
- •Лекція № 2. Шкільний курс історії рідного краю. План.
- •2. Мета та завдання
- •Програма 2001 року.
- •Тема 6. Україна незалежна.
- •Програма 2005 р.
- •9 Клас.
- •10 Клас.
- •11 Клас.
- •12 Клас.
- •Сучасна програма 2010 року.
- •5 Клас – теми уроків Наш край наприкінці загальних тем:
- •Тема 1. Тема 2. Тема 3. Тема 4. (з прогами 2005 р.)
- •11 Клас
- •11 Клас Профільний рівень - немає
Лекція № 2. Шкільний курс історії рідного краю. План.
Вивчення історії рідного краю в школах України у ХХ - на поч.. ХХІ ст.
Мета та завдання викладання ШК історії рідного краю, принципи та вимоги до викладання.
Рівні та форми краєзнавчої роботи в школі.
Історія рідного краю як структурний компонент освітньої галузі «Суспільствознавство» та навчальних програм з історії України.
Форми залучення школярів України до краєзнавчих досліджень. Робота центрів туризму та краєзнавства учнівської молоді.
Підготовка вчителя до викладання курсу „Історія рідного краю”.
1.
Першим, хто звернув увагу на краєзнавство в педагогіці став видатний педагог К. Ушинський, який наголошував на необхідності включення до шкільної програми спеціального предмета, що передбачав би вивчення рідного краю відповідно до "горизонту кожної місцевості". Він теоретично обґрунтував необхідність використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі та поклав початок практиці шкільного краєзнавства. Він першим запропонував увести до навчальних планів початкових шкіл України предмет Вітчизнознавство. До 1917 року терміну "краєзнавство" не було, тому в школах викладалося "Батьківщинознавство" або "Вітчизнознавство".
Інший видатний український педагог — Софія Русова нерозривно пов'язувала вивчення географії з краєзнавством. Вона запропонувала створити товариство організації подорожей — прототип сучасних центрів туризму і краєзнавства сучасної молоді.
С. Рудницького можна вважати фундатором українського географічного краєзнавства. Саме він розробив дидактико-методичні основи навчання географії у школах різних рівнів, підготував і видав навчальні посібники з географії і популярні книги з географії України, розробив шкільні географічні карти («Початкова географія для народних шкіл» 1919 р., «Україна — наш рідний край», 1921 р.; «Коротка географія України» у 2-х томах, 1924 p., «Основи землезнання України», 1926 p.).
У 1917 р. в усіх типах навчальних закладів України було запроваджено вивчення циклу українознавчих предметів, серед них не останнє місце відводилося вивченню історії рідного краю. Про це, зокрема йшлося в «Проекті Єдиної школи на Вкраїні» 1918 р..
На початку 1920-х рр. історія майже не викладається в школах як окремий предмет, її було замінено інтегрованою галуззю суспільствознавство. Проте у зв’язку з початком процесу українізації все ще приділяють багато уваги вивченню української культури, географії, національної історії, та краєзнавства.
У 1923-24 рр. всі навчальні заклади було переведено на комплексні програми навчання. Їх позитивною рисою було вивчення історії України як повноправної частини історико-суспільствознавчого комплексу та широке використання краєзнавчого матеріалу.
Протягом 30-х – 40-х рр. краєзнавству приділяють значно менше уваги, історія УРСР із самостійного курсу взагалі перетворилася на частину курсу історії СРСР. У 1940 р. вийшов «Короткий курс історії України», в якому майже весь матеріал присвячувався політичній історії та дублював запроваджений раніше «Курс історії ВКП (б)».
У післявоєнний час зростає кількість шкіл, що ведуть краєзнавчі дослідження. Організаційно-методичну допомогу школам надають дитячі екскурсійно-туристичні станції та будинки піонерів. У навчальні програми з географії 1957 р. введено обов'язкові екскурсії поблизу школи, завданнями яких стало забезпечення краєзнавчого підходу
Викладання української історії знову відродилося на поч.. 1960-х рр., коли почали вивчати історію всіх союзних республік, було створено відповідні підручники та програми, до яких обов’язково включалося краєзнавство від давніх часів до сучасного періоду. У 1960—1980-их років шкільне краєзнавство та туристично-краєзнавча робота школярів набрали масового характеру. З метою виконання конкретних завдань дослідницького характеру стали систематично проводитися так звані екскурсії-експедиції, активізувалася робота пошукових загонів, різних клубів за інтересами, кімнат і музеїв, були запроваджені щорічні олімпіади юних краєзнавців тощо.
Чимало краєзнавчого матеріалу було включено до так званих удосконалених програм кін. 1980-х рр. Та особливу увагу до дослідження та вивчення в загальноосвітніх закладах історичного краєзнавства почали виявляти саме після проголошення незалежності України.
Постійне збільшення обсягу краєзнавчого матеріалу послідовно прослідковується у програмах з історії України редакції 1991р., 1995 р., 1996 р., 1998 р., 2001р., 2005 р.,