4. Соціальні проблеми сімей.

Сімейне життя – це великий екзамен у людей. Спосіб життя сім’ї багато залежить, від побуту, матеріального становища. Якщо є якісь відхилення, то треба уміти перебороти труднощі.

Несерйозне відношення подружжя являється причиною достатнього багаточисельних розлучень. Готовність до шлюбного життя – це перш за все сформованість навичок, боротьбу з труднощами, яких як правило буде немало. На будь-якому життєвому шляху сім’ї. Таким чином виникнення сім’ї її розвиток та збереження є складним соціальним психологічним та біологічним явищем суспільства. Здорова сім’я – здорове суспільство.

Соціальні проблеми сім'ї відображають тісну залежність сім'ї від суспільства. Сім'я виконує важливі соціальні функції в суспільстві і з цієї причини держава і громадські організації об'єктивно зацікавлені в тому, щоб створювати необхідні умови, проводити соціальну роботу, спрямовану на вдосконалення сімейно-шлюбних відносин та зміцнення сім'ї.

До однієї з основних соціальних проблем сім'ї можна віднести різке омолодження шлюбів. Нижня планка юридичної шлюбного віку досягла 16 років. Середній шлюбний вік становить 19-21 рік. Статистика також показує, що 40% молодих сімей у віці до 24 років розпадається через рік-два після одруження. У цілому розпад сімей на сьогоднішній день становить 76-78% щорічно. Таким чином, розпад сімей є найсерйознішою соціальною проблемою нашого суспільства.

Соціальні причини розпаду сімей

Поряд з психоемоційними і фізіологічними причинами до соціальних причин розпаду сімей фахівці відносять наступні причини:

• - Пияцтво одного з подружжя. Дана причина посідала перше місце серед причин розпаду сімей і в радянський період. Але тоді з цієї причини розвалювалися до 50% сімей, сьогодні з цієї причини розпадається 80% сімей.

• - Несприятливі житлові та побутові умови. (В радянський період ця причина займала 4-е місце серед соціальних причин).

• - Незгода з традиційним розподілом ролей в сім'ї. Історично так склалося, що основне навантаження з ведення домашнього господарства виконується жінками. Соціальна проблема полягає в тому, що жінка поряд з чоловіком і нарівні з ним бере участь у суспільному виробництві. Таким чином, відвойоване право для жінок брати участь у суспільному виробництві нарівні з чоловіком обернулося для неї не лише перемогою, але і поразкою, тому що додало жінці нові проблеми.

• - Низький рівень культури сімейно-шлюбних відносин.

• - Підвищення взаємної вимогливості подружжя один до одного.

Аналіз впливу названих обставин показує на їхню загальність і типовість для всього сучасного цивілізованого світу.

Отже, можна зробити висновок про типовість та порівняну універсальність наслідків впливу зазначених обставин на сучасну сім'ю, на визначення тенденцій її подальшого розвитку.

До таких тенденцій відносять:

1) збільшення кількості розлучень (абсолютне і відносне);

2) збільшення кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

3) зменшення середньої тривалості шлюбу;

4) відкладення часу вступу до шлюбу;

5) проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

6) зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з подальшим старінням населення та навіть його депопуляцією;

7) збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються;

8) зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

У реальному житті психоемоційні, фізіологічні і соціальні причини тісно взаємопов'язані.

Поряд з негативними явищами в сімейно-шлюбних відносинах, що призводять до розпаду сімей, позначилися і позитивні тенденції в зростанні самосвідомості подружжя.

Треба відзначити, що об'єктивною соціальною причиною погіршення сімейно-шлюбних відносин є і низький рівень соціальних послуг, соціальної роботи з сім'ями.

Ослаблення почуття сімейного обов'язку в усіх членів сім'ї — у батьків перед дітьми, молодших перед старшими, у подружжя одне перед одним. Усе це постає у центрі сімейної дезорганізації і супроводжується ізоляцією кожного її члена. Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючись формами одиноко-комунального співіснування.

Сім'я сприймається як зосередження безлічі справ, які вимагають сил, часу, нервів. Все частіше це призводить до її розпаду або формування неповної сім'ї з одним із батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої енергії індивідів.

Єдність сім’ї забезпечується взаємною любов’ю, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємної відповідальності всіх членів сім’ї, взаєморозумінням та емоціональною прихильністю.

З одного боку, сім’я — доволі локалізоване об’єднання людей, що захищає свій внутрішній світ і протистоїть зовнішнім впливам. Якщо сім’ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що відбувається в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться.

З іншого боку, сім’я – об’єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у світі. Це сприяє її розвиткові, уможливлює задоволення особистих потреб у спілкуванні з іншими людьми, забезпечує почуття безпеки та захищеності.

Сучасний етап розвитку сім'ї, називають його черговою (другою) революцією в сімейному житті, яка не тільки внесла радикальні зміни у сімейні стосунки, місце та роль сім'ї у суспільстві, але й, на думку частини вчених, фактично поставила під сумнів саме існування сім'ї.

Стан розвитку сім'ї в Україні вимагає розробки виваженої й активної державної соціальної політики, що зорієнтована на підтримку сім'ї, і передбачає об'єднання зусиль усіх державних структур, соціальних інституцій та громадськості щодо створення передумов для її подальшого розвитку.

Таким чином, турбота про сім’ю - є проблемою великої політики, а значні зміни в функціонуванні сім’ї являються стержнем структурних, політичних, економічних, демографічних реформ в Україні.