10. Зобов’язання із заподіяння шкоди

Зобов’язання із заподіяння шкоди (делікти) спрямовані на вирішення проблеми відшкодування збитків, заподіяних потерпілому неправомірними діями заподіювача шкоди. Це відшкодування відбувається за рахунок останнього.

Джерела правового регулювання: глава 25 ЦКН «Неправомірні дії» (§ 823-853 ЦКН). Окремі норми містяться в спеціальних законах (наприклад, про відповідальність на залізниці, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки). Сам термін «делікт» не зустрічається в ЦКН і в спеціальних законах, що оперують поняттям «неправомірна дія». Однак, у доктрині поняття «делікт» визнається більш підходящим для узагальнення суті зобов’язань із заподіяння шкоди.

Однією з підстав (умов) деліктної відповідальності є вина заподіювача шкоди, що обумовлена протиправністю його дій. Однак головною умовою є порушення заподіювачем шкоди норм закону (склад правопорушення). Обов’язок доведення вини заподіювача шкоди й причинного зв’язку, що встановлює відповідальність, несе потерпілий.

Настання відповідальності пов’язане з досягненням заподіювачем віку деліктоздатності. Звільненими від відповідальності вважаються особи, які не досягли семирічного віку або особи, старше семи років, але які не усвідомлюють своєї відповідальності; а також глухонімі (§ 828 ЦКН). Особа може бути звільнена від компенсації заподіяної нею шкоди з урахуванням її майнового стану (§ 829 ЦКН).

ЦКН не дає загального поняття цивільного правопорушення, але містить опис складів окремих деліктів. Відповідальність настає й за заподіяння шкоди іншими неправомірними діями (абз. 1 § 823 ЦКН). Такими визнаються порушення права на життя, особисту (тілесну) недоторканність, здоров’я, свободу, право власності й інше право. Іншим типом недозволених дій визнані дії, що порушують загальні правила (абз. 2 § 823 ЦКН). Наприклад, навмисне заподіяння шкоди, що суперечить добрим нравам (§ 826 ЦКН) або заподіяння шкоди внаслідок порушення службових обов’язків (§ 839 ЦКН).

Компенсації підлягає майнова і моральна (нематеріальна) шкода.

Майновою шкодою є позитивна шкода й упущена вигода (§ 249, 252, 842 ЦКН). Закон не встановлює межі сум компенсації заподіяної шкоди (§ 249 ЦКН). Зменшення цих сум можливе у випадку, якщо заподіянню шкоди сприяла винна поведінка потерпілого (§ 254 ЦКН).

Компенсація моральної шкоди (фізичних й (або) моральних страждань) розуміється як «справедливе відшкодування в грошовій формі» і провадиться у виняткових, встановлених законом випадках. Наприклад, у випадку заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення шкоди здоров’ю, посягання на свободу (§ 847 ЦКН).

В окремих випадках підлягає компенсації шкода, заподіяна діями третіх осіб: неповнолітніх (§ 832 ЦКН), осіб, на яких покладено виконання певної справи (§ 831 ЦКН). Відповідно до законодавства Німеччини відповідальність може наступити й за шкоду, заподіяну речами. Наприклад, домашніми тваринами або в результаті руйнування будівлі через конструктивні дефекти або неналежне утримання (§ 833-838 ЦКН).

Заподіювач шкоди в процесі реалізації необхідної оборони, яка допускається законом, для захисту свого права або інших осіб звільняється від відповідальності (§ 227 ЦКН). Згідно § 228 ЦКН дії при пошкодженні або знищенні чужої речі для запобігання загрозливої небезпеки визнаються правомірними за умови, що вони були необхідні й заподіяна шкода є менш значною, ніж загрозлива небезпека.