1.Предмет і завдання дисципліни «Методика викладання економіки».

«Методика викладання економіки» покликана сформувати у майбутнього викладача економіки готовність до викладання економіки на всіх освітніх рівнях. «Методика викладання економіки» базується на дидактиці, як окремому розділі педагогіки, основним завданням якого є проблема організації навчально-виховного процесу. Методика, взагалі, - це система засобів, своєрідне «ноу-хау», практика викладання. Викладання – це процес передачі знань від однієї особи (яка бажає вчитися) до інших. Методика викладання — це оптимальне поєднання загальнодидактичних методів, прийомів і засобів навчання. Економіка – це наука, що вивчає об’єктивні закони і категорії суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання; методи і форми організації та управління виробництвом. Методика викладання економіки має об’єднувати знання психолого-педагогічних наук, розкриває зміст та особливості навчальної та інших видів діяльності, забезпечує оволодіння змістом економічної освіти на підставах інтеріоризації та екстеріоризації, урахування особливостей пізнавальних та інших психічних процесів, регулювання емоційно-психічних станів діяльності тощо із системою знань в галузі економічної теорії відповідно до психолого-педагогічних умов системи економічної освіти.

2.Економічна культура та чинники її формування.

Економічна культура – це комплекс уявлень, переконань, звичок, стереотипів поведінки, які реалізовуються в економічній сфері суспільства й пов’язані з економічною діяльністю.

Відповідно до поділу виробництва наматеріальне і духовне, розрізняють такі ж типи економічної культури. Матеріальний тип економічної культури охоплює сукупність речей, виробничих процесів, відносин людини і природи, різноманітні об'єкти власності, різні види економічних відносин між людьми в усіх сферах суспільного відтворення. Духовний тип економічної культури – сукупність економічних знань, виробничого досвіду і навичок, економічне мислення.

Складовими економічної культури є культура в межах окремих економічних підсистем – продуктивних сил, організаційно-економічних та техніко-економічних відносин, економічної власності та господарського механізму.

Економічна культура охоплює соціальні цінності й норми, що функціонують в економіці, але властиві соціальним інститутам політиці, праву, ідеологи, науці, сім'ї, моралі, релігії. Взаємозв'язок інституційного та особистісного аспектів надає економічній культурі відповідної цілісності.

3.Місце економічної освіти в системі економічної культури суспільства.

Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання. Чинником економічної свідомості є економічне мислення: здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Економічна культура передбачає формування у школярів-студентів моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості,ініціативності, господарського ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, оновлення технологічних процесів, підвищення продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Економічна освіта (особливо для школярів) — це досить нова галузь освіти, тому в процесі її формування і розвитку важливо не наробити помилок. Економічна освіта – це підготовка спеціалістів з планування,. (як і культура).

Економіка — це особливий простір, у якому постійно перебуває людина як соціальна істота.