Сучасний період.

В роки незалежності значно зросла увага держави до краєзнавчих досліджень.

27 березня 1990 р. у Києві відбувся І Всеукраїнський краєзнавчий з'їзд, що проголосив відродження Всеукраїнської спілки краєзнавців, затвердив її статут, обрав керівні органи. Спілку нині очолює д.і.н. Реєнт О.П. (раніше – Тронько П.Т.)

У 1993 р. було відновлено видання журналу "Краєзнавство", у 2001 році підписано указ Президента «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні», 2002 р – постанова КМУ «Про затвердження програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.»,

Координація краєзнавчої роботи була покладена на Національну академію наук. З метою координації наукових досліджень Президія НАН України створила міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства.

На підтримку краєзнавства Кабінетом міністрів України була затверджена Міжгалузева програма «Пізнай свою країну» на 2007—2012 роки.

У 90-х рр.. ХХ ст. – на поч.. ХХІ відбувається відкриття кафедр краєзнавства у вишах, здійснюється написання програм та навчальних посібників з курсу «Краєзнавство», «Історичне краєзнавство».

Для забезпечення історико-краєзнавчої роботи у Міністерстві освіти і науки була створена Всеукраїнська координаційно-методична рада з питань розвитку дитячо-юнацького туризму, краєзнавства й екскурсій .

Значну кількість заходів історико-краєзнавчого спрямування проводить Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді

Знаковими науковими працями цього періоду стали книги серії «Реабілітовані історією», праці «Репресоване краєзнавство» (Київ, 1992), монографія Л. В. Баженова «Історичне краєзнавство Правобережної України у XIX — на початку XX ст. Становлення. Історіографія. Бібліографія» (Хмельницький, 1995), Я. Серкіза «Історичне краєзнавство» (Львів, 1995) та низка праць академіка П. Т. Тронька.

15