2. Юридичні особи

Інститут юридичної особи належить до центральних інститутів цивільного права Німеччини. Саме німецька доктрина цивільного права виробила основні теорії юридичної особи, що обґрунтовують її правосуб’єктність (теорію фікції й органічну теорію). Легального визначення юридичної особи цивільне законодавство ФРН не містить. Основними ознаками юридичної особи є її найменування, організаційна структура й відокремленість її майна, наявність якого визначає самостійну майнову відповідальність юридичної особи. Розподіл майна засновників і членів юридичної особи від майна самої юридичної особи є принциповим положенням цивільного права Німеччини, що дозволяє використати інститут юридичної особи як діючий інструмент концентрації капіталу.

Види юридичних осіб. Залежно від того, який акт покладено в основу виникнення юридичної особи законодавство й доктрина Німеччини розрізняють юридичні особи публічного права й юридичні особи приватного права. Підставою виникнення юридичних осіб публічного права (державних установ, навчальних закладів, державних господарських підприємств й ін.) є публічно-правовий акт, тобто закон або інший адміністративно-розпорядчий акт. Юридичні особи приватного права розділяються на товариства (союзи осіб) і установи (§ 21-88 ЦКН) і виникають за розсудом й на підставі угоди (рішення) приватних осіб. При виступі як суб’єкти цивільно-правового обороту юридичні особи публічного права і юридичні особи приватного права мають рівний правовий режим.

Союз (об’єднання осіб) має свою структуру й переслідує загальну мету, обумовлену його членами. Зміна осіб, що входять у союз, не впливає на його існування. Союзи можуть бути господарські (§ 22 ЦКН), які переслідують мету отримання прибутку в результаті ведення підприємницької діяльності, і негосподарські (§ 21 ЦКН), які переслідують політичні, наукові, соціальні, благодійні й інші цілі.

Установою є така юридична особа, що створюється на підставі одностороннього правочину (установчого акту) приватної особи. Засновник визначає мету створення такої юридичної особи, виділяє необхідне для цього майно, визначає її структуру й органи управління. Цілі створення установ можуть бути як загальнокорисними (благодійними), так і приватними. У першому випадку установа вправі претендувати на певні податкові пільги. Існують також установи публічного права, до яких належать державні фінансові й кредитні установи, транспортні організації, організації зв’язку, лікарні, в’язниці й ін.

Порядок утворення юридичних осіб. Юридичні особи публічного права створюються на підставі публічно-правового акту, тобто в розпорядницькому порядку. Юридичні особи приватного права, утворені на підставі угоди (рішення) приватних осіб, можуть виникати в дозвільному, явочно-нормативному або явочному порядку. Дозвільний порядок, крім рішення засновника, передбачає й спеціальний дозвіл компетентного державного органа, що приймається залежно від доцільності створення такої юридичної особи. Наприклад, у дозвільному порядку створюються у ФРН господарські союзи (§ 22 ЦКН), установи (§ 80 ЦКН). При явочно-нормативному порядку процес створення нової юридичної особи певного виду встановлений у нормативному акті. Наприклад, створення союзу регламентується правилами § 21-40 ЦКН. Створена в кожному з названих порядків юридична особа повинна бути зареєстрована з дотриманням необхідних формальностей, після чого вона буде вважатися державою офіційно створеною.

З моменту свого створення юридична особа вправі набувати будь-які цивільні права й нести будь-які цивільні обов’язки (так звана загальна правоздатність). Можливості юридичної особи в участі в цивільному обороті можуть бути обмежені необхідністю дотримання певної мети, зазначеної в законі або статуті юридичної особи (так звана спеціальна правоздатність). Наприклад, переслідування союзом мети, не передбаченої в його статуті, може стати підставою для позбавлення його правоздатності (абз. 4 § 43 ЦКН). Однак судова практика й доктрина цивільного права ФРН усе більше схиляється на користь допущення загальної правоздатності для більшості юридичних осіб, діяльність яких спрямована на отримання прибутку.

Органи юридичної особи реалізують його правоздатність, оскільки сама юридична особа не визнається ЦКН дієздатною. Органи юридичної особи виступають як її представники, що мають відповідні повноваження (наприклад, повноваження правління союзу, згідно § 26 ЦКН відповідають повноваженням його законного представника). Як спеціальні представники юридичної особи можуть діяти керівники її філій. Юридична особа відповідає за дії членів своїх органів управління, якщо такими діями заподіяні збитки третім особам (§ 31 ЦКН).

Припинення діяльності юридичних осіб може відбуватися добровільно (за рішенням його органів управління або засновника, по досягненні мети або закінченні строку) або в примусовому порядку (за рішенням суду).