49.Сторони договору складського зберігання.

Сторонами товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Виходячи з цього визначення, товарний склад слід розглядати як юридичну особу, яка здійснює підприємницьку діяльність у формі зберігання (наприклад, елеватори, продуктові склади, склади готової продукції, будівельні склади тощо), тобто він є так званим професійним зберігачем.

Не слід ототожнювати поняття "товарний склад" із складським приміщенням чи територією, призначеною для зберігання товару, оскільки з юридичної точки зору - це абсолютно різні поняття.

Поклажодавцем може бути будь-яка юридична особа, а також фізична особа-підприємець.

Умови договору складського зберігання визначаються за домовленістю сторін, однак основні умови зберігання товару на сертифікованому складі загального користування передбачаються у регламенті такого складу.

50.Характеристика складських документів.

51.Правова природа складського свідоцтва і подвійного складського свідоцтва.

Договір складського зберігання укладається в письмовій формі. При цьому вона вважається дотриманою, якщо прийняття товару посвідчене видачею складського документа, якими відповідно до ч. 1ст. 961 ЦК України є:

1) складська квитанція; - - - видається товарним складом на підставі укладеного договору зберігання між складом і поклажодавцем. Вона виписується складом одночасно з прийняттям товару на зберігання.

2) просте складське свідоцтво;

3) подвійне складське свідоцтво.

Складські свідоцтва - товаророзпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі (ст. 1 Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва"). Природа складських свідоцтв дозволяє за їх допомогою здійснювати розпорядження товаром — так, на підставі ч. 2 ст. 961 ЦК товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва. Складські свідоцтва видаються лише сертифікованими складами, які отримали сертифікат про відповідність надання послуг із зберігання.

Несертифіковані товарні склади можуть видавати лише складські квитанції, що не є товаророзпорядчими документами. Порядок їх видачі регулюється підзаконними актами або внутрішніми актами товарного складу1.

Складські свідоцтва бувають двох видів

Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.

Якщо на зберігання приймається товар, який визначений родовими ознаками, то у простому складському свідоцтві робиться відповідний запис.

Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва, які можуть бути відокремлені одне від одного. є іменним.

Обидві частини подвійного складського свідоцтва повинні містити всі реквізити, передбачені його формою.

Якщо на зберігання приймається товар, який визначений родовими ознаками, то в обох частинах подвійного складського свідоцтва робиться відповідний запис. Складське свідоцтво засвідчує належність товару конкретній особі (поклажодавцю), заставне ж свідоцтво слугує для передачі товару, який зберігається на товарному складі, у заставу.

Просте або подвійне складське свідоцтво видається власнику товару чи уповноваженій ним особі сертифікованим складом після прийняття товару на зберігання.

Складське свідоцтво видається окремо на кожний вид товару, визначений родовими або індивідуальними ознаками.

Складське свідоцтво може бути видано на кожну погоджену між власником товару та сертифікованим складом кількість товару.

Після видачі товару володільцям складських свідоцтв сертифіковані склади повинні погасити повернуті свідоцтва на товар шляхом відмітки на них "Погашено".Погашені складські свідоцтва до повторного обігу не допускаються і виключаються з реєстру складських свідоцтв, про що робиться відповідний запис у реєстрі.

52.Права та обов’язки товарного складу за договором складського зберігання. (див попередні пит.)

53.Права та обов’язки поклажодавця за договором складського зберігання.

54.Відповідальність товарного складу за договором складського зберігання.

55.Відповідальність поклажодавцяза договором складського зберігання.

56.Зберігання майна у ломбарді.

Зберігання речей у ломбарді пов'язано із здійсненням так званої ломбардної операції, що є різновидом кредиту під заставу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ломбард є фінансовою установою, основним видом діяльності якої є видача фізичним особам відповідних грошових сум під заставу належного їм майна (заставні операції).

Таким чином, ця операція поєднує в собі елементи договорів кредиту, зберігання та застави.

Для гарантії виконання грошових зобов'язань ФО перед ломбардом вона може передавати йому в заставу речі: ювелірні вироби, побутову техніку тощо.

Такі речі переходять ломбарду в заклад (ч. 2 ст. 575 ЦК) і передаються йому (як заставодержателю) у володіння, тому для забезпечення їх схоронності приміщення ломбарду повинне бути відповідним чином обладнане. Це обумовлює можливість надання ломбардами додаткової послуги по зберіганню рухомих речей, які не є предметом заставних операцій.

Договір зберігання таких речей укладається у письмовій формі, яка полягає у видачі іменної квитанції. У її змісті обов'язково вказуються прізвище, ім'я та по батькові поклажодавця, фіксуються індивідуальні ознаки речей, переданих на зберігання, визначається їх ціна, а також обумовлюється строк дії та інші умови договору. Додатковою гарантією забезпечення майнових інтересів поклажодавця є покладення на ломбард як зберігача обов'язку по страхуванню переданих на зберігання речей (ч. З ст. 967 ЦК). Речі, передані на зберігання, повинні бути застраховані ломбардом за власний рахунок, виходячи з повної суми їх оцінки, яка визначається за домовленістю сторін.

Ломбард зобов'язаний зберігати передані на зберігання речі про-тягом визначеного законодавством строку. Якщо поклажодавець не забрав річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, вона підлягає продажу в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 968 ЦК). Такі речі, як правило, підлягають реалізації через комісійні магазини, а витрати покриваються за рахунок поклажодавця. Законодавче закріплення такої можливості ломбарду пояснюється тим, що площа належних йому приміщень, яка значно менша у порівнянні з товарним складом не дозволяє забезпечувати зберігання невитребуваних своєчасно речей протягом більш тривалих строків. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються плата за зберігання, а також відповідні витрати ломбарду. Залишок суми виторгу підлягає поверненню поклажодавцеві.

Особливості договору зберігання речей у ломбарді полягають у наступному:

1) правове регулювання відповідних відносин здійснюється ЦК України (статті 967-968), Законами України "Про заставу", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" а також підзаконними актами, зокрема Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 р. № 3981, тощо;

2) за своїми юридичними ознаками це двосторонній, відплатний, реальний, строковий і публічний договір;

3) зберігачем за цим договором є ломбард, тобто фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбард повинен бути зареєстрований як фінансова установа і отримати відповідне свідоцтво;

4) ломбард є так званим професійним зберігачем;

5) поклажодавцем відповідно до ч. 1 ст. 967 ЦК України може виступати тільки фізична особа;

6) предметом зберігання є річ, передана ломбарду під заставу. Нею може бути будь-яка рухома і неспоживна річ. Зазвичай, до ломбарду здаються високоліквідні речі, такі як ювелірні і побутові вироби із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, нова або використовувана побутова, аудіо- та відео-техніка, мобільні телефони тощо. Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому;

7) оформлення договору здійснюється шляхом видачі іменної квитанції (ч. 1 ст. 967 ЦК України);

8) ціна речі, переданої у заставу (зберігання), визначається за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 967 ЦК України). Зазвичай, оцінку речі проводить ломбард, за що стягується (може стягуватись) додаткова плата;

9) на ломбард покладається обов'язок застрахувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки;

10) ломбард не має права користуватися і розпоряджатися зданою річчю;

11)річ повертається поклажодавцеві за умови виконання ним перед ломбардом своїх зобов'язань, забезпечених заставою;

12) ломбард має право продати річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові, а залишок суми виторгу повертається поклажодавцю.