10. Спадкове право

Спадкове право врегульоване у ЦКФ досить докладно, виходить із принципів свободи заповіту й охорони інтересів сім’ї й тісно пов’язане із правом власності. Йому присвячена книга 5 ЦКФ, що містить більше 300 статей.

Спадкуванням є перехід майна, прав і позовів померлої особи (спадкодавця) до одного або декількох осіб (спадкоємцям) з покладанням на них всіх зобов’язань, що обтяжують спадщину (ст. 723 ЦКФ). Спадкування можливе за одностороннім розпорядженням спадкодавця на випадок смерті (тобто за заповітом) і в порядку, встановленому законом. Ці правові інститути розглядаються у ЦКФ роздільно, оскільки заповіт регламентується у зв’язку із прижиттєвими даруваннями, як одне з підстав безоплатного придбання майна.

Спадкування за заповітом – це односторонній правочин (дія) заповідача, вчинений у встановленій законом формі, що виражає його волевиявлення щодо юридичної долі його майна після його смерті і яке він може скасувати (ст. 895 ЦКФ). Спільні й взаємні заповіти заборонені (ст. 968 ЦКФ). Заповіт може бути складений власноручно, вчинений шляхом публічного акту або в таємній формі (ст. 969 ЦКФ). Власноручний заповіт повинен бути написаний в цілому від руки самим спадкодавцем, мати проставлені ним дату й підпис. Заповіт у формі публічного акту повинен бути вчинений при участі двох нотаріусів або одного нотаріуса й двох свідків. Заповіт, складений спадкодавцем і переданий в запечатаному вигляді на зберігання нотаріусу в присутності двох свідків, називається таємним. Спадкодавцем може бути дієздатна особа, що перебуває в здоровому розумі (ст. 901 ЦКФ). Неповнолітній, що досяг 16 років і перебуває під батьківською владою вправі заповісти лише 1/2 того майна, яким за законом вправі розпоряджатися повнолітній (ст. 904 ЦКФ). Спадкоємцем може бути будь-яка обрана спадкодавцем особа, за винятком осіб, оголошених за законом нездатними до цього (ст. 902 ЦКФ). При порушенні інтересів низхідних і висхідних прямих родичів у заповіті, вони вправі претендувати по суду на обов’язкову частку. При наявності у спадкодавця на момент відкриття спадщини однієї дитини, вона вправі претендувати на 1/2 частину від усього майна спадкодавця, дві дитини повинні одержати 2/3, а три й більше дітей – 3/4 від майна спадкодавця (ст. 913 ЦКФ). Успадковувати вправі як законні, так і позашлюбні діти. При відсутності у спадкодавця на момент відкриття спадщини дітей, правом на 1/4 частини спадщини кожному можуть скористатися його батько й мати (ст. 914 ЦКФ). Заповіт може мати своїм предметом все майно, його певну частку або окремі речі (ст. 1002 ЦКФ). Заповідач може призначити одного або декількох виконавців заповіту (ст. 1025 ЦКФ).

Заповіт у цілому й в частині може бути скасовано або змінено спадкодавцем шляхом складання нового заповіту або вираженням відповідного волевиявлення, шляхом вчиненого перед нотаріусом акту (ст. 1035 ЦКФ). Заповіт може бути визнаний недійсним при недотриманні встановленої форми, невизначеності його змісту, пороків волі заповідача (помилки, погрози, інших протиправних дій), при відсутності у спадкодавця здатності до складання заповіту.

Договори про спадкування допускаються у виняткових випадках, у тому числі між подружжям. На відміну від заповіту, договір про спадкування набуває чинності з моменту його укладення й не може бути розірваний в односторонньому порядку.

Спадкування за законом відбувається за відсутності заповіту. Для того, щоб успадковувати, потрібно існувати (бути живим) в момент відкриття спадщини (тобто в момент смерті спадкодавця), тому не здатен успадковувати той, хто ще не зачатий та мертвонароджена дитина (ст. 725 ЦКФ). Законом визначено коло осіб, які вправі одержати майно померлого (ст. 724, 733‑ 767 ЦКФ). Вони успадковують в певній черговості, причому наявність попередньої черги виключає закликання до спадкування всі наступні (так звана система розрядів). Спадкоємцями першого розряду є родичі низхідної лінії спадкодавця (його діти, онуки й т.і.), що успадковують в рівних частках. Спадкоємцями другого розряду є батьки спадкодавця, його брати й сестри, а також їхні родичі низхідної лінії. До спадкоємців третього розряду належать інші крім батьків спадкодавця родичі висхідної лінії (дід, бабка, прадід, прабаба й т.і.). Спадкоємцями четвертого розряду є всі інші, крім братів і сестер, бокові родичі до 6-й ступеня споріднення (двоюрідні брати й сестри, дядьки, тітки й ін.). Той з подружжя, який пережив іншого подружжя (спадкодавця) успадковує як законний спадкоємець перед спадкоємцями четвертого розряду 1/2 або 1/4 частини власності на спадщину залежно від наявності спадкоємців більш високих розрядів.

Перехід спадкового майна відбувається з моменту смерті спадкодавця й не передбачає процедури спеціального прийняття спадщини спадкоємцем або рішень судових органів (так звана сезіна - ст. 784 ЦКФ).

Відповідальність по боргах спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна (ст. 802 ЦКФ).

Спадкоємець вправі подати заяву про відмову від спадщини в письмовій формі в канцелярію суду, де вона повинна бути внесена до окремого реєстру.