5. Диференціація податково-правових норм за часом їх дії:

а) податково-правові норми невизначеного терміну дії (загальні). Переважна більшість норм податкового права діє протягом невизначеного терміну й припиняє свою дію у випадку скасування або заміни;

б) податково-правові норми з визначеним терміном дії (тимчасові, періодичні). Такі норми зустрічаються рідше, ніж загальні, й пов'язані, насамперед, із уведенням певних приписів у зв'язку із прийняттям державного або місцевого бюджетів на бюджетний період. Природно, у цьому випадку не слід плутати норму бюджетного акта й відповідну зміну податково-правової норми. Крім того, подібні норми представлені й у періодичних податково-правових актах, що закріплюють ті або інші види податків і зборів у порядку експерименту, на чітко визначений період

Структура податкової норми:

1. Гіпотеза – визначає умови дії податкової норми. Вона описує фактичні обставини, при настанні яких варто користуватись цією нормою, вказує на учасників відносин і головні умови.

2. За формою вираження гіпотези податково-правових норм можна поділити таким чином¹:

а) загальна (абстрактна) гіпотеза - визначає фактичні обставини для застосування податково-правової норми в узагальненому вигляді, що вимагає безумовної деталізації на рівні видових норм (такими є загальні приписи щодо сплати податку, податкового обліку й звітності як обов'язків платника податків у цілому, безвідносно до його категорії й виду конкретного податкового обов'язку). Подібна форма гіпотези зручна тим, що передбачає певну типологізацію явища, охоплює не визначене число типових випадків правового впливу;

б) конкретна (казуїстична) гіпотеза характеризується спеціальними ознаками, що визначають окремі випадки, реалізацію конкретних податкових правовідносин. Така форма гіпотези, виникаючи раніше попередньої, не зовсім зручна, створює громіздкий механізм правового регулювання, оскільки кожний окремий випадок, що вимагає правового впливу, припускає побудову особливої юридичної норми.

2. За будовою гіпотези податково-правових норм поділяються натакі:

а) проста гіпотеза - гіпотеза податково-правової норми, що пов'язує дію даної норми з будь-якою однією фактичною обставиною, однією умовою;

б) складна гіпотеза — гіпотеза податково-правової норми, що пов'язує дію даної норми із сукупністю певних умов, юридичних фактів. Як підставу виникнення правових наслідків складні гіпотези передбачають настання не одного факту, а їх взаємозалежного комплексу (складного фактичного складу);

в) альтернативна гіпотеза - гіпотеза податково-правової норми, що закріплює правові наслідки, дію норм залежно від однієї з декількох фактичних обставин, зазначених у ній. При цьому норма діє при кожній з перелічених у гіпотезі умов, які трактуються буквально, що виключає

2. Диспозиція – вказує якою має бути поведінка суб’єктів відносин, зміст їх прав і обов’язків при настанні обставин, описаних у гіпотезі.

1. Залежно від виду податково-правової норми:

а) зобов 'язуючі диспозиції - диспозиції податково-правових норм,якими пропонуються дії щодо виконання податкового обов'язку,терміни й порядок цього;

б) охоронні диспозиції - диспозиції податково-правових норм, що встановлюють заборони на здійснення (або нездійснення) певних дій;

в) уповноважуючі диспозиції - диспозиції податково-правових норм, що сполучають правочини певних суб'єктів податкових відносин з імперативним характером припису, спрямованого на реалізацію податкового обов'язку.

2. Залежно від будови:

а) проста диспозиція - диспозиція податково-правової норми, що закріплює один правовий наслідок при настанні фактичних обставин, визначених у гіпотезі даної норми. Важливо при цьому враховувати, що, реалізуючись у відповідних законодавчих приписах, проста диспозиція може виступати як слідство реалізації декількох різновидів гіпотез податково-правових норм;

б) складна диспозиція - диспозиція податково-правової норми, що вказує на кілька правових наслідків, що настають одночасно при настанні фактичних обставин. Так, наприклад, одержання об'єкта оподаткування породжує комплекс наслідків, пов'язаних з відповідним податковим обліком, сплатою податку й певною податковою звітністю;

в) альтернативна диспозиція — диспозиція податково-правової норми, що, позначаючи кілька правових наслідків, припускає настання тільки одного з них.

3. Санкція – передбачає заходи впливу, що можуть бути застосовані до осіб, що недодержуються розпоряджень податкових норм. Санкції розраховані на настання фактичних обставин, що являють собою правопорушення, і реалізують при цьому охоронну функцію права.

За порушення норм податкового права застосовується фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Податкові санкції відрізняються від фінансових, а саме:

а) примусовий вплив на правопорушника через вплив на його кошти (іноді реалізація майна);

б) застосовується санкція як до юридичних , так і до фізичних осіб;

в) передбачено право відновлювальні і штрафні санкції;

г) податкові санкції (пеня, штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника (наприклад, хворобу платника податку).

Слід зазначити, що податкові санкції характеризуються низкою особливостей:

а) реалізація примусового впливу на правопорушника здійснюється через вплив на його кошти (у деяких випадках передбачається погашення заборгованості перед бюджетом за податками шляхом примусової реалізації майна платника);

б) кошти платника, які стягуються з нього у вигляді податкових санкцій, надходять до бюджетів або цільових фондів у першочерговому й безперечному порядку;

в) на відміну від адміністративної санкції податкова передбачає вплив як на фізичних, так і на юридичних осіб;

г) як і фінансові санкції в цілому, податкові передбачають об'єднання правовідновлювальних і штрафних елементів. Пеня, штрафи, які стягуються із платників, з одного боку, реалізують механізм покарання порушника податкової норми, а з іншого – поповнюють власність держави (бюджетні доходи) або відшкодовують упущену вигоду від їх недоодержання;

д) податкові санкції передбачають іноді застосування покарання незалежно від характеру провини платника. Нарахування пені відбувається автоматично у разі затримки податкових платежів, накладення штрафів - у разі несвоєчасної здачі звітів тощо.

Класифікація санкцій податково-правових норм може здійснюватися на основі різних підстав, головна серед яких - поділ їх залежно від різного ступеня визначеності:

а) абсолютно визначена санкція - санкція податково-правової норми, що містить вказівку на єдину міру впливу на правопорушника, яка виключає можливість вибору. У цьому випадку санкція пропонує єдиний варіант заходу впливу на правопорушника. Це досить характерний спосіб впливу в умовах податково-правового регулювання, оскільки податково-правові відносини характеризуються досить високим ступенем конкретизації й деталізації;

б) відносно визначена санкція - санкція податково-правової норми, що містить вказівку на кілька варіантів засобів впливу на порушника приписів податкової норми. Вона може застосовуватися або у формі альтернативи (коли можливий вибір різновиду способу впливу), або у формі певної "вилки", що закріплює можливість вибору кількісного вираження санкції (встановлення штрафу від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів тощо).