Основні етапи розвитку нумізматики
Донауковий (ілюстративний) етап — від початку зародження XII ст. до н.е та до кінця XVII столітя н.е;
Класифікаційно-описовий етап — кінець XVII до XIX століття. У цей період головними завданнями для себе дослідники вважали визначення, атрибуцію і опис монет;
Етап системного вивчення нумізматичного матеріалу — період на межі XIX–XX століть і до сьогодні.
Перед дослідниками виникають завдання комплексного дослідження певних груп монет і скарбів, монетних знахідок однієї археологічної пам'ятки, однієї території чи одного періоду.
Основні завдання
Основними завданнями нумізматики виступають:
всебічне джерелознавче дослідження монети і пов'язаних з нею відомостей інших джерел;
реєстрація монет і монетних знахідок;
комплексне дослідження сукупностей монет та монетних знахідок;
розробка методів дослідження монет та монетних знахідок;
дослідження грошового обігу на основі нумізматичних та писемних джерел, конкретного прояву товарно-грошових відносин;
вивчення техніки та умов виготовлення монет та монетних знаків.
Предмет науки
Нумізматика вивчає історію монетного карбування та грошового обігу за: монетами, грошовими злитками та іншими пам'ятками (монетними штемпелями, документацією). Вивчення монети як засобу грошового обігу, державного документа, виробу ремесла та мистецтва епіграфічного джерела, відбувається у тісному зв'язку з використанням інших історичних джерел — писемних та археологічних.
Нумізматичні джерела
У розв'язанні своїх сучасних завдань нумізматика спирається на два типи нумізматичних джерел: основні та допоміжні.
Основні джерела
До основних нумізматичних джерел зараховують: окремі монети (злитки, монетні знаки; монетні знахідки; матеріали та інструменти монетного виробництва; вагові гирі (для зважування окремих груп монет). До цієї групи джерел належать також і монетні штемпелі, котрі зберігаються в музейних збірках Відня, Берліна, Дрездена, Санкт-Петербурга.
Допоміжні джерела
До допоміжних нумізматичних джерел зараховують: примітивні (шкіра, слонова кістка, риба і т.д.) гроші, товаро-гроші; медалі, жетони, знаки; печатки; писемні джерела; паперові грошові знаки.
Дослідження техніки виготовлення монет також суттєво допомагає у їх визначенні та є одним із завдань сучасної нумізматики. Монетне виробництво в свою чергу поділяється на два основні етапи: ручне (у добу античності та Середньовіччя) та машинне (з XVI століття). Існували дві відмінні техніки виготовлення монет: лиття та карбування. Більшість монет виготовлено у техніці карбування; лиття використовувалося у Давній Греції та Римі.
Основні поняття і категорії нумізматики
Нумізматика має досить великий понятійний апарат.
Її основними поняттями є:
Монетний тип — сукупність елементів зображень, легенд (написах на монетах) на лицевих і зворотніх сторонах монети;
Легенда — напис на монеті. Іноді легенда вписана у зображення. Оскільки, середньовічна монетна справа починалася в Європі, як продовження римської, такі написи традиційно виконувалися латинською мовою. На межі Пізнього Середньовіччя і Нового часу на монетах, стали все частіше з’являтися легенди національними мовами. Дата випуску монет також входить до складу легенд. Для прикладу, в епоху Середньовіччя монети чеканилися без дат;
Номінал — означає вартість монети. Наприклад, монета номіналом у 50 копійок.
Аверс — лицева сторона монети. Обличчя монети оприділяє зображення (портрети правителя, наприклад, кін. XIII –поч. XIV ст. – герби, позначено номінал монети і легенда – 50 коп.);
Реверс — зворотня сторона монети; намальовано герб, вказано рік карбування монети.
Гурт — оброблений край;
Проба — вміст чистого дорогоцінного металу в монеті;
Лігатура — домішки недорогоцінних металів у монеті.