9. Сімейне право

Джерелом правового регулювання сімейного права в США є закони штатів, які встановлюють досить різноманітні правила. У 1970 р. Національною конференцією уповноважених був розроблений Єдиний закон про шлюб і розлучення, однак він одержав схвалення лише в 11 штатах.

Поняття шлюбу в законах штатів не дається, у літературі, присвяченій дослідженню сімейного права, виходять із уявлення про шлюб – цивільному договорі, що поєднує чоловіка й жінку для спільного життя й взаємного надання підтримки й допомоги.

Укладення шлюбу може відбуватися в одних штатах у цивільній або в релігійній (церковної) формі, в інші – тільки в релігійній формі. Визнання юридичної сили за церковним шлюбом відбувається за умови попереднього одержання ліцензії від муніципальних служб. В окремих штатах визнаються фактичні шлюби.

Укладенню шлюбу повинно передувати публічне оголошення або одержання дозволу від церкви або від органів, що здійснюють реєстрацію шлюбу. Щоб одержати такий документ особи, які вступають у шлюб, дають клятву в церкві або присягу в органах, що здійснюють реєстрацію шлюбу про те, що немає перешкод до шлюбу. Публікація й дозволи дійсні протягом певного строку (від місяця до року).

Умовами укладення шлюбу є: належність осіб, які укладають шлюб, до різних статей; досягнення сторонами шлюбного віку; наявність добровільної згоди на вступ у шлюб і згоди батьків кожного з неповнолітніх; відсутність між особами, які вступають у шлюб, споріднення або свояцтва (кровозмішення), а також нерозірваного шлюбу, укладеного раніше (двошлюбності). Особи, які вступають в шлюб, не повинні страждати венеричними й серйозними моральними захворюваннями. При порушенні умов укладення шлюбу він може бути визнаний недійсним (нікчемним або заперечним залежно від виду порушення). Визнання шлюбу недійсним також може бути здійснено в ряді штатів через неналежне оголошення імен вступаючих у шлюб осіб або закінчення терміну дії ліцензії.

Правовідносини між подружжям, пов’язані з реалізацією ними прав й обов’язків майнового й особистого характеру.

Режим майна чоловіка й жінки може бути договірним, тобто заснованим на укладеному ними шлюбному договорі й законним, тобто встановленим безпосередньо в законі (легальний режим). У більшості штатів в якості легального встановлено режим роздільності майна чоловіка й жінки, у декількох штатах (Техас, Луїзіана, Айдахо) – режим спільності майна чоловіка й жінки. Майно, набуте чоловіком до вступу в шлюб, отримане ним під час шлюбу в дарунок, у спадщину або придбане за свої кошти, визнається його роздільною власністю. Судом може бути визнано за чоловіком право на частку майна, йому неналежного; житлові будинки перебувають у загальній власності чоловіка й жінки. Режим спільності поширюється на майно чоловіка й жінки, нажите під час шлюбу, в тому числі за рахунок доходів від їхнього заробітку, і від їхнього роздільного майна. У законах окремих штатів встановлена обов’язковість одержання згоди подружжя на вчинення іншим подружжя угод з нерухомістю або угод з будь-яким спільним майном. Чоловік зобов’язаний утримувати дружину, надаючи їй їду, одяг, житло й ін. Дружина зобов’язана матеріально допомагати непрацездатному чоловіку, якщо має достатні для цього кошти.

Особисті немайнові відносини чоловіка й жінки повинні будуватися на засадах взаємної згоди, зі спільним вирішенням проблем. Вибір подружжями прізвища здійснюється кожним з них самостійно, а вибір місця проживання, хоча й заснований на формальній рівності чоловіка й жінки, але юридично визначається місцем проживання (доміцилієм) чоловіка. Своєрідність устрою особистих відносин між подружжями в окремих штатах США полягає в необхідності створення ними так званого консорціуму (подружньої спільності життя). Його найважливішим елементом є обов’язок чоловіка й жінки жити разом і вести спільне життя. Порушення подружньої спільності життя дозволяє чоловіку пред’являти деліктний позов про втрату консорціуму.

Правовідносини між батьками й дітьми можуть носити майновий (взаємне утримання й ін.) і особистий (обов’язок по вихованню дітей, здійснення т.зв. охорони дитини й ін.) характер.

Походження дитини від чоловіка й жінки передбачається. Дитина визнається закононародженою у випадку вступу батьків у шлюб після її народження. Можливість добровільного встановлення батьківства дитини на підставі заяви батька законом установлена тільки в окремих штатах. Узаконити батьківство можливо шляхом подачі позову до суду. Можливо судове встановлення батьківства шляхом пред’явлення відповідного позову.

Усиновителем може бути дієздатна особа, різниця у віці між ним й усиновленим законом не визначена.

Припинення шлюбу відбувається у випадку смерті одного із подружжя або в результаті розлучення, здійсненого в законному порядку.

Підставою для розлучення є: в одних штатах непоправний розпад шлюбу, в інші - роздільне проживання чоловіка й жінки протягом півроку й більше, в окремих штатах - судове встановлення вини одного із подружжя в грубому поводженні, невірності й т.д. У деяких штатах умовою для звернення із заявою про розірвання шлюбу є певний тривалий строк (до декількох років) проживання на території штату (ценз осідлості). Самими ліберальними є правила про розлучення штату Невада: проживання на території штату шість тижнів до судового розгляду; можливість заочного розгляду справи про розлучення в суді. Шлюб розривається в судовому порядку.

Наслідком розірвання шлюбу є припинення особистих і майнових правовідносин між подружжями на майбутнє, припинення обов’язку утримання, за винятком установлених законом випадків.

83