директиви. Для ефективного використання перехідного періоду, який передбачається у директивах для того, щоб сертифікати можна було видавати з дати подання першої заявки, країни-члени ЄС повинні розглянути можливість забезпечення механізму, за допомогою якого можна нотифікувати органи до офіційного транспонування. Однак у такому випадку нотифікованим органам не надається право видавати сертифікати до вступу директиви в дію.

Нотифікація вимагає, щоб Єврокомісія присвоїла органу ідентифікаційний номер. Кожний орган отримує єдиний номер незалежно від номера директив, для яких він був нотифікований. Присвоєння номера – це чисто адміністративна дія для забезпечення узгодженого керування списками нотифікованих органів, та воно жодним чином не надає прав або обов’язків з боку Єврокомісії.

Країни-члени ЄС повинні присвоїти своїм органам номери із числа виділених протягом трьох місяців. Після закінчення цього терміну Єврокомісія може забрати назад номер, виділений для органа.

Офіційна нотифікація органа відбувається, коли вислані вся необхідна інформація та ідентифікаційний номер, виділений попередньо для кожного органа — зазвичай національним керівництвом, відповідальним за реалізацію та керування директивою, що розглядається — через Постійне представництво у Єврокомісії (Генеральний секретаріат) та у інших країнах-членах ЄС (через їх Постійні представництва). Нотифікація набирає чинності після того, як її направлено до Єврокомісії та інших країн-членів.

Єврокомісія забезпечує регулярне оновлення об’єднаного списку нотифікованих органів. Єврокомісія публікує цей список для цілей інформації у Офіційному Бюлетені Європейського Співтовариства (серія C). Доповнення або скорочення обсягу, зміни у дійсності нотифікації та скорочення або скасування нотифікації будуть також опубліковані у тій же формі. Країни-члени ЄС повинні також публікувати на національному рівні інформацію, що стосується всіх нотифікованих органів (і тих, що були нотифіковані ними, і тих, кого нотифікували інші країни-члени).

Єврокомісія та країни-члени ЄС зобов’язані вжити заходів у разі виникнення сумніву щодо компетентності нотифікованого органу, як на момент нотифікації, так і після нього. Якщо Єврокомісія вважає, зі своєї власної ініціативи або після скарги, що нотифікований орган не відповідає вимогам або не виконує свої зобов’язання, вона інформує національний нотифікуючий орган та вимагає документального підтвердження підстави для нотифікації або збереження компетентності органу.

Коли нотифікований орган припиняє виконувати вимоги або свої зобов’язання, країни-члени ЄС відкликають, або, якщо це доцільно, призупиняють нотифікацію після безпосереднього спілкування з органом, про який іде мова. Країна-член ЄС повинна також опублікувати цю інформацію, та проінформувати Єврокомісію та інші країни-члени після процедури, подібної до процедури нотифікації. Орган, про який іде мова, повинен мати можливість подати апеляцію проти такого рішення, незалежно від того, чи така апеляція затримає де-нотифікацію, чи не залежить від національного законодавства.

Право відкликати нотифікацію надається національному органу, про який іде мова. Єврокомісія може виключити нотифікований орган з об’єднаного списку тільки тоді, коли нотифікований орган країни-члена ЄС сам відкличе свою нотифікацію, або коли, наприкінці процедури стосовно порушення згідно із статтею 226 або 227 Договору про заснування ЄС, суд оголошує порушення країною-членом даної директиви, та, отже, оголошує, що нотифікаціє є недійсною.

Відкликання нотифікації не впливає на сертифікати, видані нотифікованим органом, до тих пір, поки не буде продемонстровано, що сертифікати мають бути відкликані. Коли країна-член ЄС відкликає свою нотифікацію, вона повинна вжити відповідних заходів для того, щоб інший нотифікований орган займався справами органу, що розглядається, для забезпечення безперервності.