36. Зміст договору зберігання

Зміст договору зберігання складають його умови.

Істотними умовами договору зберігання є:

1)предмет, що передається на зберігання;

2)розмір плати за договором, а також витрати на зберігання;

3)строки зберігання.

Предмет, що передається на зберігання.

Предметами, що передаються на зберігання можуть бути речі як визначені індивідуальними, так і родовими ознаками.

Зберігання індивідуально визначених речей в науковій літературі прийнято називати "регулярним" зберіганням, а речей родових - "іррегулярним".

Очевидно, одним з не багатьох випадків правомірного відступу від положень статті 941 є змішування зберігачем речей, визначених родовими ознаками, без згоди поклажодавця у разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження таких речей. В інших випадках, за загальним правилом, зберігач змішувати вказаних речей на власний розсуд не може.

У зв'язку з вищезазначеним в договорах зберігання речей, визначених родовими ознаками, доцільним вдається прямо вказувати, що до зберігача право власності на вказані речі не переходить.

Вичерпного переліку цінностей, що можуть прийматись на зберігання банками, чинне в Україні законодавство не містить, проте він може бути конкретизований у локальних актах банку.

Надання послуг з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III віднесено до категорії банківських операцій, які банки мають право здійснювати за наявності відповідної ліцензії.

На даний час відносини з надання вказаних послуг банками недостатньо конкретизовані у підзаконних актах і зазвичай визначаються внутрішніми, локальними актами банків. На положення таких актів у примірних банківських договорах часто здійснюється посилання, як на обов'язкові до виконання сторонами, проте не всі потенційні клієнти банків при укладенні вказаних та інших банківських договорів приділяють достатньо уваги подібним посиланням та змісту документів, на які вони здійснюються.

Варто зазначити, що у разі, якщо стороною договору, за яким банк приймає на зберігання вказані у частині 1 статті 969 цінності, є особа, яка законодавством про захист прав споживачів визнається споживачем, то на такі відносин поширюються положення вказаного законодавства.

У зв'язку з цим банк зобов'язаний надати такій особі необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги зі зберігання до їх надання, згідно Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII, і споживач має право вимагати надання такої інформації.

За договором охорони охоронець зобов’язується забезпечити недоторканність особи чи майна.

Розмір плати за договором, а також витрати на зберігання.

Договір зберігання за загальним правилом є оплатним договором, якщо в ньому не передбачено інше. Такий висновок можна зробити з огляду на презумпцію оплатності всіх цивільно-правових договорів (стаття 626 ЦК України), а також на вказівку законодавця про оплатність договорів про надання послуг (стаття 901 ЦК України), якщо в них не передбачено інше. У зв'язку з тим, що ЦК України не містить норми щодо обов'язкової оплатності договору зберігання або норми, де прямо вказане протилежне, вищенаведений висновок щодо оплатності договору зберігання вдається вірним.

В контексті статті 946 варто зазначити, що Господарський кодекс України відносить ціну договору до істотних умов кожного господарського договору (статті 180, 189 ГК України), у зв'язку з чим господарські договори зберігання обов'язково повинні містити умову про ціну послуги по зберіганню, незалежно від того, чи є договір зберігання оплатним.

Безоплатні договори зберігання викликають несприятливі податкові наслідки для сторін договору. Так, відповідно до пункту 1.23 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", послуги за безоплатним договором зберігання вважатимуться безоплатно наданими, і вартість таких послуг включатиметься до валового доходу поклажодавця. Зберігач не матиме змоги віднести до валових витрат власні витрати за зберігання речі. Безоплатне надання послуг по зберіганню в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" вважатиметься поставкою і потягне виникнення зобов'язань у зберігача зі сплати ПДВ до бюджету.

Строки зберігання.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.