5. За своїм змістом податкові правовідносини є економічними та мають грошовий характер.

На наявність грошового характеру вказує об’єкт правового регулювання, це грошові кошти у вигляді податкових надходжень до публічних фонів.

Юридичним змістом податкових правовідносин є права і обов’язки їх суб’єктів. Податковими правами й обов’язками обмежуються можливості і межі поведінки суб’єктів правовідносин, що випливають з конституційної норми, якою закріплено (ст.67) сплачувати податки.

Отже, податкові правовідносини, це врегульовані нормами фінансового права публічні правовідносини, що мають владномайновий характер та пов’язані із акумуляцією податкових платежів у публічних централізованих фондах коштів.

Класифікація податкових правовідносин:

І. З позиції участі в реалізації функцій права:

1. Загально - регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права їх загального юридичного статусу, принципів, функцій, методів оподаткування);

2. Конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів, прав і обов’язків контролюючого та підконтрольного суб’єкта);

3. Комплексні (що виникають на стику загально – регулятивних і конкретно – регулятивних), тобто ці відносини щодо виникають конкретного платника податку щодо сплати ним конкретного податку і перевірки такої сплати;

4. Охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно – примусового характеру, тобто проведення податкового контролю за своєчасністю та повнотою надходжень податкових платежів до публічних централізованих фондів.).

Перших два – утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.

ІІ. З позиції реалізації прав та обов’язків суб’єктів:

1. Активні правовідносини - це правовідносини які вимагають від підконтрольного суб’єкта здійснення правомірних дій для запобігання настання відповідальності. Сплатити податок уу встановлений час у визначеному розмірі.

2. Пасивні правовідносини – це правовідносини, які виникають на основі уповноважуючи і заборонних податково-правових норм вимагають від підконтрольного суб’єкта утримуватись від протиправної поведінки.

ІІІ. Від способу індивідуалізації суб’єктів у податкових правовідносинах:

1. Відносні – ті відносини в яких бере участь певне визначене коло суб’єктів чітко визначені як уповноважені та і підпорядковані (підконтрольні ) суб’єкти (певна категорія населення, або платники які мають певні риси які дозволяють їх виділити у певну групу суб’єктів)

2. Абсолютні – це відносини в яких детально визначена сторона, яка виступає носієм суб’єктивного права (орган державної влади), інша сторона носій суб’єктивного обов’язку не визначається, тому вони і є абсолютні, оскільки розповсюджуються на всіх. Наприклад, носії суб’єктивного обов’язку зобов’язані утримуватись від порушення певного суб’єктивного права.

Зміст податкових правовідносин пов'язаний з аналізом категорій, що характеризують: об’єкт, суб’єкт, права й обов’язки суб’єктів правовідносин, підстави виникнення правовідносин.

Об’єктом регулювання в податкових правовідносинах виступають кошти платників (податкові платежі), що надходять у доходи бюджетів. У вузькому значенні – це гроші, з приводу яких між суб’єктами податкових правовідносин формується правовий зв'язок.

Аналізуючи зміст об'єкта податкових правовідносин, важливо провести розмежування між ним і об'єктом оподаткування. Мабуть, у даній ситуації доречне порівняння цих понять як загального й часткового. Зміст об'єкта податкових правовідносин необхідно пов'язувати з відносинами з приводу виконання всієї цільної сукупності податкового обов'язку, що становить обов'язки, пов'язані з податковим обліком, особливостями й термінами сплати податку, податковою звітністю. Водночас, об'єкт оподаткування асоціюється з більш вузькою групою відносин. Насамперед це певні різновиди матеріально-речовинних благ, елементів вартості. У цьому плані примітно, що, фактично, ні російське, ні українське податкове законодавство не пішли шляхом формування родового поняття об'єкта оподаткування, а обрали більш прагматичний шлях - закріплення переліку різновидів об'єктів опо­даткування (прибуток, дохід, додана вартість тощо), який при цьому навіть не має вичерпного характеру. Отже, об'єктом податкових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин формується певний правовий зв'язок.

Суб’єкти податкових правовідносин – учасники правовідносин, які своїми діями(бездіяльністю) породжують взаємні права та обов’язки.

Для участі у правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю.

Податкова правоздатність – передбачена нормами податкового права здатність мати права і обов’язки щодо сплати податків.

Податкова дієздатність – передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізувати права і обов’язки.

2.

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків.

Суб'єктами податкових правовідносин є держава (органи влади, які встановлюють та регулюють механізм оподаткування), державні податкові органи (податкові адміністрації), платники податків.

Суб'єкти податкових правовідносин мають правосуб'єктність, яка передбачена нормами податкового права й характеризується можливістю бути учасником правовідносин, пов'язаних із встановленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мати суб'єктивні права та обов'язки. Для участі у правовідносинах суб'єкти наділені правоздатністю і дієздатністю. Фактично вони представляють два елементи досить складної юридичної властивості — правосуб'єктності.

Для участі у правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю.

Податкова правоздатність – передбачена нормами податкового права здатність мати права і обов’язки щодо сплати податків.

Податкова дієздатність – передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізувати права і обов’язки.

Податкова правоздатність - передбачена нормами податкового права здатність мати права й обов'язки з приводу сплати податків. Вона являє собою можливість особи бути учасником податкових правовідносин і виступає як його загальноюридична властивість. Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обов'язків, які суб'єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства.

Податкова правоздатність полягає в тому, що суб'єкт права має визначені загальні права та обов'язки, що є невід'ємними від нього й означають можливість мати певне коло конкретних прав і обов'язків, передбачених нормами податкового права для учасників податкових правовідносини.

Таким чином, можна сформулювати блоки пода­ткових прав і обов'язків, що встановлюють певне співвідношення й співпідпорядкованість між ними.

Податкова правоздатність виникає з моменту народження, утворення учасника правовідносин і припиняється з моменту його смерті, ліквідації, перетворення. Стосовно фізичних осіб вона триває з моменту народження й до смерті. Щодо юридичних осіб правоздатність виникає з реєстрацією (переважно це стосується групи зобов'язаних суб'єктів) або утворенням (стосовно органів, що представляють державу в цих відносинах) і закінчується з їх ліквідацією або реорганізацією.

Правоздатність може мати різний обсяг, більш-менш обмежений. Можна виділити кілька видів обмеження податкової правоздатності:

а) природні - випливають із природних особливостей, характеристик суб'єкта. Наприклад, тільки при досягненні певного віку виникає обов'язок постановки на податковий облік тощо;

б) організаційні - пов'язані з організацією платника, особливостями реалізації ним податкового обов'язку. Таким чином здійснюються обмеження при переході на спрощену систему оподаткування, обмеження (насамперед кількісні) при застосуванні бюджетного відшкодування;

в) обмеження діяльності - визначаються участю суб'єктів у конкретних правовідносинах .

Податкова дієздатність - передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати й реалізовувати права та обов'язки. Дієздатність виражається у здійсненні особою дій, спрямованих на:

• придбання прав і створення обов'язків;

• здійснення прав і обов'язків;

• здатність відповідати за податкові правопорушення. Податкові право - і дієздатність доповнюють одна одну і фактично є взаємозалежними. Правоздатність виникає з моменту появи (народження громадянина, реєстрації юридичної особи тощо), дієздатність - у разі досягнення певної умови (певного віку; статусу підприємця тощо). Іноді поява правоздатності й дієздатності в податкових правовідносинах збігаються (практично одночасно з реєстрацією юридичної особи виникає необхідність постановки її на облік у податковій інспекції, а з цього моменту, навіть при відсутності діяльності, - обов'язок подання звітності й відповідно відповідальності за ухилення від цього).