2. Юридичні особи

Легального визначення юридичної особи цивільне законодавство Франції не містить. Французька доктрина цивільного права виробила теорію колективної власності, автором якої був Планіоль. Відповідно до даної теорії юридична особа – це особливе втілення власності, суб’єктом якого є колектив. Розвитком теорії юридичної особи займалися французькі цивілісти Мішу й Салейль. Вони обґрунтовували уявлення про юридичну особу, як про реальне суспільне утворення (колектив людей), що володіє своєю волею й власними інтересами, на формування яких впливає його внутрішня структура.

Основними ознаками юридичної особи є її найменування, організаційна структура й відокремленість її майна, наявність якого визначає його самостійну майнову відповідальність. Юридичні особи у французькому праві поділяються на приватні й публічні.

Приватними юридичними особами є різні види союзів. До їхнього числа належать асоціації, товариства й об’єднання за економічними інтересами. Поняття приватної установи французькому законодавству невідомо.

Асоціацією називається юридична особа, що переслідує культурні, просвітницькі, наукові, благодійні й інші подібні цілі. Серед асоціацій розрізняють визнані суспільно-корисними (наприклад, «Анонімне товариство курців») і не визнані такими (наприклад, «Клуб володільців довгих носів»). Визнані суспільно-корисними асоціації мають дещо більший обсяг прав.

Товариствами відповідно до французького законодавства називаються юридичні особи, створені заради отримання прибутки (повне, командитне й акціонерне командитне товариства, а також товариство з обмеженою відповідальністю й акціонерні товариства відкритого й закритого типів). Вони відрізняються залежно від джерела правового регулювання. Цивільні товариства керуються у своїй діяльності цивільним законодавством: ЦКФ й іншими актами, що містять цивільно-правові норми. Торговельні товариства керуються у своїй діяльності законодавством торговельним: ФТК, а також спеціальними законами, серед яких головним є – Закон про торговельні товариства 1966 р.

До числа союзів належать також і так звані об’єднання за економічними інтересами, які не мають своєю основною метою отримання прибутку. Вони створюються щоб забезпечити проведення єдиної економічної політики своїх учасників.

Публічна юридична особа створюється безпосередньо державою або її органами з метою виконання владних або суспільно-корисних функцій, у тому числі господарських функцій, які виконують відповідні державні підприємства. До числа юридичних осіб, визнаних у французькому праві публічними, належать: державні департаменти, державні установи, державні навчальні заклади, торговельні палати, благодійні організації, державні господарські підприємства. Відповідно до французького законодавства публічною юридичною особою зізнається й сама держава в цілому. Така юридична конструкція дозволяє державі брати участь у цивільному й торговельному обороті поряд з іншими його учасниками.

Порядок утворення юридичних осіб. Юридичні особи публічного права створяться на підставі публічно-правового акту, тобто в розпорядчому порядку. Юридичні особи приватного права, створені на підставі угоди (рішення) приватних осіб, можуть виникати в дозвільному або явочному (заявочному) порядку.

Дозвільний порядок, крім рішення засновника, передбачає й спеціальний дозвіл компетентного державного органу, яке приймається залежно від доцільності створення такої юридичної особи. Наприклад, у дозвільному порядку створюються у Франції торговельні товариства, засновниками яких є іноземці.

У явочному порядку у Франції виникають асоціації. У відповідну префектуру подається заява від союзу осіб із вказівкою найменування такого союзу, предмета діяльності, даних про осіб, на яких буде покладено керування справами союзу.

Юридична особа має бути внесена до відповідного реєстру (тобто зареєстрована), після чого вона визнається державою існуючою.

З моменту свого створення юридична особа вправі набувати цивільні права й нести цивільні обов’язки відповідно до предмета діяльності, визначеного своїм статутом (так звана спеціальна правоздатність). Спеціальною правоздатністю у Франції володіють асоціації й інші юридичні особи, що не переслідують у своїй діяльності мети отримання прибутку. Наприклад, асоціації не мають права набувати майно на підставі акту дарування й заповіту й можуть володіти лише необхідним їм у статутних цілях нерухомим майном.

Розвиток економіки й потреба уніфікації цивільного обороту (у тому числі й з урахуванням прийнятих ЄС директив) сприяють легалізації загальної правоздатності (тобто можливості набувати будь-які цивільні права й нести будь-які обов’язки) для більшості юридичних осіб, діяльність яких спрямована на отримання прибутку.

Здійснення прав і виконання обов’язків здійснюється через органи юридичної особи, уповноважені на це законом або статутом.

Припинення діяльності юридичних осіб може відбуватися добровільно (за рішенням його органів управління або засновника, по досягненню мети її створення або закінченні строку, на який її було створено) або в примусовому порядку за рішенням суду (ст. 1844-7 ЦКФ).